річниця смерті. хотіла приїхати на могилу матері. добиратися три дні.

Смотря откуда и куда.

Конечно не ехать, тем более сейчас кругом грязь, на кладбище не забраться. Панихида это в лучшем случае, можно просто дома помянуть

Знаєте, мені здається, заварити чаю, присвятити вечір теплим спогадам про маму-набагато цінніше, ніж три доби в транспорті.

Краще не треба. Ваша мама назавжди з вами в вашій душі, від того, що ви будете з нею думками безпосередньо на могилі чи дуже далеко - нічого не змінить

Шукайте по своєму місту догляд за могилами.

Їхати не оьов*язково.
Замовте в своїй церкві службу,роздайте милостиню

От вас зависит. От отношения. Если прям очень тянет, - ехать. Я бы не поехала. Человека там уже нет. Он есть в Вашей памяти, сердце, мыслях. Есть на фотографиях и видео. Есть в детях и внуках. Но точно не на кладбище. Я бы просто в этот день подумала о маме, поплакала, повспоминала. И да, заказала бы панихиду

панахиду замовте, милостиню дайте, і достатньо

Чомусь згадалося, як казав мій дідусь, приходьте до мене поки я живий..
І по темі... Я не поїхала б на вашому місці. Якщо потребує серце, замовила б панахиду, та подумки поговорила б із мамою у дату смерті. Скоріше за все, сходила б у церкву кілька разів. Мені здається, що мама любить вас і на тому світі. І для неї важливо щоб були в безпеці ви та онук.
Але це я так відчуваю. Може для вас це інакше, і потім будете шкодувати.
Якщо так, то їдьте. Але сама вирішуйте. Ніхто вам у душу тут заглянути не може і зрозуміти, чого ви саме хочете

В годовщину можно сходить на любое кладбище. Главное - помнить.

Делать вам нечего. Если есть что-то после смерти - то они и так все видят и простят, а если нет - то это вообще им уже не нужно. Закажите панихиду и этого достаточно. На некоторые кладбища того же Харькова вообще не пускают - что теперь, с ума сойти?

В Америку быстрее... вы где сейчас?

Да, например 17 закрыто. Вот ищу информацию,когда откроют...

Час потрібно приділяти живим, а не мертвим. Тим паче, якщо така важка дорога, то не варто.

Нет никакой информации. У меня есть контакты людей, которые за деньги ухаживают за могилами - говорят, никто ничего не знает. Но сказали, что сильных повреждений нет, просто может быть много ВОП, пока разминируют - оно же огромное....

Автор, помяните маму дома. У меня умер папа, через 3 месяца началась война, и я уехала. Вот два года я не была на его могиле. Но он жив для меня по-прежнему. Поэтому заботиться и навещать надо живых

Моя бабуся згадувала родичів, яких не було вже з нами, у їхні дні народження.
І це, як на мене, логічно - це пам´ять про ті дні, коли були разом.
А день смерті - дата сумна.
У могилі просто тіло лежить, душа ж відлетіла.

Могильный культ - очень непонятный.

До речі, розповім, що казав мій дідусь.
Вони жили в селі, яке вже вимирало, батьки їх невістки неподалік через село. Коли прийшов час, моя мама забрала дідуся з бабусею в однокімнатну в місто. А мати невістки доживала у будинку сина (мого дядька) де і померла. І коли були похорони, то везли всіх на поховання сусідній район, бо та хотіла, щоб на батьківщині поховали. Винайняли дешевого автобуса, хтось там машинами, їхали-їхали, почався дощ, дороги розбиті, на кладовище тільки грунтовка на чорноземі. Намучалися, мій дідусь ледь доїхав (бабуся навіть не намагалася) і сказав:
Доню! Поховай нас там, де тобі зручно! Нам все одно буде де лежати. Хай його грець везти туди.
Так і зробили, і могилу відвідати проблем немає, коли завгодно. А для невістки то великі сили треба, щоб просто кожного року приїхати туди поприбирати, про те, щоб туди ще й дорослі онуки їхали то й годі думати.
Розумію що не про ’те’, але ж сенс все одно у тому, що їм вже все одно.

ставте в пріоритет живих, а не мертвих
за маму краще подумки помоліться, згадайте хороші моменти з нею

В моєї мами наймолодша сестра рік тому померла від онко. Там, куди зараз не добратися, не доїхати.
Мама робила поминальний обід і в день поховання, і в рік. Для найрідніших. До церкви ходила.

Краще підлітку приділіть цей час і гроші

16 лет не маленький, в чем проблема?

Закажіть молитву за упокій душі. Є неусипаєма молитва на псалтирі яку читають виключно монахи чи монашки в монастирі цілодобово. Зробіть добре діло в пам’ять Вашої мами. Чи милостиню роздайте, чи собак погодуйте, чи пожертву зробіть тим, хто нужденний. Я зазвичай кормлю бездомних собак, кішок - це самий нужденні істоти. В морози пташок погодуйте. Але їхати не треба з такою дорогою.

Ви адеквати над таким тролити?

В 16 років вже деякі самі живуть