Как вы относитесь к родителям, которые сдают квартиры

У моего родного брата в наличие несколько квартир, которые он сдает в аренду.
В начале войны даже сдавали переселенцам только за коммуналку .
Но нам с мужем (а мы тоже переселенцы из Мариуполя) никто даже не предложил квартиру. Я не говорю бесплатно, но за коммуналку или за минимальный платеж.
Не обижаюсь, но честно очень неприятно. Наверное тоже с женой посчитали, что пусть сами крутятся, муж есть, пусть зарабатывает.
Тоже норма получается?

Какой мир увидеть?
У нас война.
Я хочу,чтоб мой ребенок был счастлив точка

Та тут одни бОгатые сидят.
Конечно.конечно..

Ну брат то точно Вам не должен ничего. Но странно вто другим беженцам за комуналку, а Вам не нашёл

А Вам лично ничего не хочется?
Ну там, кушать хорошо, одеваться, мир увидеть?

У половины а то и больше такое же детство было, и без покупок квартир. И ничего, люди выросли, сами заработали, не ноют за мамкиной квартирой.
Смешно это читать просто, как взрослый человек застрял в обидах, ну а может просто так оправдывает свою несостоятельность.

А де і яка розглядається нерухомість, вибачте, щоб її здача в оренду це все дозволяла? Середня ціна здачі квартири 200-400 доларів. Куди ви збираєтесь за ці шалені гроші? І куди поділись доходи, які дозволили купити нерухомість і чому вони не дозволяють одягатись і подорожувати?

Та тут одни бОгатые сидят.
Конечно.конечно..

Таким родителям лучше вообще не иметь детей.

Ну даже с этими 200 долл прибавки к пенсии лучше, чем без них, правда же?
Можно пошиковать - купить себе лекарства в аптеке.
Человек пишет что ей ничего не надо, всё детям отдаст, жить только для детей

Чому пенсії? Коли мої діти (як і більшість) будуть вже потребувати окреме житло моя пенсія буде ще дааалеко. Тож яке критичне значення мають ці шалені кошти для людини в самому розквіті своїх фінансових можливостей? Причому можливостей, що дозволили
придбати нерухомість. Мене чесно дивують ці тези про безпомічних пенсіонерів. Про яких пенсіонерів може йти мова, коли діти потребують підтримки саме ’на старті’, а це ніяк не пенсія для батьків у переважній більшості випадків.

Ну если Вы в 18 родили то да. Если их рожают а 30, а то и позже (а сейчас это очень частое явление), то к тому времени как дети хотяят жить отдельно людям уже 55+
Мне 34, моей маме 66. Как Вы думаете она должна решать мои жилищные проблемы в своем возрасте или я должна ей помочь потому что 4 тыс пенсия это ничего?

У меня есть квартира. Теоретически можно туда заехать, а свою сдать. Но фактически, это приведет к скандалу с отцом и его женой. она не даст мне там спокойно жить.

У моего родного брата в наличие несколько квартир, которые он сдает в аренду.
В начале войны даже сдавали переселенцам только за коммуналку .
Но нам с мужем (а мы тоже переселенцы из Мариуполя) никто даже не предложил квартиру. Я не говорю бесплатно, но за коммуналку или за минимальный платеж.
Не обижаюсь, но честно очень неприятно. Наверное тоже с женой посчитали, что пусть сами крутятся, муж есть, пусть зарабатывает.
Тоже норма получается?

Мені забавно, чесно. Ну допомагайте, звісно, якщо ж така потреба. Але 55 це ще не старість. Я не збираюсь в 55+ здохнути, мені якраз дітей іще на ноги ставити))) І так і 35 модна мати і своє. А в свої 20 щоб мама вам квартирку презентувала чи не приємніше було б? Мова ж іде про людей, що мають фінансові можливості підтримати дітей на початку їх становлення.

Нормально отношусь. У мужа такие родители. Это хорошая помощь к их минимальной пенсии. Иначе нам бы пришлось им помогать. А так все сами.

Я сама купила себе квартирку) и не страдаю по этому поводу.
Тут не идёт речь о тех у кого десяток квартир под аренду, а пишут выше о том что бабка и в село может сдрыснуть, дрова колоть и печь топить, а свою квартиру отдать детям, ибо должна

Я хз, хто там кому що винен. Може і повинна. Знаю і таких. Прекрасно живуть в селі, життю радіють, внуки приїздять на канікули. Знаю і таких, чиї діти але благополучно придбали власне житло, а бабки все в селі. В кожній родині виходять зі своїх можливостей. Але хороших дітей гріх не підтримати.

Супер батьки! Зняли з дитини тягар по їх утриманню на старості років

дуже модний зараз бізнес на крові близьких чи нужденних.

Знаете есть разница хотеть жить в селе и прекрасно жить или жить всю жизнь в городе а на старости лет сдрыснуть в сад дрова колоть да воду носить шоб сыначка не перенапрягся зарабатывая себе на квартиру

И никаких обязательств

Если вдруг к ним прилетит и разбомбят из жилье, к себе не пускайте )

Ну поскандальте ) вы ее боитесь?
Как жить не даст? Ну наймите людей и успокойте ее

А де і яка розглядається нерухомість, вибачте, щоб її здача в оренду це все дозволяла? Середня ціна здачі квартири 200-400 доларів. Куди ви збираєтесь за ці шалені гроші? І куди поділись доходи, які дозволили купити нерухомість і чому вони не дозволяють одягатись і подорожувати?

Дівчата, я зараз в Англії, в невеликому містечку, в них прийнято проблеми обговорювати на фейсбуці в групі.
В чому відмінність, коли українці щось запитують, то свої так забулять, принизять, а тут все навпаки, завжди поспівчувають і поділяться досвідом. Так от недавно було опитування де живуть їхні діти після 18 років. Я так давно не дивувалася, майже всі батьки відповіли, що діти знімають або кімнати, або ділять оренду з колегами. Лише пару чоловік відповіли, що діти поки живуть з ними, але все в них перепитали, скільки ці діти дають коштів на харчування і комунальні. І ці батьки маючи трьохповерхові будинки були прям проти щоб діти жили з ними, в них прям аргументована відповідь, щоб діти вчилися заробляти кошти. Так, діти студенти, і всі підробляють, щоб оплатити самим оренду. Доречі, минулий рік я жила в спонсорів в кімнаті старшого сина 20р, а він в цьому місті орендував кімнату сам. І ніхто батькам не тикає, я такої поваги ще ніколи не бачила, 5 хлопців, ще й вечері і десерти готують обовʼязково, коли збираються вдома. Доречі, похилі батьки спокійно катаються по курортам, в круїзах, тепер відпочивають, діляться своїми емоціями і ніхто не припинив з ними спілкуватися, бо вони зараз живуть «краще» від дітей. Ще й діти обовʼязково хоч в раз в тиждень «вигулюють» стареньку маму в макдональдс, в кафешку на десерт і просто шопінг. А у нас така ненависть до батьків, якщо вони щось поімели за все життя, заробили своїми кровними. Шкода, що такі діти. Та і нація в цілому, через заздрість ми краще відмовимся від рідних, ніж самому усвідомити, що потрібно жопу «рвати»

Не читала все комментарии,но выскажу свое мнение ,т.к как тоже в такой ситуации могу быть,думаю у кого ничего нет или тоже досталось от бабушек,родителей легко распоряжаться тем,что не заработали...
Наша история.Киевляне.Наши родители до сих пор живут в своих квартирах,нам ничего не давали из материальных благ, кроме еды,одежды,учебы в школе и бесплатных кружков...мы,когда почувствовали себя’настолько взрослыми и самостоятельными’,чтобы жить отдельно пошли на съемную квартиру,потом работали и покупали пока было дешево,а не жили ’в свое удовольствие’,как многие...в итоге живем в своей большой квартире,у дочки своя комната,две квартиры сдавали,т.к мы не чиновники и большой пенсии нам не светит,думали это наше подспорье на старость,чтоб обузой дочке не быть,а когда нас не будет она будет сдавать или продаст(но это было до войны,как говорят,хочешь рассмешить Бога,расскажи ему о своих планах,мы не знаем по итогу будет ли у нас вообще что то или разбомбят или заберут,но тема ж не про это,а про другое).Так я это к чему?дочке есть,где жить и если она выйдет замуж,то должна переехать к мужу,а не родители должны побираться,чтоб чьей то бубочке было где жить...ненавижу наш менталитет,когда маминькины сынули идут жить к тещам,женам и что это за дочки,что облегчают мужикам жизнь засчет родителей...на востоке муж приводит жену к себе в дом или в дом к своим родителям...что это за воспитание мужчин такое,уважающий себя мужчина не будет жить за счет стариков и женщин...