Люди, которым нравится жизнь в Европе

Тобто в нього є справжні причини, а в інших нема? Логіка🤦‍♀️

:))
Смішно

Яка людина, таке ц оточення вона має

Вы не видели длинных и мерзких зим
С октября по май

И не собираюсь смотреть

ну так багато, дуже багато, родин переїхала якраз через дітей. Мама, наприклад, не може залишити самого 14 річного хлопця. А він вже вчиться і все ок. Їй може теж Європа в печінках сидить, але ж є син

В багатьох країнах таким ’повнолітнім’ навіть пиво не продають, кажуть чекати до 21. Задумайтеся чому)))

Стописятая тема ’думай как я или ты лузер’.
Автор, категоричность, тем более для женщины 40 лет, весьма нелицеприятная черта. Она, скорее, присуща подросткам и обычно проходит годам к 25.
Есть масса жизненных комбинаций, которые вам никто не обязан расчехлять, дабы донести свою точку зрения.
Радуйтесь за тех, кому хорошо на новом месте и за тех, кому хорошо дома. У каждого есть свои причины быть там где он есть. Нет единого ’верно’ для всех.

О чем? Что пиво не продадут? а в каких-то уже женаты и 5 детей

Думати - явно не ваше, тому 18-річний для вас ’половозрелий мужик’.

Мне не нравится, но выбирать не приходится.
Надеюсь, что когда-то вернусь в свой город. Детям конечно возвращаться в руины смысла нет, а мне доживать хочется свою жизнь дома.

Плюс мільйон.

У меня наоборот. Ощущение полноценной жизни появилось только когда уехала.

Маня, опять ты? про твоего выехавшего сына мы давно вкурсе, а че перестала про мытье унитазов мыть?

Ви теж з нових європейців?

Мне нравится из-за ощущения безопасности. В Украине я жила очень хорошо, свой новый дом ( который разбомбили), 2 авто, у обоих интересная работа, отдых за границей минимум 4 раза в год. В Германии я из-за войны. Но тоже уже адаптировались. Первый год было тяжело. Сейчас работаем, строим планы на жизнь, поменяли параграфы на рабочие. Так же много путешествуем по работе и просто. Больная точка - только жилье. Мы живем в 3к квартире и это для меня как в клетке. Ищу уже 4 месяца варианты аренды дома в своем городе, другой не хочу рассматривать из-за хорошей школы сына. Еще чуть -чуть, и я готова буду рассматривать ипотеку, если до нового года не найду приличную аренду. Родители с нами и все друзья тоже. Плюс нашла клубы по интересам и новых знакомых. Скучаю за домом и прошлой жизнью, особенно, когда смотрю на мой сегодняшний убогий «евроремонт» и мебель из икеи, но понимаю, что это прошлое , а нужно жить настоящим.

Я така ж, повернулася ще в минулому році і не шкодую. Тут все рідне.

Вы неоригинальны

А..ну да баба так любите Украину, что все по кустам

З розумінням, що тема для «срача»і мій коментар теж, все ж напишу… я з дітьми виїхала через тиждень війни, не хотіла, боялась, чоловік випхав буквально, аргументами про дати дітям краще життя. Пожили якийсь час окремо, хоча чоловік мав легальний виїзд, але і почуття патріотизму, тому перші пів року війни був в Україні і волонтерив, возив ліки і гуманітарку на гарячі точки. Через пів року приїхав до нас з метою, що все скоро скінчиться, ми скучили, побудемо трохи разом і разом повернемось, але почались ще сильніші обстріли нашого міста, загинули близькі знайомі і ми залишились там вже всі разом.
За цей час обросли там звʼязками, маємо нормальних лікарів, друзів, контакти, роботу. Вже знаю, що люди подумають чи напишуть. Тому відповідаю: в Україні в нас приватний будинок, і я, і чоловік мали свій бізнес і у кожного авто.
Я не похвалитись, а для тих, хто сумнівається - що все реально, для тих хто виїхав - діяти і не чекати скінчення, просто жити своє життя, яке всього одне. Не подобається категорично, що б не пробували - повертатись. Боїтеся їхати і шукаєте будь-які причини лишитись - лишайтесь.
Але я однозначно проти обсирати приймаючу сторону і ганьбити…
Ми з самого початку без виплат, не в Німеччині чи Польщі. Приїхала з 2 дітьми сама з 1000 доларів. Просто не сиділа в ракушці і не скиглила, виходила, спілкувалась, вчила мову, вивчала всі варіанти.
Які думки на зараз, до речі зараз я на декілька тижнів в Україні, провідати житло і батьків. Ми думаємо з чоловіком, що колись повернемось, але дітей за собою не потягнемо, нехай будуть вільні! По справжньому! Ми Готові робити все, щоб вони почувались вільно по всьому світі, а не зашорені за місцем народження. Спілкуємось українською, дотримуємось свят, але те, що ми і наші діти живуть не в Україні ні в якому разі не робить їх нечесними, не патріотами, чи якимись дуже поганими я якихось сенсах.
Єдиний посил мого посту - ваша доля в ваших руках, ніхто нічого вам не винен. Хто хоче - шукає можливості, хто ні - причини.

Бо таким же треба себе чимось самоутішати

Що, навіть унітази мити не довірили?

Це чого раптом ’винуждєнная’?

Переграв троляка, ех, бездарні чи зебаньки зелені копійки платять і розумні не беруть замовлення?

А нащо було з такого раю рєбЙОнка забирати?

прям як мосейчучка з гордоном))))

Точно, подібних вам хитрозадих повно, на жаль. Свою бубочкв за кордон, а інші хай повертаються

Тут вже одна на початку верєрещала радісно ’пусть едут’ в надії, що будуть їй за трьох платити)))) тетёха чи якось так нік. Писали дівчата, що сама здрисьнула, аж закуріло за нею

Самотеребоньканням грієтесь?

Автор подскажите пожалуйста в какой стране сын,хорошо выучил язык за 2 года?Где он учится/поступил?Остался жить в общежитии/снимает кв?Он там сам или есть к кому обратиться за помощью в случае чего? Благодарю Вас за ответ, очень актуально сейчас.