Кукусик• Изменено 22 марта 2024
Після смерті батьків, хто відчув волю і вас це лякає?
Прочитала сьогодні такий коментар
Стало цікаво , чи це дійсно таке відчувають
Третій місяць як поховала тата, здається крила обрізали.
Стало цікаво , чи це дійсно таке відчувають
Третій місяць як поховала тата, здається крила обрізали.
показать весь текст
14
66
0
Авторе, все так важко... Моя мама пішла коли мені було 34, і лишився тато, але саме з уходом мами, я стала пуста, я перестала бути дитиною. Саме тоді я відчула момент дорослішання, навіть не знаю, як виразити це почуття, тому що з татом в мене ніколи не було відносин гарних, хоч і жили разом. Тепер я пережила його інсульт, гострий інфаркт, бачу прогресуючу деменцію, і розумію що цей світ не є справедливим...Чи я відчую полегшення якщо він піде раніше ніж я - так, чи я цього хочу - ні.
1
Уже поздно. Зачем вы пишите в общественном месте, если боитесь чужого мнения? Причем ничего такого я не написала, это ваше личное восприятие обиды. Многие люди перекладывают ответственность и это не преступление.
1
4
А я не могу матери поплакаться ((( что ни скажи все вывернет так .. что аж меня трусит .. такой негатив ((
А вот подруге звонила , и телефон ее есть , но вот она не берет (( умерла ((
А вот подруге звонила , и телефон ее есть , но вот она не берет (( умерла ((
5
На днях видела старушку, совсем уже беспомощная, еле-еле ходит, слабо соображает, один момент поразил до глубины души, в момент, когда ей нужна была помощь, что бы встать и устоять на ногах, она все время шептала, ’помогите, помогите, мама, мамочка, помоги мне, мама помоги’
Для меня это стало таким откровением, прожив часть жизни уже без поддержки родителей, в сложный момент все равно мы рассчитываем на поддержку родителей, это было до слез.
Для меня это стало таким откровением, прожив часть жизни уже без поддержки родителей, в сложный момент все равно мы рассчитываем на поддержку родителей, это было до слез.
2
13
В мене мама лежача, я прив´язана до неї, коли вона помре я дуже буду сумувати, але так я отримаю волю
4
Якщо вам тато сипав євро долари тисячами щодня , приймав за вас рішення - вірю , дуже важко жити без такого тата
1
Ніколи не розраховую на підтримку батьків , бо там можу отримати стусана приниження обзивання , а в дитинство повертатися не хочу
1
Эх,не было бы счастья,как говорится)) единственное что,деньги легко доставшиеся,часто так же и уходят легко. Но возможно,подруга все таки поднабралась мозгов пока родители заставляли и наследство хорошее её профукает.
Какая дичь. Можно иметь прекрасные отношения с родителями, не про деньги. Можно советоваться, получать поддержку, безусловную любовь.
Моїх немає 3 роки. Вони були чудові. І коли я бачила як батьки старіють, хворіють в мене завжди були думки про їх смерть і як я це переживу. Але я думала то буде колись, а ковід зробив це раптово. Болить дуже, за цих 3 роки я навчилась жити без них,без підтримки. А от полегшення я відчула лише в тому плані,що я вже пережила це все і більше не доводиться думати як я колись залишусь без них, переживу це горе. Це вже сталось,пережила, живу далі. Вони в серці назавжди.
3
Смотря какие деньги, 6квартир любой бы сдавал и жил с этого, это хорошие деньги, не 10-15 тыс грн в месяц
1
Та навіть якщо не падли. Якщо хтось з батьків хворів, і людина років 5 його доглядала, то після смерті буде полегшення.
Мій дідусь помер, коли мені було 21 рік. Поки він жив, я відчувала, що мене люблять. Після його смерті зрозуміла, що тільки один він любив.
5
А батьки в розлученні. Мамі до мене немає діла по життю, тобто їй все одно як мені, аби їй було добре. А батько пішов від мами, коли мені було 4 місяці і більше не повернувся.
Знаю, що хворіє. Але не знаю як буду реагувати, коли він помре. Бо з ним ніяких відносин не було.
Якби мами не стало, то, мабуть, життя стало простіше. Але то мама. Нехай з нею тяжко зараз (вона дуже морально тяжка людина і через неї я не можу влаштувати своє життя, так як хотілось би), але жива, то й добре, що жива. Я готова терпіти свою не зовсім легку долю, але нехай живе і буде здорова.
Знаю, що хворіє. Але не знаю як буду реагувати, коли він помре. Бо з ним ніяких відносин не було.
Якби мами не стало, то, мабуть, життя стало простіше. Але то мама. Нехай з нею тяжко зараз (вона дуже морально тяжка людина і через неї я не можу влаштувати своє життя, так як хотілось би), але жива, то й добре, що жива. Я готова терпіти свою не зовсім легку долю, але нехай живе і буде здорова.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу