Нащо батьки допомагають дорослим дітям?

Мне 41,мне мама помогает, хотя я не нуждаюсь она очень хорошо зарабатывает и ей некуда девать деньги.

Це пост людини, от впевнена, з глибокого села, якій не дали мабудь нічого і вбили в голову, що так має бути. Я вирісла в Києві, в селі в мене немає нікого з покоління в покоління. Просто немає, шукай-не шукай. Ні я, ні мої діти не знаємо, що таке бабуся в селі. В нас бабусі -це ботанічний сад і парк Шевченко або Володимирська гірка, це театри і виставкові зали, це сімейні обіди і вечері, з неймовірним сервіруванням і незрозумілою багатьом кількістю приборів столових. І поколіннями плекали і допомагали дітям і онукам. Навіщо? Бо то сім´я, а не відламаний шматок хліба, як у селі. Кинули у воду-нехай виживає. Допомагають не ’ для чого’, а від душі і серця щиро і з радістю. І моїй мамі допомагали, і мама мені допомагала і я дітям допомагаю. І в чоловіка так само. Вважаю прекрасним, якщо є можливість дати дитині освіту, дати можливість міцно стати на ногі в цьому житті, а не гнати батрачити зі школи прямо, мати можливість щось купити бажане, допомогти з квартирою, автівкою. В нормальній родині не міняється відношення до грошей і життєві цінності в дітей, яким допомагають батьки, бо правильно виховані вони. І приходять до батьків наші дорослі діти не тому, що то мама чи тато і треба, а тому, що там затишок, тепло і підтримка. І мій дорослий син дарує мені квіти, запрошує в театр чи на каву не тому, що треба для галочки, а тому, що в нього є бажання, є потреба професійно обговорити якісь робочі моменти, є потреба почути думку з якогось приводу, тому ,що він відчував завжди цю підтримку, турботу, він бачив, як ми стараємось для нього, як ми спілкуємось в сім´ї, Але це незрозуміло тим, в кого такого відношення не було, тому ж і питання, такі, як у автора.

Мені 39) і мені допомагають батьки бо хочуть цього, а я допомагаю їм.
Їм подобається бути задіяними в моєму житті, так було завжди. Вдячна їм за все, головне за любов і повагу. За те що не сварили, завжди мала право вибору, за те, що підтримують в різних життєвих обставинах.

Ну я понимаю зачем. Ситуация сейчас такая.
Мой сын например в ковид пол года за своей счёт сидел, бо локдаун был, до работы можно было добраться только на такси, стоимость которого за месяц была приблизительно равна его зарплате.
А я на удалёнке работала, то сказала сыну переезжайте ко мне, гуртом прокормимся дружно. Потом все эти приколы с отключением света. Как хочешь, так и живи. Я молчу уже про войну. Сейчас уехал жить отдельно, там уже (в другой стране) сам на себя естественно зарабатывает.
А кому, извините, в таких ситуациях помогать, если не собственным родителям и детям? Откуда вообще возник вопрос, помогаете ли вы своим детям в сложных жизненных ситуациях?

Это же как раз личный пример взаимоподдержки в семье. Который в будущем сработает и в сторону пожилых родителей тоже. С такими родителями потом у детей даже не возникнет вопрос, надо ли им помогать...