неДоЖиру• 02 апреля 2024
Як ви почуваєтесь під час сварок з важливими для вас людьми
Я особисто почала помічати, що не вивожу сварки. Мене душить почуття провини, навіть, якщо я об‘єктивно не винувата. Хочеться якомога скоріше помиритися, навіть, якщо інша людина не хоче примирення, а всіма можливими методами виказує образу.
Результат:
вже голосів:
29
11 (37.93%)
Місця собі не знаходжу
8 (27.59%)
Взагалі уникаю сварок
4 (13.79%)
Сварка - частина стосунків
4 (13.79%)
Результат
2 (6.9%)
Не парюсь
Виннипуховна• 02 апреля 2024
Я мерзенна людина, зі мною ніхто не свариться, це просто мій стиль життя.
1
Печенюшка• 02 апреля 2024
Погано почуваюся, звісно. З важливими людьми хочется взаєморозуміння, можливості чути одне одного, також мені буває страшно втратити повагу та гарне ставлення важливої для себе людини, відштовхнути її. Моя мати у дитинстві часто змушувала почуватися винною, непотрібною, в мене сформувався страх розчарувати та бути відкинутою - вона могла не розмовляти зі мною днями, або обдавати при розмові таким крижаним холодом та зневагою, що я почувалася наче пташеня, яке викинули з гнізда, бо воно непотрібне та недолуге. Я усвідомлюю цей страх, намагаюся не дати йому собою керувати, адже розумію його коріння, але це не завжди легко. Головне не дати цьому страху перемогти та змусити поступитися своїми інтересами.
2
Намазюкана нішою• 02 апреля 2024
Сварок не люблю, стараюсь уникати. Але свою думку відстоюю, якщо мене щось не влаштовує, не мовчу. Загалом все ок, сварок та й нема по суті.
Єдина людина з якою мені важко і від сварок з якою мене починає ’тіпати’ це свекруха. Тому звела спілкування до мінімуму, мені так легше. З нею не можна спокійно спілкуватись, вирішити, щось домовитись.
Єдина людина з якою мені важко і від сварок з якою мене починає ’тіпати’ це свекруха. Тому звела спілкування до мінімуму, мені так легше. З нею не можна спокійно спілкуватись, вирішити, щось домовитись.
автор
неДоЖиру
• 02 апреля 2024
Ответ дляПеченюшка
Погано почуваюся, звісно. З важливими людьми хочется взаєморозуміння, можливості чути одне одного, також мені буває страшно втратити повагу та гарне ставлення важливої для себе людини, відштовхнути її. Моя мати у дитинстві часто змушувала почуватися винною, непотрібною, в мене сформувався страх розчарувати та бути відкинутою - вона могла не розмовляти зі мною днями, або обдавати при розмові таким крижаним холодом та зневагою, що я почувалася наче пташеня, яке викинули з гнізда, бо воно непотрібне та недолуге. Я усвідомлюю цей страх, намагаюся не дати йому собою керувати, адже розумію його коріння, але це не завжди легко. Головне не дати цьому страху перемогти та змусити поступитися своїми інтересами.
Співчуваю вам, в мене в дитинстві було так само… Досі не можу пропрацювати це… Тепер образ матері перекладаю на інших важливих людей, не можу витримувати їхні обіди і ігнор…
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу