Люблю ВалЄру• 15 июня 2024
Жди меня и я вернусь... Накрыло...
Жди меня, и я вернусь.
Только очень жди,
Жди, когда наводят грусть
Желтые дожди,
Жди, когда снега метут,
Жди, когда жара,
Жди, когда других не ждут,
Позабыв вчера.
Жди, когда из дальних мест
Писем не придет,
Жди, когда уж надоест
Всем, кто вместе ждет.
Жди меня, и я вернусь,
Не желай добра
Всем, кто знает наизусть,
Что забыть пора.
Пусть поверят сын и мать
В то, что нет меня,
Пусть друзья устанут ждать,
Сядут у огня,
Выпьют горькое вино
На помин души…
Жди. И с ними заодно
Выпить не спеши.
Жди меня, и я вернусь,
Всем смертям назло.
Кто не ждал меня, тот пусть
Скажет: — Повезло.
Не понять, не ждавшим им,
Как среди огня
Ожиданием своим
Ты спасла меня.
Как я выжил, будем знать
Только мы с тобой, —
Просто ты умела ждать,
Как никто другой.
1941 г.
Только очень жди,
Жди, когда наводят грусть
Желтые дожди,
Жди, когда снега метут,
Жди, когда жара,
Жди, когда других не ждут,
Позабыв вчера.
Жди, когда из дальних мест
Писем не придет,
Жди, когда уж надоест
Всем, кто вместе ждет.
Жди меня, и я вернусь,
Не желай добра
Всем, кто знает наизусть,
Что забыть пора.
Пусть поверят сын и мать
В то, что нет меня,
Пусть друзья устанут ждать,
Сядут у огня,
Выпьют горькое вино
На помин души…
Жди. И с ними заодно
Выпить не спеши.
Жди меня, и я вернусь,
Всем смертям назло.
Кто не ждал меня, тот пусть
Скажет: — Повезло.
Не понять, не ждавшим им,
Как среди огня
Ожиданием своим
Ты спасла меня.
Как я выжил, будем знать
Только мы с тобой, —
Просто ты умела ждать,
Как никто другой.
1941 г.
показать весь текст
2
3
5
10
52
73
308
0
1979 учили 1е 2 точно, но и по укрлит тоже много чего учили, сдавали экзамены - укр мова, лит-ра, история Украины, 1996 г.
5
Ответ дляЛюблю ВалЄру
Какого режима, ау? Этому стих 70 лет. Этими стихами мы поздравляли украинских ветеранов а теперь это оказывается оскорбление? Мой отец не ждун, он служил и для него 23 февраля праздник, а не перенесенный. И это не значит что он кгбст, коммунист - это его молодость и он служил тогда, а не сейчас.
а теперь это оказывается оскорбление? Мой отец не ждун, он служил и для него 23 февраля праздник, а не перенесенный. И это не значит что он кгбст, коммунист - это его молодость и он служил тогда, а не сейчас.
Мій батько теж служив, йому 74 було б у цьому році, аліе в жовтні його не стало, але він при здоровому глузді був і всі ці спасіба дєду за пабєду, 23 фєвраля засуньте собі у одне місце, зараз 24 рік і нас вбиває рашка, не потрібно тут розводити кацапський балаган зі шмарклями сталінськими, всі розуміють хто ви і хто ваш атєц
4
3
15
Ответ дляЛюблю ВалЄру
Нет, не думала, мой дедушка воевал и в первую мировую и второю, и был полит заключённым, но подвиг великой отечественной помнили все. Мы встречались с ветеранами. Никто никого ничего не заставлял. И этот стих отражает действительность любой войны в мире и чувств женщин, когда их мужчины воюют.
А ваш дідусь декларував фашистькі вірші? То чому ви вирішили, що саме вам потрібно тут написати фашистького віршв?
6
1
10
Ответ дляЛюблю ВалЄру
Какого режима, ау? Этому стих 70 лет. Этими стихами мы поздравляли украинских ветеранов а теперь это оказывается оскорбление? Мой отец не ждун, он служил и для него 23 февраля праздник, а не перенесенный. И это не значит что он кгбст, коммунист - это его молодость и он служил тогда, а не сейчас.
а теперь это оказывается оскорбление? Мой отец не ждун, он служил и для него 23 февраля праздник, а не перенесенный. И это не значит что он кгбст, коммунист - это его молодость и он служил тогда, а не сейчас.
Так вітайте свошо батька німецькими віршами, чого ви тут кацапсько- фашистьке лайно прославляєте.
2
13
7
Ответ дляЛюблю ВалЄру
Нет, он читал этот стишок в школе на утреннике. Центральная Украина 
Сколько вам лет?
4
це правда ((
москалі навіть знищили всіх наших кобзарів((
розстріляли, обманом заманивши на ’’конкурс ’´
москалі навіть знищили всіх наших кобзарів((
розстріляли, обманом заманивши на ’’конкурс ’´
5
8
2
Вчать, українською мовою. До війни дитина вчила. І якби в автора трохи більше розуму було, то вірш би звучав українською
Чуєш…
Ти чекай мене,
Над усе чекай,
Коли смуток огорне,
Жовтий дощ стіка…
І в спекотну каламуть,
В заметіль, у сніг
Коли інших вже не ждуть
Вже й забувши їх…
І коли листів нема
Із далечини
Інші вже не ждуть дарма,
Стомлені вони…
Повернуся, тільки жди
І не зич добра.
Тим, хто каже «Далі йди»,
Вже забуть пора…
Хай повірять мати й син,
Що нема мене.
Друзі втішаться отим
«Було й промине»…
Сядуть в коло при вогні
І ковтнуть вина
На помин душі.
Та ні,
Ти чекай одна.
Ти чеканням повернеш
Із смертельних лав.
«Поталанило. Еге ж!» -
Скаже, хто не ждав.
Не дано збагнути їм
В літо вогняне,
Як чеканням ти своїм
Вберегла мене.
Як вцілів я, вижив як
Знаємо без слів.
Просто ти чекала так,
Як ніхто не вмів.
Чуєш…
Ти чекай мене,
Над усе чекай,
Коли смуток огорне,
Жовтий дощ стіка…
І в спекотну каламуть,
В заметіль, у сніг
Коли інших вже не ждуть
Вже й забувши їх…
І коли листів нема
Із далечини
Інші вже не ждуть дарма,
Стомлені вони…
Повернуся, тільки жди
І не зич добра.
Тим, хто каже «Далі йди»,
Вже забуть пора…
Хай повірять мати й син,
Що нема мене.
Друзі втішаться отим
«Було й промине»…
Сядуть в коло при вогні
І ковтнуть вина
На помин душі.
Та ні,
Ти чекай одна.
Ти чеканням повернеш
Із смертельних лав.
«Поталанило. Еге ж!» -
Скаже, хто не ждав.
Не дано збагнути їм
В літо вогняне,
Як чеканням ти своїм
Вберегла мене.
Як вцілів я, вижив як
Знаємо без слів.
Просто ти чекала так,
Як ніхто не вмів.
9
9
1
нет, я не уверенна. И не припомню, чтобы мы такое в школе учили.
Но людей миллионы и может и правда у кого то в школе было. Не виновен, пока не доказана вина. Если мы так друг на друга стартовать будем из-за стихов, то и рашисты не нужны. Сами друг друга уничтожим.
Но людей миллионы и может и правда у кого то в школе было. Не виновен, пока не доказана вина. Если мы так друг на друга стартовать будем из-за стихов, то и рашисты не нужны. Сами друг друга уничтожим.
5
2
Це вам соловйов такого налив?
У нас в Україні День пам´яті та перемоги над нацизмом.
Пам´яті!!! Пам´яті полеглих та знедолених у тій війні.
А ви там скачете під музику та напиваєтесь в честь чого? Що такого відбулося 9 травня?
У нас в Україні День пам´яті та перемоги над нацизмом.
Пам´яті!!! Пам´яті полеглих та знедолених у тій війні.
А ви там скачете під музику та напиваєтесь в честь чого? Що такого відбулося 9 травня?
4
11
Не воротить) У нас інші пісні часів другої світової, ВОВ що таке? Такого я не знаю, це визначення то якась комуняцька срань. Отєчєство то десь там у мокшанії. У нас Батьківщина.
3
3
я 1983 р.н., ми вчили цього вірша, в нас був предмет російська література, Дніпропетровська обл.
1
Ответ дляЛюблю ВалЄру
Полтавька обл. Он еще картавил так мило. Нет, я его не ждала. Знала только что там АТО прошёл. Хороший был человек. А тут как всегда змеи... мы были детьми - учили эти стихи на 9 мая... и вот так вот
АТО прошёл. Хороший был человек. А тут как всегда змеи... мы были детьми - учили эти стихи на 9 мая... и вот так вот
да не врите,в украинской школе,тем более 9 мая не было утренников даже в советской школе
5
Ответ дляЛюблю ВалЄру
Нет, не думала, мой дедушка воевал и в первую мировую и второю, и был полит заключённым, но подвиг великой отечественной помнили все. Мы встречались с ветеранами. Никто никого ничего не заставлял. И этот стих отражает действительность любой войны в мире и чувств женщин, когда их мужчины воюют.
сколько ж вам лет,уже не спрашиваю о дедушке
1
1
Автор не подумала , когда создавала тему о тех женщинах, у которых мужья воюют.
P.s русня гной
P.s русня гной
2
Українською мовою ця війна раніше називалась Велика Вітчизняна Війна. А 2 світовою для нас вона стала зовсім недавно, здається з 2018 року. І з таким відношенням людей до подій у власній країні є всі шанси, що і сучасні герої повторять долі попередніх, а ’світ’ припише собі всі заслуги. Дуже б цього не хотілося
3
1
Чекай мене! Чекай! Я повернусь!
Розлуками не погаси кохання.
Іду туди, де смерть, та не боюсь.
Від кулі збереже твоє чекання.
Чекай як ранок бавиться в росі.
Як темна ніч веде зорю на небо.
Чекай, коли мене забудуть усі.
Ти тількі вір, я повернусь до тебе.
Як струни смутку рватимуть дощі,
Хтось говоритиме про смерть, нерівну битву.
Ти лиш не плач. Пиши свої вірші,
і пригадай бабусину молитву.
Чекай мене! Бо тут земля горить.
Пекельним співом розійшлись гармати.
Та душу зігріва прекрасна мить -.
’Допоки житиму, тебе буду я чекати!’
Лишились недоспівані пісні,
Ще наша мрія - чиста і крилата.
В ній доньку обіцяла ти мені,
Або синочка, схожого на тата.
В тривожні сни приходить образ твій;
Очі сумні, а в косах рута – м’ята.
Я обіцяю! Повернусь живий!
Бо, як ніхто, умієш ти чекати!
Розлуками не погаси кохання.
Іду туди, де смерть, та не боюсь.
Від кулі збереже твоє чекання.
Чекай як ранок бавиться в росі.
Як темна ніч веде зорю на небо.
Чекай, коли мене забудуть усі.
Ти тількі вір, я повернусь до тебе.
Як струни смутку рватимуть дощі,
Хтось говоритиме про смерть, нерівну битву.
Ти лиш не плач. Пиши свої вірші,
і пригадай бабусину молитву.
Чекай мене! Бо тут земля горить.
Пекельним співом розійшлись гармати.
Та душу зігріва прекрасна мить -.
’Допоки житиму, тебе буду я чекати!’
Лишились недоспівані пісні,
Ще наша мрія - чиста і крилата.
В ній доньку обіцяла ти мені,
Або синочка, схожого на тата.
В тривожні сни приходить образ твій;
Очі сумні, а в косах рута – м’ята.
Я обіцяю! Повернусь живий!
Бо, як ніхто, умієш ти чекати!
3
Чуєш, ти чекай мене, над усе чекай,
Коли смуток огорне, жовтий дощ стіка,
І в спекотну каламуть, в заметіль, у сніг
Коли інших вже не ждуть, вже й забувши їх...
І коли листів нема із далечини...
Інших вже не ждуть дарма — стомлені вони...
Повернуся, тільки жди
І не зич добра тим, хто каже далі йди
І забудь... Пора...
Хай повірять мати й син, що нема мене
Друзі втішаться отим ’було і промине’,
Сядуть в коло при вогні і ковтнуть вина.
На помин душі та ні. Ти чекай одна...
Ти чеканням повернеш із смертельних лав,
’Поталанило, еге ж?’ - скаже, хто не ждав.
Не дано збагнути їм в літо вогняне,
Як чеканням ти своїм вберегла мене.
Як вцілів я? Вижив як? Знаємо без слів...
Просто ти чекала так, як ніхто не вмів...
Коли смуток огорне, жовтий дощ стіка,
І в спекотну каламуть, в заметіль, у сніг
Коли інших вже не ждуть, вже й забувши їх...
І коли листів нема із далечини...
Інших вже не ждуть дарма — стомлені вони...
Повернуся, тільки жди
І не зич добра тим, хто каже далі йди
І забудь... Пора...
Хай повірять мати й син, що нема мене
Друзі втішаться отим ’було і промине’,
Сядуть в коло при вогні і ковтнуть вина.
На помин душі та ні. Ти чекай одна...
Ти чеканням повернеш із смертельних лав,
’Поталанило, еге ж?’ - скаже, хто не ждав.
Не дано збагнути їм в літо вогняне,
Як чеканням ти своїм вберегла мене.
Як вцілів я? Вижив як? Знаємо без слів...
Просто ти чекала так, як ніхто не вмів...
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу