Неначе я винна, що народилася дівчиною

Выскажите им в глаза все это. Про комбайн, про племянника.

Мабуть пора дитячі образи залишити в минулому

Ви думаєте я не говорила?) та такого ніколи не було. А ти невдячна дочка. Ми тобі все. Кажу, що все? - ну все б аби ти попросила. І місяць майже не говорили зі мною

Як якщо про них постійно нагадують? Я не хочу чути про тих родичів. Вони все дитинство гнобили мене. Не така, товста, крива. Батьки ніколи не заступилися. Дядько підглядав за мною в душі. Брату позичила 1000 доларів з кінцями. Навіть коли знав, що мені важко, сам міняв машини- не додумався віддати. Так, я нагадувала . Сестра просто того, що не так сказала що буду проїздом пів дня в їх місті надулася вже 4й рік не розмовляє . На думку мого папи я маю це все ( ну про підглядання і постійне намагання мене торкнутися вони не знають) забути і перша з ними почати спілкування.
А я просто прошу не потрібно при мені про них говорити.

Вам нормально було б якби ваші батьки якогось лівого чувака ставили вище за вас, їх дитину?

Вы так тесно все пересекаетесь. Живёте/ жили в одном частном доме/ дворе ?
Я помню свое детство.
У каждого своя квартира. Виделись раз в полгода у бабушки на застолье.

С двоюродными, троюродным тоже не общаемся. У всех свои семьи, дома. Все живут в разных городах и сёлах. Виделись раз в 10-15 лет на похоронах .
Какие ещё деньги взаймы.

Вам давно пора до психолога. І я не жартую.

Вы родились нытиком. Вы в любом случае нашли бы причину поныть

Не общайтесь , не пересекаетесь с ними всеми. Вообще никак. Заблокируйте номера телефонов, Вайбер.

Ми жили з бабусею, тож всі канікули, всі свята, просто так ця вся канала приїжджала до нас. Не важливо чи бабуся може чи ні. Вона в ланці працювала , їх всих привозили їй на канікули і сиділа з ними мама моя.
Тому певний час ми досить тісно спілкувалися.
Зараз батьки мої з ними спілкуються і постійно намагаються мені розповісти, що я також зобов´язана, бо то родичі. А моє : я не хочу. - ігнорується і зляться із-за цього

Коли мені було 18 , мені до машини папиної навіть близько не можна було підходити. Її віддали улюбленому племіннику. Папа вже не міг їздити

Заблокувати батьків?

Да.

Ви від них зараз фінансово не залежні? Якщо так, то можете не дзвонити і не їздити. Займіться собою. Пройде час, ви ще подорослішаєте, заспокоєтесь, якщо перестанете копирсатись в минулому. Воно пройшло і цього не виправити. Зрозумійте, що старші люди рідко визнають помилки та міняються у думках. Вони такі. Вони вас якось виростили. І вони мають свою точку зору. Ви тільки даремно псуєте свої нерви

Вы не обязаны. Родственники, ну и что ?

Автор, ну такі вони люди. Ні в чому ви їх не переконаєте і нічого вони не зрозуміють.
Вам для себе треба вирішити. Або ви взагалі припиняєте спілкування. Або спілкуєтеся раз в місяць по телефону і в разі розмов, які вам не подрбаються кладете слухавку. Або спілкуєтеся на їхніх умовах і вислоховуєте яка ви не така.
Нажаль, вони не зміняться. Вам треба прийняти це

Вам треба сепаруватись від батьків і не залежити від їхньої думки. Ну так буває нажаль, що можуть хотіти сина або тільки дочку. Звичайно, нормальні батьки потім не будуть це розповідати все життя, а люблять дитину незалежно від статі. Але навіть якщо б розповідали про сина, та і що.
Саме головне -батьки дали вам життя! Ви ж не на вулиці жили? Їли, пили, одягались, лікувались, навчались? То щось, та й дали батьки(вважаю це не мало) .
А те що привʼязан ваш батько до племінника, може цікаво йому з ним, є про що поговорити. В мене в чоловіка тітка є, так вона йому як мама майже. Більше з ним спілкується, чим зі своїм сином. З племінником дружні відносини, а з сином ні нажаль

Ви знаєте я вже на шляху до цього. Останнім часом майже не їзджу до них і відповідаю на дзвінки через раз. Совість поки не дозволяє повністю обрізати спілкування.

Сколько вам лет ? Есть муж, дети ?
Можете тайно уехать заграницу и начать новую жизнь

авторе, ви їх не переробите. живіть своїм життям, робіть те, що хочете, під них не підлаштовуйтесь. скажуть, що ви погана? так вам не звикати)

Розумієте, вони вже похилого віку, мають купу болячок і скоро потребуватимуть допомоги. З одного боку вони мені дали життя, вивчили. З іншого - оце все.

40, є діти. Розлучена. Я останнім часом все більше про це думаю. Поїхати, змінити номер телефону, видалити всі соц мережі і все.

Цікаво, чи багато з тих, хто таке радять, так зробили насправді?

ви в них в рабстві метальному, ніяк не можете відірватись. ось коли будуть потребувати допомоги, тоді і будете їздити. а взагалі у них ще одна донька є і племінник улюблений - нехай теж допомагають.

В мене нормальні батьки.
А от свекруху заблокувала всюди.

Знаєте, то може тоді й від племінника , а не від дочки допомоги чекати?
Забігаючи наперед, я давно вже їм сказала, що мені нічого в спадок не потрібно. Я справлюся сама

Зробіть це. І буде вам щастя.
Ви потрібна своїм дітям перш за все.

Автор, вам нужно признать, что вот да, вы из такой семейки. Ну факт есть. Что с этим делаем?
Занимаемся своей жизнью, минимизировать контакты с теми, кто расшатывает морально. Нужна помощь родителям? Помогите, оплатите. Но Вы уже взрослая, а ищете дозволу в позе жертвы ’как сделать так,чтоб меня не били морально. Та отойдите вы в сторону. Обидно, больно. Но Вы не одна такая. Много выросших, покалеченных детей, но Вы уже взрослая. Сепарируйтесь во всех смыслах, если финансово не зависите.
Ещё раз подойдите к брату с чёткой фразой’я считаю пришло время вернуть твой долг’. Чётко. Не мямлите, бо вы склонны. Насчёт что папа хотел сына- его проблемы. Ну его, понимаете? Не поддерживайте всю жизнь родительской игру ’мы хотели сына, а ты дочь’. И насчёт поглядывал в душе и трогал. Сядьте и проговорите с матерью напоследок. Когда она будет в очередной раз претензии Вам. Выскажите блин наконец
И пусть они живут с этим, а не Вы. Хватит уже жить прошлым. Высказались и отрезали

Так вы печетесь за себя, чтоб за ними не ухаживать🤣🤣 вот и причина вашего нытья

Я вже до психолога з цим ходила. Зараз просто грошей нема, то перервала. Поки далеко від них - мені норм. Тільки поруч - я на рівні тіла відчуваю страх.
Улюблене покарання було змушувати йти за прутом. Часто при тих же родичах.
Я найбільше хочу позбутися цього страху щоб не лише на відстані, а й поруч могла відстоювати свої кордони.
Поки ж рятую свою психіку тільки відстанню і уникненню по максимуму контактів

у них масса народу для допомоги.
не вздумайте пампесы менять.