Как вывозить подростка? С чего начать?

В нас є далекі родичі у Польщі, також є двоюрідна сестра в Німеччині, яка збиралася виїжджати на роботу туди 9 березня 22-го року незалежно від повномасштабного, так співпало. Вона в Україні викладала німецьку мову. Зараз працює в Німеччині в якомусь дитячому закладі.
Мій син категорично не хотів нікуди їхати, саботував курси польської ще два роки тому. Цілеспрямовано готувався до вступу в наші ВНЗ. Ми з ним порадилися і дійшли до згоди, що якщо залишиться, вибору точно не буде. А якщо виїхати, то можна повернутися. До того ж НМТ дійсний наче три роки і є різні ВНЗ з онлайн навчанням. Все залежить, як подивитися на ситуацію і рішення знайдеться. Просто ми всі тут в Україні в стресі (більшому чи меншому), ми знаходимося у зміненому стані, а в таких умовах складно прийняти правильне рішення, тому я вже навесні думала про те, щоб просто виїхати хоча б на місяць/літо і все переосмислити. Та закон про мобілізацію зі зниженням призовного віку і обмеження консульських послуг додають того самого чарівного пєндєля.

Нет, я не это имела в виду. Я спросила в контексте того, чем вы будете заниматься заграницей

Вернулись, але якщо війна не закінчиться, рік-два, певно доведеться виїжджати щоб дитина встигла адаптуватися і вивчити мову. Почала вже - вирішимо всі проблеми по здоров´ю (я / дитина), відкладаємо потрошку кошти. Хотілося б з чоловіком виїхати, але вже як вийде. Думаємо над Польщею, Німеччиною та Францією, звідки повернулися (там складно, бюрократія капець, але для дітей чудово).
Якщо є десь знайомі, краще думайте в тому напрямку.

Та ніяк, ми самі собі все дуже ускладнили в свій час, але може то так потрібно було. Вирішили, що виїхати можна один раз, а повернутися , як вже зовсім не піде, то взагалі не проблема.
Все залежить від ваших життєвих обставин, можливостей і бажання вашої дитини. Так, не просто, як буде - не знаю, хочеться вірити, що все, що я можу зробити нараз - я роблю, а далі життя покаже. Звісно ідеально - це як автор теми, все планувати дуже завчасно і мати чіткий план дій, по якому поетапно рухатися.

Авторе, ще на фб є група «Мой ребенок студент в Польше». Підпишіться і час від часу проглядайте повідомлення, якусь інформацію там (якщо не відкидаєте варіант з Польщею). Якщо поступово будете занурюватися в цю тему, згодом легше буде в голові все розкладати по полицях і розуміти потрібно саме вам це чи ні. Бо спочатку ці думки навалюються, як снігова лавина і просто опускаються руки.

Зараз я б, напевно, брала до уваги в яких країнах найбільше біженців
Вони ж теж збираються там вступати, відповідно конкурс…
І вони матимуть перевагу, живучи там декілька років перед вступом

Якщо є можливість оплачувати, дивіться англомовні програми в країнах Балтії, дешевше, ніж в Польщі і дуже добре ставлення до українців
Ну і можливість подаватися на стипендії/ гранти

Хороший вопрос((

Вывозила своего в 2022 году, сейчас ему скоро будет 14 лет. Великобритания . Язык знал очень плохо, за 2 года учебы в школе - Английский свободный , учится отлично, принимает участия в соревнованиях школьных, награжден уже за успеваемость. Я работаю , полный день, есть жилье, паркоместо свое, полная была поддержка Англии по приезду , школа, доктор, все не сложно , легко было. Но я сама знаю англ очень хорошо, поэтому мне не было проблем с языком.

Работу найдет , как и все нашли работу. Я работаю в Англии ассистентом учителя в школе , многие работают в домах по уходу , в магазинах, пабах , фабриках , как и все англичане .

начнем с имен. Бондаревский Виталий ( сейчас его жена подхватила єстафету) и Осадчая Алла.
Теперь про общежитие - в комнате 9-10м2 селили по 4 человека. Никаких условий для жизни - 1 столик на комнату, 1 шкафчик. Зимой холодно, обогреватели не разрешали включать( хотя коммуналку оплачивали родители). Невкусная еда. 1 холодильник на всех детей ( их 42 человека біло). Воровство, дедовщина. Бойлер на 30 литров на 40 человек! Постоянное психологическое давление на детей, унижение и угрозі віселения. Пока ребенок в Украине у родителей его без уведомления переселяют в другую комнату, и в процессе переселения половина вещей исчезает безследно. Опекун, которій живет в общежитии по сути просто повар и уборщица, никак не занимается детьми. Ві ж понимаете, что такое дети-подростки без родителей и без контроля...
Весь ужас не только в жутких бітовіх условиях. Страшно то, что они психологически давили на детей постоянно. Угрозі, не пускали в общежитие до позднего вечера и т.п.

Это самый минимум я написала

Быстро вы съехали оттуда?
Спасибо, что поделились.

До ковида и войны занимались на курсах оффлайн. Сейчас онлайн с тем же преподавателем.

Де вчиться ваша дитина?
Ви так впевнено всі мінімуми розписуєте))

Який кошмар, цю інформацію потрібно якось оприлюднювати, особливо ФІО і назву організації щоб інші батьки і діти не стали ’жертвами’ цих ділків!! Особливо в тих же групах ’моя дитина студент в Польщі’. Ненавиджу таких людей, у яких взагалі окрім почуття наживи всі інші просто відсутні.

Ви знаєте, кажуть нема меж для досконалості, так і тут, в залежності від можливостей батьків.
Сусід в Словаччині, ми з його мамою гарно знайомі, бюджет 350 євро, але він дуже скромно харчується.

Польща - гуртожиток універу 400-800 злотих +1000 злотих на харчування, це мінімум орієнтовно. А приватний гуртожиток починається від 350 до 650 євро, кімната від 250 євро, кавалерка від 600 євро ну і так можна довго варіювати бюджетами.
Німеччина:
Друг мого сину студент німецького універу, гуртожиток (кімната на одного, в апартаментах четверо - тобто кухня/санвузол на чотирьох) - 280 євро, які покриваються виплатами на дитину. Хлопчик оформив студентський кредит - отримує 800 євро/міс, підробляє +300 євро на місяць (15 євро/година), мають за 42 євро/міс проїзний на всі види транспорту, окрім потягів типу інтерсіті (правда живе на кампусі, то на транспорт не витрачається). Тому коли я запитала його маму, скільки вона йому дає коштів , відповідь мене вразила ’ніскільки’, навчання безкоштовно. от Вам різниця між Польщею і Німеччиною і що дорожче/дешевше....

Розповім свою історію. Син не планував нікуди виїжджати, але за 3 тижнів до 18 років надумав, що хоче виїхати. В коледжі написав академвідпустку, тай почав збирати валізи. Часу думати яку країну вибрати не було, тому поїхав в Болгарію в родичів там квартира дозволили пожити деякий час. При цьому працював онлайн майже все оплачував сам. Через деякий час йому там стало сумно бо був весь час сам. І через 2 місяців переїжджає в Чехію до друга який там вчиться. Зняв невелику кімнату вроді все було добре, працював, гуляв. Але через 3 місяці почалася сильна депресія, нервоз. Майже перестав виходити з дому, по декілька днів міг не їсти. Почав курити електронні сигарети с канабісом. Запустив себе, з роботою теж не все було добре. Попросив забрати додому. Зараз дома уже майже півроку. Коли забрала його то при рості 180 см важив 50 кг зараз 61 кг. Дуже тяжко далося те самостійне життя.

Як добре, що у сина є така Мама, вам сил і витримки, ваш досвід цінний, дякую, що поділились, а то у всі все райдужно , як почитати....

Автор, ви де? Усі чекають покрокову інструкцію, чи вам просто на шару потрібні поради ’на блюдечке с голубой..’ Нема чого лінуватися, використовуючи чужий досвід, ви ж читаєте усе, давайте підсумок)
До чого ж боязкі ці троле-боти..

Что именно сегодня добавилось ?
Новости уже не смотрю.

Хочу побажати аби все у вас склалося! Вам дали багато корисних порад. Я б додала, що якщо є можливість приділіть якийсь час на період адаптації і побудьте з ним. З психологічними складнощами стикаються навіть дорослі зі статками, без побутових питань і знанням мови. А тут ще дитина, хто б що не казав, зі звичного сімейного середовища попаде в зовсім нове, з масою відповідальності. Ще додам - вкрай важлива соціалізація. Групи, клуби, будь-які активності. Це все ще з дому можна організовувати, вступивши хоча б онлайн в спільноти за інтересами, за віком, пошукати і додатися в учнівські чати. На початку війни багато закладів пропонували бадді- програму, зараз не знаю чи є такі, але поцікавтеся, адже ровесники допоможуть зорієнтуватися на місці від найдрібніших питань. Також варто усі побутові моменті від покупки сімки до якихось великих задач вивчити і підготуватися заздалегідь. Що ще зробила б я вже перед виїздом: довіреність на батьків якщо виникне необхідність подачі/отримання якихось документів в майбутньому в Україні, а також нотаріально завірені копії важливих документів. З урахуванням нових програм легалізації, що зараз вже озвучують, поцікавтеся які вимоги до документів в країні, яку ви оберете. Не тільки станом на зараз, а й можуть бути передбачені в подальшому. Наприклад, зараз виникло питання з апостілюванням ламінованих.
Вибачте, що таке простирадло, можливо й не пригодяться поради, бо так все змінюється швидко. А в цілому в ідеалі треба обирати ту країну, мову якої дитина вже вчить. Успіхів вам!

А если бы в Болгарии остался, то ничего бы этого не было

Понятно. У нас тоже онлайн. А хотелось бы найти оффлайн. Но я вижу, что сейчас это проблема

Ще важливо скільки навчання триває, 3 чи 4 роки? Деякі університети мають розтягнуті в часі програми
Брати до уваги, чи є можливість проживання в гуртожитку влітку
Бо шукати на 3 місяці квартиру, якщо виселяють з гуртожитку на канікули - це велика проблема

Здоровʼя вам і вашому сину. Розумію вашу дитину, тут дорослому важко адаптуватися, що казати про юнаків і дівчат.
Таке теж трапляється, як у вашій історії. Моя косметолог розповідала, як її знайома лікар відправила сина до Канади вчитися, зробила для нього все можливе і не можливе, а він після досягнення 18-річчя повернувся додому.
Що нам батькам лишається? Лише приймати вибір дітей, значить для них так краще. В будь-якому разі ви спробували.

Я не заморачивалась выбором страны после войны. До войны это была Варшава. Осенью 2021 решили переехать на всякий случай. Школа французская была в Украине и такая же в Варшаве. После начала войны, школу уже не тянули оплачивать по 3500евро и потому я с детьми переехала во Францию ради продолжения учебы. Я лично язык не знала, не готовилась к этому и прошла через все этапы принятия новой жизни. Но так как перед этим был опыт Варшавы то школу и муз школу я нашла быстро очень. Экзамены дети сдали успешно. С жильем в этот раз помогли социалы. Сначала жили в общежитии но по типу аппартов с кухней и ванной комнатой личными. Потом уже квартира. Квартиру оплачиваю, учу язык. У детей не было проблем с интеграцией. И то, даже сейчас, с учетом того, что они в среде с 3 лет, учились всегда на французском, читают, пишут, говорят в повседневной жизни только на нем, им говорят, что они не нейтивы и надеются (это учителя), что через год-два они овладеют полным словарным запасом. Поэтому я фигею когда читаю тут, что дети которые учат язык в Украине с репетиторами, владеют языком на уровне носителей. Анриал девочки. У моих и акцента нет но материал 7го класса, особенно история или классическая литература, хромают

Оце те, за що я дуже хвилююся, чи робимо ми їх ’щасливішими’ видерши з сім´ї, від друзів, звичного навчання, від симпатій, улюбленого міста і даючи ’умовну свободу і примарні перспективи’, а чи так воно буде, душа болить і не вгадаєш де і як краще. Бо, нажаль, нашим дітям такий складний шлях і такий вибір приходиться роботи, як можливо не всім дорослим. Кляті рашисти, скільки горя і зруйнованих життів....

но, тем не менее, вернуться всегда можно, а выехать из Украины - нет. У детей должен быть выбор

Автор, я в такой же ситуации и прострацию вашу понимаю. Только моему сыну скоро будет 16. Вроде много раз пыталась собрать инфу, где, что и почем, но голова идет кругом. Наверное, когда едешь вынужденно, без выбора, в чем-то это немного проще
У нас сложности в том, что муж невыездной, я не хочу бросать работу, а сыну пока еще многое пофиг плюс он немного склонен к авантюрам, поэтому без контроля его оставлять нельзя. Хотя у многих знакомых дети живут сами за границей с 16-17 лет. Пожалевших об отъезде или вернувшихся в нашем окружении нет. Наоборот, продолжают выезжать (из класса выехало 18 мальчиков)

Я с сыном из Киева уехала в его 12 лет. Сейчас ему 14 соответственно.
Это было в апреле 2022: как раз русня свалила из под Киева, все стали возвращаться, а мы наоборот уехали.

Уехали в Финляндию, у нас здесь есть друзья среди местных.
Язык не знал. Учит сейчас, находясь среди носителей. Надеюсь до 18-ти будет знать уже хорошо. Если поступать в ВУЗ и учиться на финском, то это бесплатно и конкурс не очень большой.
Если на английском то платно и огромный конкурс.

Английский знают все, на языке страны поступить всегда проще. Но язык страны нужно выучить, как вариант - выехавши существенно заранее.

А давайте поговоримо, коли їм буде 20+ тим дітям, а краще 25+