Хто орендував житло з оплатою через Джоб. Як Вам це вдалось?

Шукала житло рік, правда я з дітьми у великому місті, тут і до приїзду українців був би напряг із житлом. 10 місяців шукала саме під Джоб і було все безуспішно, ну точніше було 2 варіанти, що майже дійшло до підпису, але в останні дні хазяєва відмовлялися і здавали людям з роботою. І тільки і тільки коли я сама вийшла на роботу і пішла з джобу я за 2 місяці знайшла житло. Ось така математика

Я обовʼязково вийду на роботу, не збираюсь сидіти постійно на виплатах. Але зараз немає ані садка, ані школи для дітей. Ми стоїмо в черзі.
Я знаю, що через Джоб практично ніхто не хоче здавало житло. Питання в тому, що запрошують на перегляд, все їх влаштовує, а потім, виявляється, вони передумали здавати через Джоб.
Або дійсно ми їм не сподобались 😞

Слушайте, ну как бабка голосите.
ПЕРВОЕ И ГЛАВНОЕ.
С чего вы взяли, что вам отказали из-за джоба? Причин может быть миллион. От ’ другие пониавились больше’ до ’ у вас изо рта воняет’.
Немцы перебирают арендаторов. Не только украинцев. Немцев тоже. Рынок продавца.

Те що вони запрошують на перегляд це взагалі нічого не означає, як казали мені самі німці, вони отримують по 100-150 заявок в день, для них це теж не так просто обрати, тому часто запрошують, а далі вже людський фактор працює

А і до речі, в мене багато було переглядів, деколи розмова проходила чудово і мені здавалося, що квартира наша (я непогано володію мовою, вчила в Гете задовго до приїзду в Німеччину), але мені навіть не передзвоню вали і не писали. Тут це норма

Автор прокидайтесь. В мене знайома з роботою знайшла з 80 спроби і це типово. 99% українців пишуть ’оплата джопцентр, вчу мову, планую працювати’ ... це найгірше, що можна написати... Вас запросили, бо дали шанс себе проявити. Зараз із принципу нездатність тим, хто не працює...і можна зрозуміти...як підете працювати, знайдете житло.

Других кандидатов не было, согласились на вас, после чего появились другие, выбрали их.

Ну. не як рабів, але коли дефіцит пропозицій, то вибирає той, хто у виграшній позиції. А це власник житла.
Так, у бувають масові перегляди, це коли до 10 людей водночас. Частину можуть відіяти ще на етапі листування

ну, не чула, щоб хтось в Україні прямо дисти власникам квартири писав з описом хобі. інтересів і мало не розпордок дня запитували але.. ну, так у німців склалося, не нам встановлювати правила

А зачем вообще немцам вся эта информация ?
Можешь плати живи, нет - съезжаешь.

до речі, про стояння в черзі - це контрпродуктивно. Більше сенсу пройтися районом. додатися в місцеві групи, запитувати, де місце зʼявилося. У садочку місце знайти той ще квест, там не простіше. ніж в Україні. Знаю ситуації, коли українці в місцевих групах писали, мовляв, у нас в садочку одне місце звільнилося, ось на вікні роздруківку повісили і вже наступного дня те місце займали більш спостережливі та швидкі.
Я коли дітей забирала зі школи (ну, в нас ще хороша приватна, але добрі німці взяли українців безкоштовно), то мене прямо допитувалися, з якого числа діти підуть, бо там уже пороги падре (директору) оббивали охочі. Те саме було і з квартирою, більше того, чи не здаватимуть її після нас, запиутвали не тільки українські біженці, але й німці (вчителі зі школи. мої колеги)...

по-перше, у них все це трохи більш серйозно, прописка, договори та ін. Там не виселяються за місяці, там навіть комуналку фактично доплачують наприкінці року після перерахунку. От кому треба головняк? краще відразу нормальних заселити.

Это все пугает, отталкивает, шокирует. А немцам нормально, они привыкли к этим правилам игры. Но те наши дети, которые останутся в Германии, уже не будут удивляться. Всем известно, что хорошо там, где нас нет.
Вы либо спокойно принимайте вот такую жизнь, такие взаимоотношения либо уезжайте. Жить и беситься здоровье нужно конское.

Ой, ну, напевне, Ви точно погано собі уявляєте що то за національність.

Через купу правил і т.д., власники елементарно хочуть розуміти, чи не будуть на Вас постійно сусіди скаржитися. Чи не будете ви ногами гупати сусдам знизу. Чи розумієте, взагалі, що Вам кажуть - бо поруч з іншими людьми треба виконувати купу правил (починаючи від сміття і закінчуючи дотриманням ’годин тиші’). Якщо Ви, наприклад, швачка - це одне. Якщо музикою займаєтеся - інше:). Часто буває таке, що люди хочуть елементарно подивитися вживу на особу і щось може відштовхнути. Тут вже багато написали про те, що особисто в очі ніколи такого не скажуть, а ось про себе висновки зроблять.

В мене в Німеччині брат. Початково виїжджав туди на роботу. Вже мав її, коли приїхав, контракт підписав одразу. Щоправда на один рік лише. Він без дітей, без родини, без тварин домашніх - з колегою вдвох шукали квартиру. Ледь знайшли. І то за умовами контракту, власника треба попередити, якщо, наприклад, хтось приїде на договтривалий термін ’в гості’ - до іншого хлопця приїздила дівчина і пробула в нього пару місяців, то про це писали власнику. Так прописано в контракті було і якби його порушили, цього було б достатньо, аби його розірвали... Там дуже багато дивного нам здається, а для них то все зрозуміло і логічно. Але, якщо чесно, така тривала підготовка вартує цих зусиль: якщо знайдете квартиру і дотримуватися умов будете, то виселити вас раніше неможливо. Такого, як в Україні (в мене тут обставини, з´їжджайте через 2 тижні), майже немає. Таке...

В мене таке було разів зі 3-4, вони всі так роблять. Це реально дуже виснажує і демотивує. Спробуйте зареєструватися в кооперативи типу Vonovia чи які там є у вашій землі.

Автор,все будет,не нервничайте.
У нас,Великобритания,такая же фигня)
С детьми,животными,бенефитами Не хотят.
Кто на бенефитах и мало зарабатывает-нужен поручитель,гарантор.
На просмотр приходит по 15-20-30 претендентов,Лендлорд выбирает.
И?
Я сняла с 1 просмотра,кто-то с 10го,кто-то на 10 месяц)Но все сняли,так и у Вас будет.

Німці такі. Вони всіляко уникають некомфортних для себе ситуацій. Напряму відмовити людині для них не ок. Тому вони швидше відморозяться. Це особливості менталітету, з часом ви звикнете і будете краще розуміти їх.
Успіхів вам у пошуку квартири.

А. Ну такого нет. Ещё мы не дошли до такого что б письма писать.
Но все равно хозяева выбирают в Киеве, а не орендаторы

Мы ищем сейчас квартиру для родственников из Херсона в Киеве. Так я отметила то, что сейчас снять намного сложнее чем год назад. Хозяева выбирают.

А у вас не буває такого, що якась людина вам приємна, інша - ні?
На перегляд після вас міг прийти теж хтось з оплатою через джоб центр, але сподобався більше, ніж ви . Звичайно, це не обов,язково так.

Автор мои нервы уже на пределе , активно ищу квартиру 4 месяца , каждый день сижу за компом и мониторю . Всем пишу - или ответа нет , или мы не подходим потому что социал , или потому что для 3 комнат - много 4 человека …
Те семья 2+2 детей и трешка маленькая🤷‍♀️ , а больше социал не проходит ((
Тоже одни согласились , доки ДЦ быстро подтвердили , а они слились , и даже никак не ответили .
Мой вывод выходить на работу и искать без ДЦ .
Но послушаю что тут пишут 😅

Добрий день, підкажіть будь ласка, якщо не секрет, в якому місті, чи хоча б назву землі, де можуть поселити зараз в Німеччині по приїзду в готелі чи гуртожитку ? Я хотіла там отримати прихисток, але побачила ті табори, і зрозуміла, що довго там не зможу просто, і поїхала звідти. Зараз думала може ще раз спробувати, але усюди в тг-групах тільки адреси таборів, ніде не знайшла, куди можна поїхати, щоб не в табір могли розселити.

Тільки через ті землі які приймають , приймає якесь місто - а ви в ньому вже можете самі шукати квартиру .

Поправлю вас, там немає взагалі поняття в мене обставини зїзжайте через 2 тижні, лише у дуже рідких приватних власників але такі точно і не стануть висувати вимоги що тут пишуть. Готелі дорогі, житло знайти важко особиливо не місцевим і це все відомо Німцям. Якщо власник виселить без взаємної згоди сторін раніше строку його чекають конячі штрафи і компенсації, тому і такий ряд вимог.

Дякую. Землі які приймають і адреси таборів часто викладають в групах, а от конкретне місто , що прийме, а не відправить кудись у інше чи у розподільчий табір, не знаю як знайти, таку інфу як я зрозуміла частіше серед знайомих шукають, а у всіх, кого я там знаю, вже закриті міста на прийом нових людей.

Так, я знаю. Ці випадки буквально поодинокі. Тобто, або якийсь жорсткий форс-мажор, або капець які життєві обставини, але це завжди неминучі штрафи і компенсації винаймачам житла, аби вони принаймні не на вулиці йшли, а в ті ж готелі, покриття витрат на зберігання їх майна і т.д...

У мене зазвичай не складається остаточне враження про людину від одного спілкування. Дуже часто буває, що з перших днів знайомства людина не подобається, а коли дізнаєшся про неї трохи більше, більше поспілкуєшся - починає дуже подобатись і розумію, як помилялась, коли складала враження при першому знайомстві.
Звісно, це справа господарів житла, але як можна за особистими вподобаннями зовнішність/манера розмови/і таке інше відмовити особі в оренді квартири? Я ж не навʼязуюсь до неї у подруги. В таких питаннях має взяти гору точно не якась поверхнева симпатія

Добрий вечір. Ми на землі Баден Вюртемберг. Приїздили, як більшість, у табір. Нас теж дуже лякали умови. А точніше не самі умови як такі, а знаходження поруч зі сторонніми людьми, які можуть не всі бути адекватними, скажімо так.
За порадою знайомої приїхали в табір у місті Карлсруе. На кожну родину дають окрему кімнату. Душ, туалет спільний на поверсі. Але те, що кімната окрема - дуже добре. Ви можете закритись на ключ та не переживати про безпеку.
Годують, фастфуд. Тому бажано брати кошти на перший час і купувати ще щось з їжі або ходити їсти, наприклад, поруч в кафе у Ікеа. Сам табір викличе шок в тих, хто не був ніколи, через суворі правила. Це дещо нагадує місця обмеження волі. Вас по приїзду попросять показати особисті речі, віддати ріжучі предмети. Будьте готові, що після виїзду Вам їх не повернуть, хоч і обіцяють, що віддадуть.
Виходити з табору можна, але при кожному поверненні у вас перевіряють сумку, рюкзак. Є перелік продуктів, які не можна проносити (молоко, мʼясне, здобу). І гострі предмети, само собою.
Ми жили в таборі 10 днів, потім дали трансфер і сказали, що їдемо у передмістя Штутгарту, вся наша компанія, яка їхала в автобусі, до останнього не знала, куди саме, всі були налаштовані на інший табір, проте нас привезли в готель.
Тобто, це як повезе, так як деяких людей висадили в Штутгарті біля наметового табору (там якась арена чи стадіон у стадії будови був).
Коли ми вже були в готелі до деяких сімей приїздили їх родичі (до однієї літньої пари приїхала невістка з дітьми), до інших мешканців - чи то їх друзі чи родичі.
Табір той приймає і зараз, але пишуть, що звідти вже перерозподіляють на інші землі, так як земля Баден Вюртемберг переповнена.
Ми коли були в таборі одну родину одразу після табору заселили у квартиру (ми запитували у них, куди їх поселили), а іншу, з якою потоваришували, спочатку перевезли в табір Мештетен (кажуть, там гарні умови), а після цього в третій - наметовий, без опалення, все загальне, великі зал з ліжками. Аж потім дали кімнату в гуртожитку (їх троє). Тому це кого як розподілять…
Тут головне наважитись, а далі вже все підкажуть, розпитати можна у волонтерів

В нас ситуація дуже схожа.
Багато хто пише, що ті метри для нас замалі, які може оплатити Джобцентр. Це реально вибір без вибору. Ось ніби і є житло, і кошти виділяють на нього, а орендувати нічого не можеш (
А що, вони не несуть ніякої відповідальності, якщо дадуть договір і потім відмовляться заселяти? ( Я думала, що несуть за подібне відповідальність, виявляється, що таке можливо.
Бажаю нам і Вам знайти житло 🍀

Дякую дуже за таку розгорнуту відповідь ! Я восени як раз і була у Баден-Вюртембергу, в тому числі, спочатку біля Боденського озера , в Лангенаргені, там був спортзал школи, і казали що так дивно селять в ньому, що можуть в одну кімнату заселити українку, росіянку, чеченку і циганку. Но мені пощастило, я була в кімнаті з українками. Я заночувала там, змерзла, побачила зранку над собою кільце для м´яча, і зрозуміла, що я тут довго не зможу. А мені казали , що дехто тут живе, і півроку, і рік. Казали ще жінки с кімнати, що в них від лампи в кімнаті дуже сильно і швидко погіршився зір, за декілька тижнів. Мене це все налякало, і в ратушу чи ратхаус, чи де там реєструють новоприбувших, я зранку не пішла. Поїхала до Еттлінгену, бо знайома подруги радила їхати в маленьке місто, наприклад в це, яке без табору і йти в міграційну, там мене відразу заселили в гуртожиток, але сусідка по кімнаті була мені не дуже рада , і вона була якась психована, кричала на мене, щоб я пішла попросила щоб мене поселили в контейнер, бо там типа зовсім непогано ну і їй самій буде краще звісно. Я не схотіла з нею жити, до того ж там я також не встигла отримати прихисток, і поїхала до своєї тітки в Нижню Саксонію, (вона із сином там отримала соціальну трикімнатку вже), думала, може там краще приймуть. Пожила трохи в неї, але там в міграційній сказали, що місто не приймає, (може, як родичку могли прийняти, не знаю, але мені чоловік з їхньої мерії, що розселяє українців радив сказати що я сама приїхала, а не до тітки, ніби то сказали би жити в неї, а там не можна). Хоча він же казав , що є пусті квартири і запросто можна заселитися відразу в квартиру, якщо міграційна дасть добро. Але там не прийняли, дали тільки перелік земель (на той момент багато було назв) плюс Гамбург як окреме місто. В Гамбурзі я хотіла спробувати, але побачила табір і передумала. Я поїхала знов на південь фліксбасом, до Баден-Вюртембергу, але тепер в розподільчий табір на Дурлахералеє,100 якщо не помиляюсь. Мене не обшукували, правда жінка, що мене заводила в табір питала в чергового ’ Таше контролата?’ Але він нічого не відповів і при мені в речах не лазили .. може, коли мене позвали фотографуватися на ту перепусту в табір, а сумку просили залишити в коридорі, хз, але при мені нічого не перевіряли . Там також поселили з адекватними українками , вони сказали, що там під заставу в 10 євро можуть дати ключ від кімнати, але вони не беруть, бо кому ті речі потрібні типа. Ну і мені типу не варто брати ключ, а то раптом я піду із ключем і замкну двері, а їм зайти треба. Короче, я зрозуміла що або двері таки завжди будуть відчинені, або мені треба брати ключі на всіх. Ок, я навіть була не проти ризикнути перевірити чи потрібні комусь мої речі, але я зайшла у вбиральню і там був такий капець- одна кабінка без замку, в іншій дуже брудно, душові прям навпроти через півметру від цієї жесті, я вам відверто кажу- я не змогла себе заставити скористатись цією вбиральнею, хоча реально було треба. Я взяла речі, поїхала до Карлсруе на зупинку фліксбасу, і поїхала з Німеччини. Але тепер знову про неї думаю, бо зачепитися ніде не вдалося досі.

Там ще в тому останньому таборі, що я була , жінки з сусідньої кімнати, мати та дочка, казали, що їх звідти направили в якийсь табір посеред поля, мабуть, як Ви пишете- великий зал і намети, і що там взагалі було жахливо, і вони повернулися в цей розподільчий, щоб їх направили знову кудись. І типа їх дуже неохоче, але прийняли назад. Волонтери доречі мені не траплялися ніде, тільки в Гамбурзі один сказав, що приїжджати треба було раніше, хоча б влітку, і що зараз вже селять скоріше погано, ніж добре. Ну таке.