Панна Кота• 24 ноября 2023
Вчора питаю пані - переселенку з Луганщини
Вчора питаю пані - переселенку з Луганщини, яка в мене мешкає, нащо вона тримає старий кнопковий телефон, який навіть не працює.
Я, на свій сором, якось трохи з підсмішкою їй це сказала.
-То єдине, що в мене залишилося з того життя, - відповіла - єдине, що я маю, що моє. Не те, що дали волонтери, чи якісь інші добрі люди з жалости, а що було в мене давно. Смішно, це моя єдина сімейна реліквія. А ще там фотографії, щасливі, з часу, коли в мене був дім, життя, друзі, мої орхідеї, город, моя земля.
Я прикусила язика і вибачилася.
Сиджу оце зараз, снідаю з тарілки з золотими трояндочками, яка належала ще моїй прабабусі, вилкою, яка була улюблена татова, в хаті, де я народилася і де минуло моє дитинство і мені стало так гірко гірко від ситуації, від своєї дурної нечутливости, від того, що ця світла скромна жінка поневіряється чужими хатами, а своєї вже не матиме, разом із усіма сімейними цінностями, фотографіями, книгами і її орхідеями.
Будьмо чутливими до переміщених осіб, до тих, чиї домівки під тимчасовою окупацією, будьмо чутливими і вирозумілими, бо ми, ті, що зараз у своїх власних хатах не уявляємо, яка це травма і біль втратити свій дім і усе попереднє життя.
Автор: Устина Стефанчук.
Я, на свій сором, якось трохи з підсмішкою їй це сказала.
-То єдине, що в мене залишилося з того життя, - відповіла - єдине, що я маю, що моє. Не те, що дали волонтери, чи якісь інші добрі люди з жалости, а що було в мене давно. Смішно, це моя єдина сімейна реліквія. А ще там фотографії, щасливі, з часу, коли в мене був дім, життя, друзі, мої орхідеї, город, моя земля.
Я прикусила язика і вибачилася.
Сиджу оце зараз, снідаю з тарілки з золотими трояндочками, яка належала ще моїй прабабусі, вилкою, яка була улюблена татова, в хаті, де я народилася і де минуло моє дитинство і мені стало так гірко гірко від ситуації, від своєї дурної нечутливости, від того, що ця світла скромна жінка поневіряється чужими хатами, а своєї вже не матиме, разом із усіма сімейними цінностями, фотографіями, книгами і її орхідеями.
Будьмо чутливими до переміщених осіб, до тих, чиї домівки під тимчасовою окупацією, будьмо чутливими і вирозумілими, бо ми, ті, що зараз у своїх власних хатах не уявляємо, яка це травма і біль втратити свій дім і усе попереднє життя.
Автор: Устина Стефанчук.
4
155
3
57
143
0
Я сьогодні вперше
подивилася серію Жіночий лікар. Розумію що серіал, мелодрама, сценарій. Але я, доросла 46 річна тьотя ревіла як бєлуга.
В одній серій сподобалась фраза: якщо є можливість робити комусь добро, його треба робити.
подивилася серію Жіночий лікар. Розумію що серіал, мелодрама, сценарій. Але я, доросла 46 річна тьотя ревіла як бєлуга.
В одній серій сподобалась фраза: якщо є можливість робити комусь добро, його треба робити.
40
В мене живе ВПО з Бахмуту, я б їй серце віддала, коли вона починає нервуватися за втраченим життям, втраченим всім
12
38
А, хай на копипасте)
Сдайте свою квартиру, куда что денется(
П.С. я переселенец из Донецка, уже в своей живу.
Сдайте свою квартиру, куда что денется(
П.С. я переселенец из Донецка, уже в своей живу.
1
24
7
хорошо, что вам повезло снова заработать на своё жильё, не у всех есть такая возможность и здоровье.
1
32
Это можно понять, только на себе испытав.
Я оттуда уехала давно, но там стояла моя квартира, я все оттягивала, что когда-то потом перевезу нужные мелочи.
А вот так сложилось, что уже вряд ли я когда туда попаду, и в квартиру, и в родительский дом.
И единственное, что я хотела бы оттуда увезти это ёлочные игрушки и фотоальбомы.
Это память(
Я оттуда уехала давно, но там стояла моя квартира, я все оттягивала, что когда-то потом перевезу нужные мелочи.
А вот так сложилось, что уже вряд ли я когда туда попаду, и в квартиру, и в родительский дом.
И единственное, что я хотела бы оттуда увезти это ёлочные игрушки и фотоальбомы.
Это память(
33
11
Вы молодец автор. Но к сожалению не все разделяют ваше мнение. Тут как почитаешь в темах об отношении к ВПОшникам из Донецекой и Луганской области, страшно становится слышать такое.
22
Ой, бляха, опять эти повезло. Зардали за 5 лет, честно.
Я уборшицей работаю сейчас. Там продала 2 машины, квартиру, бизнес, на секудну 2 магазина. И влезла в кредит. На мне 2 детей как бы.
Чисто везение. Ни разу не пахота, мозг, риски т.д
Я уборшицей работаю сейчас. Там продала 2 машины, квартиру, бизнес, на секудну 2 магазина. И влезла в кредит. На мне 2 детей как бы.
Чисто везение. Ни разу не пахота, мозг, риски т.д
1
18
3
14
всегда удивдяло, каким образом переселенцы с Донецка приезжали и покупали себе квартиры в Киеве
7
13
Скорее всего речь о елочных игрушках совершенно дивной красоты, тут были их фото в предновогодних елочных хвастах, перед войной? Они?
1
Ну, они не дивной красоты, просто им по 50-70 лет, это история семьи, память, теплые воспоминания о тех людях близких, которые были живы тогда, когда эти игрушки висели на ёлке, вот и всё (
22
отчасти, наверное, это одна из причин, почему с 2014 года у меня почти не появилось близких друзей, кроме тех, с кем я дружила еще в Луганске и кто уехал, как и я. это не объяснить тому, кто не столкнулся.
я забрала маму из Луганска как только более-менее стала на ноги и она притащила бабушкин сервиз. он стоит у меня в шкафу. я реально офигела, когда она его привезла и не сразу поняла зачем. говорю - ма, шо мы с ним делать будем?
позже поняла, что она привезла то немногое, что могла привезти в память о бабушке.
я забрала маму из Луганска как только более-менее стала на ноги и она притащила бабушкин сервиз. он стоит у меня в шкафу. я реально офигела, когда она его привезла и не сразу поняла зачем. говорю - ма, шо мы с ним делать будем?
позже поняла, что она привезла то немногое, что могла привезти в память о бабушке.
32
3
Вы вправду верите всем этим писательницам?
Деликатный человек никогда изначально не задаст такого идиотского вопроса « Зачем храните свой кнопочный телефон «
Чего совать свой нос в чужие вещи
Деликатный человек никогда изначально не задаст такого идиотского вопроса « Зачем храните свой кнопочный телефон «
Чего совать свой нос в чужие вещи
11
7
Можливо, пахали вдвічі активніше, бо коли маєш свій куток, воно якось навіть розслабляє. А коли думаєш, що завтра їсти будеш, тоді хапаєшся за всю роботу. Всі мої друзі з Донецька, які переїхали до Києва купили собі квартири.
1
2
А чого не пишуть слізливі хісторі для жіночок, про переселенців, які слухають рускій реп, посилають нах сусідів і бикують? Штотакоє?
Тягайте і далі свою копіпасту, відповідати вам марно.
Тягайте і далі свою копіпасту, відповідати вам марно.
17
5
4
Я не очень понимаю, зачем вы мне это пишете.
Я хотела бы забрать наш семейный банальный ширпотреб, это моя память. И мне абсолютно плевать, представляют ли они какую-то ценность для других.
Для меня дороги именно они.
Я хотела бы забрать наш семейный банальный ширпотреб, это моя память. И мне абсолютно плевать, представляют ли они какую-то ценность для других.
Для меня дороги именно они.
18
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу