дамаАмстердама• 11 декабря 2023
Девушки, кто планирует вернуться в Киев? Давайте поддерживать друг друга.
Нет сил тут сидеть. Работа есть. Самая простая, зп - закрывает наши базовые потребности. 2 детей подростков. Жилье-типа нашей гостинки. Отложить что-то невозможно. Не с чего. Язык выучили. Я В1. Дети свободно. Но говорить на нем не хотим. Какое-то отвращение от немецкого. О тошноты. Живём в Австрии. 100 км от Вены. Сегодня просто накрыло. Ну не можем больше уже. Не наша страна, не наш менталитет. Поделитесь, пожалуйста, кто вернулся на днях и живёт в Киеве. Как ваши дела?
Или кто планирует вернуться. Давайте пообщаемся.
Мы из Херсона. Выехали осенью 22 после деокупации. Возвращаться в Херсон пока не будем. Очень страшно опять. Муж есть, очень ждёт нас в Киеве. Там арендует квартиру и работает .
Спасибо всем кто откликнется
Или кто планирует вернуться. Давайте пообщаемся.
Мы из Херсона. Выехали осенью 22 после деокупации. Возвращаться в Херсон пока не будем. Очень страшно опять. Муж есть, очень ждёт нас в Киеве. Там арендует квартиру и работает .
Спасибо всем кто откликнется
показать весь текст
5
8
26
34
125
794
0
По-бистрому в жодній країні ЄС не буде . Є мінімальна кількість років проживання та інші умови до виконання
Проблема в тому, що ми і вдома для влади і тих хто при бабках третій сорт, і впо в Україні третій сорт як виявилося. І люди один до одного як собаки дикі ставляться
4
6
Я получала школьное образование в 1990-2000 годах. Мой одноклассник - 2 место на международной олимпиаде по физике в Лондоне. Сыновья моей учительницы, которые чуть старше меня и учились в этой же школе, уже давно в штатах ракеты строят.
А вообще школа была заточена на поступление в МФТИ, куда и поступало большинство.
Это не Киев. И даже не обл центр в Украине. Так что не нужно хаять наше образование.
А вообще школа была заточена на поступление в МФТИ, куда и поступало большинство.
Это не Киев. И даже не обл центр в Украине. Так что не нужно хаять наше образование.
7
Тут я спорить с вами не буду. Да, смотря у кого какие исходные данные, кто и как жил до тоже играет важную роль.
А ви посидьте в окупації як автор посиділа, а тоді питайте. Хто в окупації посидів той трошки по іншому все сприймає
3
так я ж про це і кажу, що йдуть роки, і невідомо скільки ще. Так і діти повиростають без батьків за кордоном. Тому тут треба не чекати незрозуміло чого, а приймати рішення.
1
я до війни жила в Києві, зараз в Швейцарії, періодично падає клямка і я починаю збирати валізи, але потім їх швидко розпаковую. Причина наступна - я вже можна сказати інтегрувалась в місцеве суспільство: вивчила німецьку до В2, знайшла роботу, з/п вистачає на життя, син з задоволенням ходить до школи, собака тут теж норм обжилась - внесена в місцеву базу, маю близьких знайомих, можна навіть сказати друзів, з якими є можливість спілкуватися. з березня винайму хорошу квартиру. Навіть якщо абстрагуватися від війни, то В Україні мені потрібно буде шукати роботу, ринок праці зараз не в найкращому стані, в принципі я швидше за все зможу знайти роботу, але умови будуть не айс - зарплата в конверті і т.д. В Швейцарії у мене мінімальна зарплата, але є різні плюшки як от наприклад 13 зарплата, бонус у лютому, і суттєві знижки на товари в компанії в якій я працюю. У Києві клас в який ходив мій син розформували, тому йому доведеться йти в клас до дітей і до вчителів яких він не знає, тобто знову звикати, а тут він вже обжився друзями, гуртками, у лютому їде в лижний табір. Так додому мене тягне, хочеться піти до стоматолога, поїсти смачної їжі, сходити в нормальний ресторан не за всі гроші світу, погуляти по улюбленим місцям, хоч тиждень не чути швайцерДойч, але объєктивно моя якість життя в Києві буде значно гірша ніж тут.
2
8
Це все добре, але все хороше коштує не дешево. У нас на освіту виділяються копійки в порівнянні з багатими країнами. Не буває гарної освіти там де панують злидні. Бо якість освіти це якість вчителів, у нас в школи йдуть працювати ’найкращі’
1
Коли не цікавишся, то здається що все дуже дорого, а як глянула, то дуже велика кількість пропозицій на любі вимоги і гаманець. І квартири нормальні, а не ці ’кавалєрки-конурки’ за скажені гроші. Лобановського, це ж нові там висотки ? Взагалі супер ціна.
В окупації не подобається, в Україні не подобається, в Австрії не подобається. То де їй сподобається? Може на Марс?
3
На подвір´ї моєї дачі в 40 км від Києва росіяни ходили. Після цього для мене ця війна не про десь там на сході на донбасі
2
Вы внимательно читаете? Я училась как раз тогда, когда зарплату учителям раз в 3 месяца платили.
И стоит задуматься: почему в старой Европе обеспеченные люди стараются своих детей учить в частных школах? Потому что они плохо деньги умеют считать?
И стоит задуматься: почему в старой Европе обеспеченные люди стараются своих детей учить в частных школах? Потому что они плохо деньги умеют считать?
3
Блін, мені теж ніде не подобається після 24 лютого. І мільйонам людей не подобається. Війна таке гівно як виявилося
1
4
не все выехавшие такие, как вы описали.
Хотя безусловно для кого-то война стала шансом улучшить жизнь.
Но тема о другом, о том, что синдром отложенной жизни может быть гораздо хуже, чем жизнь в воюющей стране.
Но тут кому как.
Хотя безусловно для кого-то война стала шансом улучшить жизнь.
Но тема о другом, о том, что синдром отложенной жизни может быть гораздо хуже, чем жизнь в воюющей стране.
Но тут кому как.
2
Автор, а може у вас є можливість хоча б на тиждень приїхати пожити з чоловіком? Заодно і зрозумієте куди душа лежить.
Бо я накручувала себе негативом як все погано через війну, а приїхала побула вдома, зїздила в Київ і взагалі не хотіла Україну покидати. І не страшно майже було, хоча я тривожна людина. Хоча думки від всіх дуже різняться.
Так як не закривала нічого закордоном, то повернулась, але знаю вже що під Києвом жити можна. І друзі мої уже в воєнний час роботу шукали в Києві, всі знайшли те, що хотіли, хоча і більше часу зайняв пошук.
Бо я накручувала себе негативом як все погано через війну, а приїхала побула вдома, зїздила в Київ і взагалі не хотіла Україну покидати. І не страшно майже було, хоча я тривожна людина. Хоча думки від всіх дуже різняться.
Так як не закривала нічого закордоном, то повернулась, але знаю вже що під Києвом жити можна. І друзі мої уже в воєнний час роботу шукали в Києві, всі знайшли те, що хотіли, хоча і більше часу зайняв пошук.
так це і є основне. мені з дітьми тут набагато складніше. І якщо бути відвертою, то повернутися в моєму вмпадку було найдурніше рішення цього року( хоча, може таки вдасться вирівняти
Автор ясно написала що вона хоче - почути враження тих хто повернувся. Що не ясно сформульовано в темі?
3
Вы не приписывайте всем этот синдром. Такое встречается у единиц, которые вообще в Украине после войны не бывали. А большинству действительно комфортнее дома, даже не смотря на то, что сейчас не так как до войны.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу