АБВГДейка• 26 ноября 2023
Зачем женщины оставляют тяжело больного ребенка?
Имею ввиду тех, кто не совсем в адеквате, теперь кто отстаёт в развитии( например 17 летний парень с развитием годовалого ребёнка) . Зачем трепать себе нервы и перечёркивает всю нормальную жизнь ? Ради пособий нищенских? Ради того чтобы не работать? Или чтобы всё думали что ты мать-героиня? Таков ребенок не сможет самостоятельно себя обслужить не то чтобы работать и зарабатывать деньги. Получается он всю жизнь как обуза на шее у матери. Мужчины ведь не выдерживают такого, а женщины вечно приносят себя в жертву, вот только зачем и для чего? Не проще ли сдать в специализированное заведение такого ребенка? И вообще сейчас много чего можно диагностировать до родов и вовремя сделать аборт.Но женщины надеются что пронесут а потом вся их жизнь это ад. И для чего все это?
показать весь текст
48
2
5
6
108
273
0
Бачу, що ви в кожній прдібній темі пишите про щеплення.
Поділіться, у вас є негативний досвід з щепленнями, що так цікавились цією темою?
Поділіться, у вас є негативний досвід з щепленнями, що так цікавились цією темою?
А в каком городе такой госпиталь?
Разве родители не могут забирать своего ребенка на выходные к себе?
И почему аутистов живут в госпитале 20-30лет? Это что, только до 50-60 лет, а потом что? Это из-за условий жизни они так мало живут?
У знакомой сын-аутист, как раз живёт в Англии, но она сама за ним смотрит. Но он там и в школу ездит, специальный автобус его забирает, хотя на английском он не говорит.
Разве родители не могут забирать своего ребенка на выходные к себе?
И почему аутистов живут в госпитале 20-30лет? Это что, только до 50-60 лет, а потом что? Это из-за условий жизни они так мало живут?
У знакомой сын-аутист, как раз живёт в Англии, но она сама за ним смотрит. Но он там и в школу ездит, специальный автобус его забирает, хотя на английском он не говорит.
поняла, что когда вашего ребенка машина собьет и сделает овощем, вы будете как мать героиня. Удачи!
5
Напевно всі ж знають Юлію Ярмоленко, в неї донька хвора на аутизм........
Зараз пубертатний період, Юля розповідає, що коїться вдома...... Донька ламає мебель, зриває штори, обдирає обої, б’є батьків.
Мені її жаль, і чоловіка жаль, їх життя - це виживання.
Дитина цього не усвідомлює.
Я б ніколи не засудила, якби вони віддали до спецзакладу.
Я теж мама.
Донька народилась з вадою (така довгоочікувана мною дитина). Перенесли 3 успішні операції, 5 років інвалідності.
Все давно по заду, але це й досі мені відгукується, холоне в душі коли згадаю, як було важко. Я приклала максимум зусиль (була надія на повне виздоровлення), робила все можливе і неможливе, щоб дитина була здоровою. Я була сам на сам з цими проблемами, чоловік наче був, але.... ну така собі допомога, вдень на роботі, ввечері випив і спить. Зате хоча б кошти якісь приносив, бо на інвалідні не проживеш.
Тому мам з важкохворими дітьми розумію і зрозумію як ніхто.
Хочеться всіх таких мам обійняти.
Зараз пубертатний період, Юля розповідає, що коїться вдома...... Донька ламає мебель, зриває штори, обдирає обої, б’є батьків.
Мені її жаль, і чоловіка жаль, їх життя - це виживання.
Дитина цього не усвідомлює.
Я б ніколи не засудила, якби вони віддали до спецзакладу.
Я теж мама.
Донька народилась з вадою (така довгоочікувана мною дитина). Перенесли 3 успішні операції, 5 років інвалідності.
Все давно по заду, але це й досі мені відгукується, холоне в душі коли згадаю, як було важко. Я приклала максимум зусиль (була надія на повне виздоровлення), робила все можливе і неможливе, щоб дитина була здоровою. Я була сам на сам з цими проблемами, чоловік наче був, але.... ну така собі допомога, вдень на роботі, ввечері випив і спить. Зате хоча б кошти якісь приносив, бо на інвалідні не проживеш.
Тому мам з важкохворими дітьми розумію і зрозумію як ніхто.
Хочеться всіх таких мам обійняти.
8
Зайжіть в ютуб і напишіть особенная ками из крыма, одразу, мама веде блог багато років, у дівчинки з 3х років почалось це все, до3х була здорова дитина
А що робити коли інвалідом стала дитина після народження? Теж викинути? Автор обмежена, але ж вас не викинули, а якось трішкі краще за інтернат виховали
2
Вы прямо зациклились на этом. Что случилось? Мне вообще лично всё равно кто что делает со своей жизнью и своими детьми. С чего такая попытка навязать кому-то свой образ мышления? Или вами просто владеют алчные завистливые чувства касаемо тех копеек, что платят несчастным матерям?
3
по моему это вы мне навязываетесь, мне вообще все равно кто вы и ребенок у вас овощ или будет сбит в каком-то возрасте и вы будете его растить. Я отвечала автору и никакого навязывания там нету, я озвучила свое мнение, это вы бегаете за мной по теме и пишете мне свои комменты. надеюсь мы на этом закончим
У моего аутизм. Нашли в три года. По шкале Апгар 8 при родах. Беременность одно сохранение но в целом нормально. Аутизм при беременности не диагностируют. Я ответила на Ваш вопрос? На все остальное проверялась, дауна и прочее. Все ок было. Было б не Ок было бы прерывание. Но вышло так. Да и как то не могу представить чтобы ребенок с тобой жил три года, были особенности и в интернат потом. Не знаю как бы поступила с лежачим, судить тут не буду. Но своего отдать мыслей не было. Первые пять лет сложно, сейчас легче намного.
4
1
Коментів не читала, тому прошу вибачення, якщо повторюсь.
Авторе, Ви були в тих наших українських спеціалізованих закладах, куди радите здавати хворих дітей?
Ви бачили умови?
Ви знаєте, який там догляд і чке ставлення?
Ви б залишили там свою дитину?
Я вже просто мовчу про те, що діти з особливостями здоров´я - це теж діти. Це теж Люди.
Які мають право на життя, а не існування.
Я ніколи не кину каменя в бік батьків, які зробили вибір на користь спецзакладу.
Але я ніколи не зрозумію тих сторонніх людей, які направо- наліво роздають вказівки іншим, що їм робити х їхніми дітьми і їхнім життям.
Це не ваша справа, шановні.
Авторе, Ви були в тих наших українських спеціалізованих закладах, куди радите здавати хворих дітей?
Ви бачили умови?
Ви знаєте, який там догляд і чке ставлення?
Ви б залишили там свою дитину?
Я вже просто мовчу про те, що діти з особливостями здоров´я - це теж діти. Це теж Люди.
Які мають право на життя, а не існування.
Я ніколи не кину каменя в бік батьків, які зробили вибір на користь спецзакладу.
Але я ніколи не зрозумію тих сторонніх людей, які направо- наліво роздають вказівки іншим, що їм робити х їхніми дітьми і їхнім життям.
Це не ваша справа, шановні.
9
Ответ дляРазгуляшка
Напевно всі ж знають Юлію Ярмоленко, в неї донька хвора на аутизм........
Зараз пубертатний період, Юля розповідає, що коїться вдома...... Донька ламає мебель, зриває штори, обдирає обої, б’є батьків.
Мені її жаль, і чоловіка жаль, їх життя - це виживання.
Дитина цього не усвідомлює.
Я б ніколи не засудила, якби вони віддали до спецзакладу.
Я теж мама.
Донька народилась з вадою (така довгоочікувана мною дитина). Перенесли 3 успішні операції, 5 років інвалідності.
Все давно по заду, але це й досі мені відгукується, холоне в душі коли згадаю, як було важко. Я приклала максимум зусиль (була надія на повне виздоровлення), робила все можливе і неможливе, щоб дитина була здоровою. Я була сам на сам з цими проблемами, чоловік наче був, але.... ну така собі допомога, вдень на роботі, ввечері випив і спить. Зате хоча б кошти якісь приносив, бо на інвалідні не проживеш.
Тому мам з важкохворими дітьми розумію і зрозумію як ніхто.
Хочеться всіх таких мам обійняти.
Зараз пубертатний період, Юля розповідає, що коїться вдома...... Донька ламає мебель, зриває штори, обдирає обої, б’є батьків.
Мені її жаль, і чоловіка жаль, їх життя - це виживання.
Дитина цього не усвідомлює.
Я б ніколи не засудила, якби вони віддали до спецзакладу.
Я теж мама.
Донька народилась з вадою (така довгоочікувана мною дитина). Перенесли 3 успішні операції, 5 років інвалідності.
Все давно по заду, але це й досі мені відгукується, холоне в душі коли згадаю, як було важко. Я приклала максимум зусиль (була надія на повне виздоровлення), робила все можливе і неможливе, щоб дитина була здоровою. Я була сам на сам з цими проблемами, чоловік наче був, але.... ну така собі допомога, вдень на роботі, ввечері випив і спить. Зате хоча б кошти якісь приносив, бо на інвалідні не проживеш.
Тому мам з важкохворими дітьми розумію і зрозумію як ніхто.
Хочеться всіх таких мам обійняти.
Юлю знаю лично , учились вместе на тренингах, никогда она не показывала никому свою боль, никогда не рассказывала о ребенке и не жаловалась. Были девочки, которые делали трагедию из ссоры с мужем, в это время . Юля всегда шла к цели. Узнала про ее дочь только в инста в сториз, сама удивилась( Юля классная очень
Нельзя судить женщин за любое решение, все это очень сложно. У меня есть знакомая, у которой был больной ребенок (диагноз не знаю), но она не узнавала никого и была очень буйная, жила с ними долго. Потом лет через 10, эта женщина еще родила. И когда младшей было лет 5, старшую отдали в интернат, но там много советовали, что так будет лучше и т.д. В интернате она прожила совсем недолго где-то 1-2 года и умерла. Тяжелые это решения.
2
3
Разговор не о детях а о взрослых аутистах возраста 23-55 лет , у нас взрослые живут , я описала возраст наших пациентов , их сдали в подобные «дома» когда уже они все выросли от 20 лет + , а так они тоже жили в своей семье и их родители тоже возили по спец школам обучали и социализировали
2
Потому что со взрослыми намного тяжелее справляться, чем с детьми. И для детей везде намного больше помощи и поддержки, чем для взрослых. Так что это грустно, но логично: родители стареют и становятся менее сильными и выносливыми, а дети - взрослеют и становятся более сильными и непредсказуемыми.... Поэтому так (((((. Я в Украине оттягивала момент оформления в ПНИ, сколько могла, надеялась на Бога, на чудо, и верила, что до этого не дойдет. Не дошло, мы справились. Сейчас я с детьми в Германии и я отчетлиао вижу разницу между их интернатами и нашими. И качество жизни в украинском интернате и немецком - очень разное... Поэтому если бы я знала, что у моего ребенка в дальнейшем будет перспектива навсегда остаться жить в немецком интернате, то я бы пережила это намнгго менее болезненно, чем при мысли, что в дальнейшем его ждет интернат в Украине... Сыну почти 18-ть - и все самые важные решения у нас еще впереди...
5
Так , це так і є , все так як ви описуєте :(. Дорослі так же себе ведуть , не розмовляють , викрикують , є один в госпіталі , що рве кожного дня в клоччя одяг , порвав ортопедичний матрас навіть і штори, треба слідкувати, щоб не зайшов до кімнати інших і не порвав їм одяг, одяг купуються упаковками , і його речі в іншій кімнаті зберігаєм
2
Питання - де набрати персоналу для роботи в цих закладах в аду, якщо всы здадуть своїх дітей в ці заклади?
2
Дело не в зонде вообще . Очень многие не разговаривают, не обучаемы, просто ходят и выкрикивают что то, кусают себя, или бьют себя, могут ударить других, не могут обслужить себя, им надо дать одежду , еду, смотреть что бы не подавились , все мелкими частями , кричат звуки, могут рвать одежду , и просто ходить себе бродить , в парк можно выйти с ними тоже
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу