Пошаманю• 23 апреля 2024
Як вам вдалося подолати соціальну тривожність?
що люди скажуть і подібне.
15
0
Меня это вообще никогда не волновало. Наверное вам стоит задать себе вопрос: почему мнение этих людей для вас важно? Ну и исходить из ответа. Нравиться всем не получиться….. нужно принять себя и позволить себе быть собой. С недостатками и достоинствами. Тогда вам будет все равно на людей
7
Соціальна тривожність та ’що люди скажуть’ це трошки різні речі, імхо. Друге, часто пов´язано з самоцінністю, а перше може бути однією з особливостей як нормотипової людини так і ’симптомом’ тієї, яка ненормотіпік.
2
Тревожности у меня нет, но когда начинаются загоны аля ’что подумает кузина Виолетта’, то помогает осознание того, что всем на всех глубоко по фигу.
Про Вас и Ваши дела забудут раньше, чем закончат завтракать.
Про Вас и Ваши дела забудут раньше, чем закончат завтракать.
4
Недавно ходила по тц в пижаме - всем пофиг
краткий курс о том что люди скажут
бедный муж правда чуть не кончился, а мне и остальным пофиг
краткий курс о том что люди скажут
бедный муж правда чуть не кончился, а мне и остальным пофиг
6
5
Я трохи заздрю людям, які не стикались з цим - я в неврозах, тривозі , униканні соціальних контактів провела пів життя. Мені допомогла кпт-психотерапія, і ключове - не уникати того, що викликає тривогу, а йти в свої страхи. Не так давно з подивом зрозуміла, наскільки стало неважливо на когось ’справляти враження’.
8
Тривожність (не плутати з тривожними розладами) - це вроджена особливість. Її треба не долати, а вміти з нею жити. Зазвичай треба себе зациклити: тривожні думки ’що про мене подумають’ - згадую, що ніхто про мене не думає - перелічую, що про мене можна подумати доброго - хвалю себе за те, що насправді я - зірочка.
5
Оцінюю, чи варта ситуація моїх страждань.
Мінімально допускаю втручання в своє життя, нічого не розповідаю.
З дрібними загонами граю у гру ’who gives a...’, зазвичай, всім пофігу.
Мінімально допускаю втручання в своє життя, нічого не розповідаю.
З дрібними загонами граю у гру ’who gives a...’, зазвичай, всім пофігу.
Меня внутри колбасит, а снаружи я делаю покер фейс или включаю синдром дурочки аа-аа, понятно, надо же..
3
Подолати повністю не можу. Але мені допомагає ’а щоб я подумала про людину, яка виглядає/говорить як я?’
Соц тревожность это дискомфорт и страх людей, тяжело находится в обществе, выходить на улицу, быть в социуме, при чем тут одно к другому у вас
У мене буває. Намагаюсь не реагувати і просто робити, що робила (кудись йду, щось купити і т д). На крайній випадок - заспокійливі
У мене було таке. Воно сформувалось через перебування в дурному оточенні. Іншого просто не було. Було нормою життя, коли хтось в спину казав ’ну і жопа!’. Або щось таке. Або баби на лавочках лізли до нас, щоб ми не рвали листків з дерева. А нам треба було виконати завдання з біології. Або довбонутий сусід натравлював свого бультерьєра на бездомних котів й собак.
Хоч не хоч, а соціофобом в нашому суспільстві стати дуже просто.
Хоч не хоч, а соціофобом в нашому суспільстві стати дуже просто.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу