Постійно не вистачає грошей

Живу в Києві з донькою. Якщо до війни зп була 23-24 тис .грн і в принципісильної скрути не було, то тепер моя зп 21 тис і з нинішніми цінами це біда. якщо ти один,то ще норм, а коли є підліток,якого треба вчити(хоч якісь репетитори,щоб були знання).одягати, то просто бере розпач. Ще маю батьків пенсіонерів. Ніяких сіл з городами я не маю. Стало дуже важко, Звичайно,голодні не сидимо. Але купуєш одну пару взуття на сезон і думаєш, що у цьому місяці вже ніяких покупок.
Ходжу по магазинах і відчуваю себе ніщебродом,тому що я не бачу ,що в Києві люди бідують. Дорогезні авто, бензин скільки б не коштував,але машин менше не стає.Скрізь забиті ресторани, ТЦ. Одяг купується дорогий, а тут купив одну сукню на все літо. Шукаю підробітки,нічого не знаходжу,хоча я філолог, можу редагувати тексти. Моє оголошення висить, але ноль пропозицій. В квартирі давно треба робити ремонт,змінювати меблі,але за які гроші- незрозуміло. Ніхто ніколи і копійкою не допоміг. По знайомих дивлюся,що в основному заробляють чи заробили на щось суттєве (квартиру,дорогий ремонт,дорогу техніку) чоловіки,а жінки так,ходять свої 20-30 тис отримують і все..). Дитині треба був ноут,то брала в кредит,7 міс віддавала з цієї жебрацької зп. Це я така невдаха, чи мені так везе.Переважно тримаюся, але як нахлине, хоч шо хоч роби.