Заночувала в одному з київських готелів.

Через привідчинене вікно долинає гучна розмова з ресторану. Не дуже розрізнити мови, але подумалось, що за придури так голосно потрясають повітря....Іду перекусити. З моїм наближенням оприявнюється язик. Сидить за столом чимала компанія москворотих і, зокрема, симптоматично ка@апомовних хлопів з розмитими очима і таких же розперезаних москворотих куф. Словом, надбання совка. Сидить тут, у Києві, під час війни і блює язиком, який захищає пуйло ракетами у голови тих же москворотих.....
Побачивши мене, зависають....Сідаю похлепати борщик. За спиною тихішає москвороте варнякання. Інше якесь - хлоповидне - говорить по телефону суржиком. Моя спина напружується. Шлунок каже: "Іж!". Голова пручається. Душа повстає. Дохлепую у напів повстанчому стані. Розраховуюсь. Зневажливо міряю їх очима ніби посилаю їх їхнім матом. Виходжу. Чую в спину: "Ху, лєгчє стало".
Так от панове, їм - цим перевертням чи просто к@цапам - лише від нашої присутности має ставати зле. Справжня перемога, коли в тилу звучатиме тільки мова, а не язик. Справжня перемога, коли будемо брутально гнобити все, що суперечить Українському Духові. Раб і ворог розуміє тільки силу. А Мова і є цією Силою, від якої їм зле. Не зле почався київський день.