Чому дорослі діти бездіяльні у питанні покращення умов життя їх батьків?

У зв´язку із моєю професією мене часто викликають посвідчити важливі документи для стареньких та "неходячих" на дому. Це, як правило, старі люди, у яких хворі сустави, судини ніг або щось з опорним апаратом. Так ось всі вони сидять цілий рік закриті у маленькій квартирі. Так, є у них і стільчик-туалет біля них і ходунки або крісло, трохи вони по квартирі якось пересуваються. Але що я помітила, що всі живуть на високих поверхах у будинках, де немає ліфтів. Тобто з 5 поверху такій людині нереально спуститись по сходам. Так і живуть по 7-10 років поспіль не виходячи з квартири, пока не ....Я буває питаю у дітей, на чиє ім´я старі передають своє майно або заповідають, чому не можна їх маму хоч на літо на дачу перевести щоб у візочку від деревом сидіти або чому не поміняти на іншу квартиру на першому поверсі? Всі вони кажуть, щось типу: а хто знесе коляску з 5 поверху, хто потім підніме після закінчення літа наверх? Або кажуть, що треба було в молодості їй думати і брати квартиру на 1 поверсі. Як так? Якби ця стара мама жила у будинку чи на дачі, то хоч трохи бачила б сонце, довше може б прожила. Чому всім байдуже? це ж їх батьки і вони їм дарують (заповідають) все своє майно! Чи може є нормальні, хто дає можливість пожити своїм у гарному будиночку, хоча б на літо, проте вони не мої клієнти і тому я про ці випадки не знаю.