Кукусик• Изменено 22 марта 2024
Після смерті батьків, хто відчув волю і вас це лякає?
Прочитала сьогодні такий коментар
Стало цікаво , чи це дійсно таке відчувають
Третій місяць як поховала тата, здається крила обрізали.
Стало цікаво , чи це дійсно таке відчувають
Третій місяць як поховала тата, здається крила обрізали.
показать весь текст
14
66
0
Мені 40+ ))) Мамі 69. Мама живе зі мною. Маю два будинка. В одному живемо, інший пустує. Хотіла б їх продати і виїхати в інше місто, чи країну, де більше перспектив. Мама вперлась, що з нами не поїде. А мені страшно її саму лишати в такому віці. От і живемо як живемо. Вона так, як їй комфортно, а я не своїм життям.
Мені 45 років
Я зробила величезну помилку, три роки назад я мала відстояти свої інтереси, за цього в мене не має більше тата, бо я маму послухала. Знаєте що вона мені сказала, не треба було її слухати, і вона нічого не казала
Маю тепер такий біль в середині
Я зробила величезну помилку, три роки назад я мала відстояти свої інтереси, за цього в мене не має більше тата, бо я маму послухала. Знаєте що вона мені сказала, не треба було її слухати, і вона нічого не казала
Маю тепер такий біль в середині
Знаєте, ми їх слухаємо, навіть коли розуміємо, що вони не праві. Це з дитинства так. Як під гіпнозом. Робиш так як хоче мама, частіше собі на шкоду. Спрацьовує якись тригер ’мама доросліша, може вона краще знає’, хоч насправді дуже сильно помиляється.
Виходить, через маму помер ваш батько?
Виходить, через маму помер ваш батько?
1
Я - видихнула з полегшенням, чесно.
Батьківської любові не відчувала ніколи, мати - токсик і абьюзер, батько - випивав.
Щодня були дзвінки з образами, претензіями, чого я не їду до них за 500 км щоб стирчати на городі, я погана дочка, і робота не така і чоловік не такий.
На похороні навіть не хотілось плакати, були відчуття ніби то якась чужа людина, померла й померла.
З приводу волі - я з дитинства була сама за себе й відчувала що ніхто ніколи за мене не постоїть і нічого не дасть.
Батьківської любові не відчувала ніколи, мати - токсик і абьюзер, батько - випивав.
Щодня були дзвінки з образами, претензіями, чого я не їду до них за 500 км щоб стирчати на городі, я погана дочка, і робота не така і чоловік не такий.
На похороні навіть не хотілось плакати, були відчуття ніби то якась чужа людина, померла й померла.
З приводу волі - я з дитинства була сама за себе й відчувала що ніхто ніколи за мене не постоїть і нічого не дасть.
2
Прям по сердцу резануло, все один в один совпадает с одним до сих пор очень дорогим для меня человеком…
Катя, это Вы пишете?
Катя, это Вы пишете?
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу