ЗдесяЯ• 22 февраля 2024
Муж отнес подаренные мною парфюмы на работу, тема поговорить
Мы с мужем работаем вместе. У нас огромная компания на несколько корпусов, работает где-то тысяча человек. Моя работа - в компьютере, то есть я весь день сижу на рабочем месте в кабинете. У мужа - много общения, много встреч, много ходит по кабинетам "переговорить". И большинство тех, к кому он вот так заходит "на кофе" - женщины. Несколько раз видела, как звали его на кофе просто так, не по делу, типа есть минутка - заходи. Признавался, что есть у него на работе даже поклонницы, которые сами пишут, заходят, зовут на чай и тд.
Был период, мы из-за этого часто ссорились, я ревновала. Потом как-то подуспокоилась, он убеждал, что все его общение - исключительно деловое. А сегодня заходит ко мне на минутку и слышу - парфюм обновил. Зачем говорю. Та так, бегал по делам. И все, ничего внятного. И я как-то поникла совсем. Нет сил ни ревновать, ничего, просто ужасно расстроилась. Парфюм я подарила ему на день влюбленных, а он, оказывается, отнес его на работу, чтобы пахнуть
Не знаю, зачем создаю тему. Просто, наверное, хочется поговорить. Тошно на душе
Был период, мы из-за этого часто ссорились, я ревновала. Потом как-то подуспокоилась, он убеждал, что все его общение - исключительно деловое. А сегодня заходит ко мне на минутку и слышу - парфюм обновил. Зачем говорю. Та так, бегал по делам. И все, ничего внятного. И я как-то поникла совсем. Нет сил ни ревновать, ничего, просто ужасно расстроилась. Парфюм я подарила ему на день влюбленных, а он, оказывается, отнес его на работу, чтобы пахнуть
Не знаю, зачем создаю тему. Просто, наверное, хочется поговорить. Тошно на душе
показать весь текст
11
16
67
0
Дивно. Думала 20+. Ви, мабуть, дуже ревнива.
Мені теж 43.
У мене така подружка є. Постійно щось собі напридумує. Хвилюється за чоловіка. Де, з ким. То не життя. То- мука. Сама себе з´їдає. Зараз вже трохи менше. А змолоду- то був жах.
Мені теж 43.
У мене така подружка є. Постійно щось собі напридумує. Хвилюється за чоловіка. Де, з ким. То не життя. То- мука. Сама себе з´їдає. Зараз вже трохи менше. А змолоду- то був жах.
Tак, дуже. Ви праві, сама себе зʼїдаю а як це подолати не знаю.. ще раніше якось було простіше, а тепер бачу що свою красу втрачаю і вага зайва, а в чоловіка на роботі всі молоді красиві, то дуже сумно від цього. Не знаю що робити з собою, постійно накручую себе, плачу, думала вже може краще і піти від нього щоб не мучити ні себе ні його, так діти ж..
2
Ви живете в очікуванні постійного кінця відносин. Навіщо?
Це всеодно, що ми зараз всі б думали, що помремо. Так, у кожного свій час. Але ж ми живемо і не зосереджуємось на цьому.
Живіть і не думайте про те, що чоловік зрадить чи піде. Якщо так має бути, то це колись станеться. І тоді ви будете це переживати. А зараз живіть і не думайте про погане. Можливо, він нікуди і не піде.
Навіщо переживати про те, що не сталося, можливо, ніколи не станеться?
Як думаєте, чи він хвилюється, що ви підете до іншого? -Йому таке навіть на думку не спадає.
Це всеодно, що ми зараз всі б думали, що помремо. Так, у кожного свій час. Але ж ми живемо і не зосереджуємось на цьому.
Живіть і не думайте про те, що чоловік зрадить чи піде. Якщо так має бути, то це колись станеться. І тоді ви будете це переживати. А зараз живіть і не думайте про погане. Можливо, він нікуди і не піде.
Навіщо переживати про те, що не сталося, можливо, ніколи не станеться?
Як думаєте, чи він хвилюється, що ви підете до іншого? -Йому таке навіть на думку не спадає.
1
Дякую вам. Сама не можу зрозуміти навіщо, чому так.. можливо бо тато пішов коли мені було 4 роки, я досі мабуть це не забула, і цей страх всередині живе. Я вже записалась на прийом до психолога, бо відчуваю вже що я не можу сама впоратись і чоловік каже, чого ти мене талуєш, я нічого поганого ніколи не робив і не роблю. Можливо ще через те що він мамолог, і в мене ну постійно це неприємне відчуття розумієте, я не знаю як це почснити(( мені здається що ніхто не може мене зрозуміти що я відчуваю.
1
Дуже хочеться Вас обійняти. Мені на 10 років менше, ніж Вам, але я чудово Вас розумію. А дізнавшись про професію вашого чоловіка, взагалі вважаю, що Ви просто героїня. Мене б вже в дурці закрили на вашому місці, от правда. Від мене тато не пішов, але все життя зраджував мамі, от воно свій слід і залишило. Напевно, треба до психолога.
Як ваш чоловік реагує на ревнощі? Я себе тішу тим, що якщо вивозить (а це важко), то напевно таки любить. Тільки цією думкою і рятуюся. Але боюся, що у всякого терпіння є межа
Як ваш чоловік реагує на ревнощі? Я себе тішу тим, що якщо вивозить (а це важко), то напевно таки любить. Тільки цією думкою і рятуюся. Але боюся, що у всякого терпіння є межа
1
Дякую Вам за підтримку, саме тому я вам написала що розумію бо дуже гарно розумію ваше відчуття❤️ оце так постійно живеш в такому тонусі, воно інколи нормально а інколи як почнеш себе накручувати, ще як зеркало подивишся то зовсім біда. Чоловік сердиться, на ревнощі, не розуміє мене, от і я боюсь, що межа настане, ну воно ніби так, приводів ніколи не давав за 18 років, але з середини воно точить(( не знаю як люди отак можуть, як вище писали, ну хай посміється, компліменти покаже, мені боляче від цього, як оттак щоб стало байдуже зробити не знаю. Можливо щось психолог порадить, хоча кажуть ніби психологи порад не дають🤷♀️)
А мама як реагувала ваша? Чого батько так робив, ви в нього ніколи не питали?
А мама як реагувала ваша? Чого батько так робив, ви в нього ніколи не питали?
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу