Коли рідні, з часом стають чужими(

Бувало у вас таке дівчата?
У мене є брат, двоюрідний, ми з ним і росли разом, і бувало що жили разом. Завжди ми вважали що ми рідні, ми все розповідали один одному, я знала всі його секрети. Його мама, любила мене як рідну, а я її. Я переїхала в інше місто, вийшла заміж, але зв´язок завжди тримала, ми зустрічались, на всі свята разом, на телефоні постійнно. Одним словом, після одруження, я не перестала з ним спілкуватися менше. Коли народився син, він звісно став хрещеним. І це все тривало, поки він не зустрів дівчину. Одразу скажу що вона не забороняла, більш всього спілкуватися зі мною, бо я її бачила тільки на фото, він також переїхав. І ми почали розмовляти лише по телефону, раз в пару місяців, потім раз в пів року, і розмови з його сторони були "байдужі" розмовляти в нього, не було бажання. За сина, навіть не питає, забув вже одним словом. Я не бачила його вже більше 3х років, і тут він приїхав до батьків і я також. Ми зустрілись, випадково, я була щаслива, посміхалась, а він стояв ніби чужа людина. Робив вигляд що йому зовсім не хочеться розмовляти, і практично мовчав, навіть не познайомив з дружиною! Це для мене була не зустріч, а ніби ляпас. Було дуже боляче((( він з сином(похресником) навіть не привітався. От так, брат, любимий, найрідніший. Якщо чесно, після цього, для мене дзвінки раз в пів року вже буде забагато. Не хочу ні бачити ні чути. Обідно, і дуже боляче