Цвірінь• 18 января 2024
Туга за домом. Дівчата ВПО, як ви собі даєте раду?
Вже так хочу додому, у свою квартиру. Морально важко. Опускаються руки щось робити взагалі. Якесь життя на паузі.
Як ви з цим справляєтесь?
Як ви з цим справляєтесь?
2
5
18
0
Я вас просто хочу обійняти. Була у вашому становищі коли моє місто бомбили 8 місяців(((( Також нічого мене не радувало, хоча і переїхали ми у більше місто з купою можливостей.
1
2
Теж працюю але віддалено, сиджу вдома постійно. Спілкування тільки з мамою і подругами дитинства.
1
6 месяцев в каком то тяжёлом сне. Вроде не сидели, работали, жили, но когда вернулись домой поняли, что это ужас был , а не жизнь. Совсем все по другому дома! Желаю вам скорее вернуться.
6
Вилазьте зі своєї норки. Зараз багато групп по інтересам впо. І жіночі клуби, і якісь майстер-класи.
Все це займе ваш мозок
Все це займе ваш мозок
Нема якось часу на тугу
Вдень на роботі
А як вихідні то завжди десь їдемо на екскурсії чи в театри чи на концерти
Так швидко життя летить пролітає
Вдень на роботі
А як вихідні то завжди десь їдемо на екскурсії чи в театри чи на концерти
Так швидко життя летить пролітає
С 2014 г ВПО. Пропустило где-то через три года, когда забрезжила неясная перспектива накопить на новое жилье.
До этого в голове был какой-то туман. Не знаю, депрессия ли то была или просто такая защита включилась.
До этого в голове был какой-то туман. Не знаю, депрессия ли то была или просто такая защита включилась.
2
Шукаю плюси там, де живу нині.
Сама лише можливість гуляти лісом/парком - вже великий плюс.
Зараз, взимку, не вистачає сонця і позитиву, найдепресивніші дні року. Доживемо до весни - полегшає.
Сама лише можливість гуляти лісом/парком - вже великий плюс.
Зараз, взимку, не вистачає сонця і позитиву, найдепресивніші дні року. Доживемо до весни - полегшає.
2
Я була вагітна, тому ми виїхали, зараз тут в чоловіка хоч якась робота, тому він і не хоче додому, та й останнім часом там не тихо було
2
В мене з 2014 не проходить, і ще мрію повернутися додому, в нас там лишилися батьки, будиночок, спогади дитинства. На житло нове тільки накопили перед повномасштабним вторгненням, за пів року купили новобудову но навіть там не жили, виїхали закордон, пів життя на валізах як бомжи маючи власне житло
3
2
Немає вже куди повертатись. Важко тільки тому, що не тягну оренду сама. А з наступного місяця ще виплат не буде, то і платити нічим((
дуже важко, місто з першого дня в зоні бойових дій, вже майже знищено, втратили все, ще й родичі всі з одного міста, ми, батьки, свекри, брати… всі тепер бомжі
3
Я Ваша сусідка ..
Мене зовсім не тягне додому.
Вам пощастило з чоловіком,що він мудра людина і не хоче туди,де Вам з маленькою дитиною буде небезпечно.
Нічого там робити..
Мене зовсім не тягне додому.
Вам пощастило з чоловіком,що він мудра людина і не хоче туди,де Вам з маленькою дитиною буде небезпечно.
Нічого там робити..
3
А я не хочу домой. Мне нравится в Киеве, мне кажется в моем регионе ничего хорошего не будет. Рядом днр лнр и много разбитых городов. Какой то мертвый регион
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу