Ненавиджу свята

Можливо просто тому, що я в цьому році зламалася? Адже я раніше вірила. Відчувала оте піднесення. А зараз вся ця мішура, подарунки ( змагання у кого більше, дорожче), розуміння, що треба вигадати якесь норм пояснення чому Санта на Різдво не подарує під ялинку. А мама пізніше, після свят купить. Саме в ці дні найбільш та найболючіше відчувається самотність. І якщо в звичайному темпі життя можна ховатися за роботою, дитячими гуртками. То в свята не виходить. Моє оточення все щасливо сімейне. Знаєте, це такий жорстокий жарт долі. Бути одною одинокою мамочкою яка тягне все на собі і тільки не простягне ноги. Коли кругом щасливі сім´ї.
Я не заздрю. Просто я болісно відчуваю нестачу цього затишку. Мені боляче чути про їх сімейні святкові турботи. Я вперше не хочу зустрічати Новий рік з сім´єю подруги. І я не знаю як їй пояснити , що я їх люблю. Але знову ж таки. Мені боляче дивитися на оті " котику це тобі. Так дорога люблю тебе "
Я відчуваю себе якоюсь дефектною в ці моменти .