У кого діти зараз самі за кордоном

А что так? А кто будет страну поднимать с колен? Если все уедут?

А які проблеми були з перетином кордону? Моєму 17 і теж сам їздить

А как он учиться будет? Экзамены не сдаст. Такое

А яка спеціальність і вуз?

Даже не вздумайте в 16 лет выпихивать ребёнка заграницу. Потерянный будет. Смотрю за друзьями сына, здесь с 16, это ужас, как так родители могли их бросить на произвол

Ай ті зараз взагалі сенсу немає.

Даже не вздумайте в 16 лет выпихивать ребёнка заграницу. Потерянный будет. Смотрю за друзьями сына, здесь с 16, это ужас, как так родители могли их бросить на произвол

Я зі своїми дітьми виїхала в Німеччину на початку 2025, влітку мій брат молодший приїхав до нас, йому 16. Я його опікун.
Діти до 18 років, якщо їдуть самі - їх у табір не приймають, тут інша процедура. Якщо вам такий шлях актуальний - опишу детальніше.

Щодо труднощів - найбільше - це сумує за батьками. Він добре знає англійську, тому адаптація проходить більш менш нормально. Для мене, яко опікуна - багато клопоту з документами, але воно того вартує.

Так зачем его тогда ’відравляти’...если не сдаст,пусть тогда тут сидит под ракетами и шахедами.....только вопрос-почему за 4 года войны его так и не научились как нужно справляться с трудностями самостоятельно?

Я смотрю на своего. Я б его самого не отпустила. Ещё три года и сдаст абитур. Тогда, может быть, я решу вопрос с переездом в другой город в университет. За три года ума наберётся ещё.
Автор, вы вообще в себе, отправлять в таком возрасте в никуда? Это вам не в другой город в Украине на учёбу. Это другая страна, язык, менталитет.
Собирайте монетки и едьте с ним. Кукушки, блин.
Мозгов вам.

Мій син з 16 років сам живе в Австрії
Вчиться в школі з проживанням, паралельно в Україні закінчує навчання в 11 класі на сімейному навчанні
В цьому році буде вступати в університет
Йому все подобається, розібрався з усіма питаннями сам, всі установи - банки, страхові, державні організації без проблем відвідує сам і вирішує питання
Вже є досвід підготовки резюме, співбесід - працював на канікулах
З ним вчаться і інші українці в школі, успіхи різні, але діти справляються
По характеру тихий і спокійний інтроверт

1. Батьки написали довіреність у нотаріуса, що я його опікун. Цей же нотаріус відправив на переклад і апостиль. Мені відправили скан копію.
2. Я написала лист в міграційну Німеччини, що моя родина тут перебуває і прошу дозволити моєму брату проживати з нами та отримати захист. Що ситуація у нашому регіоні погіршилась і там небезпечно (Дніпро). Додала скан довіреності, свого паспорта, прописки, мапу бойових дій. Відповіли через 3 місяці, щоб як приїде у Німеччину одразу записувався у міграційну і подавав документи.
2. Паралельно (ще не було відповіді від міграційної) пішла в Ратхауз (як у нас гор совєт) до співробітниці, яка займається мігрантами, і розказала, що у нашому місті небезпечно, що ось довіреність і прошу дозволити моєму брату проживати з нами (у нас соціальна квартира і земля вже не приймала на той момент). Про все це лишила письмовий запит + у ньому ж просила у разі згоди повідомити про це міграційну службу і вказала дату, час свого листа туди. Мені за тиждень ратхауз відповів ок, якщо міграційна його прийме. І вони написали повідомлення в міграційну як я і просила.
3. На наступний день після цього підготувала спальне місце, зону для навчання і написала лист в югендамт (служба по неповнолітнім) типу прошу допомогти отримати дозвіл на отримання захисту дитині + фото, довіреність, паспорти, відповідь з ратхауза, посилання на мій лист в міграційну і прохання туди написати у разі, якщо не заперечують. Менше ніж за тиждень отримала від них позитивну відповідь, прийшли подивились умови житла, поспілкувались з моїми дітьми. Потім ще приходили раз коли брат приїхав. Сказали, що у будь якій незрозумілій ситуації можна до них звертатись.

Після цього брат приїхав, але відповіді від міграційної ще не було. Як тільки приїхав записались в міграційну на подачу документів, пішли отримали прописку, подали заявку на захист (в ратхаузі). Написала в джоб центр. Потім прийшла відповідь від міграційної і якраз настав час по запису туди іти. Йому дали 24 параграф, став на облік в джоб центр. Вступив в коледж. Навчається.

Син поїхав в 22 в 17 років в Польщу. Були проблеми з перетином кордону. Довелось забирати знайомим. Жив у них поки виповнилось 18 (це пару тижнів) і як раз щ´шукав житло.
Потім сам.
Важко було адаптуватись до нової країни домашньому хлопцю. До нової мови. Вирішувати самому всі питання і побутові, і з житлом, курсами, то клопи завелись, то ще щось трапилось. Навчався онлайн в нашому ВНЗ.
Через рік вступив в університет там, і ще через півроку наш ВНЗ покинув, бо важко було обидва.
Зараз студент там. Навчання не дуже подобається, але подобається спеціальність. Чекає коли довчитися - ще цей рік і наступний.

Вже звик. Але країна не дуже подобається.

На початку було важко, бо окрім перших тижнів допомоги не було. Але були весь час на зв´язку і постійно підтримувала, допомагала порадою.

Отаравила домашнего сына после школы в Польшу учиться в университете. Здесь осталась девушка, которая собиралась к нему через год поступать. Очень скучал за ней, был 24/7 только с ней, поэтому друзей не завел. Скрытный был всегда и был в себе.
Через год девушка не поступила из-за нового закона про уровень языка В2 и сын бросает учебу, возвращается в Украину и живёт с девушкой. На нас обижен за все и не общается.
Очень жалею, что отправила его одного в чужую страну, где он не справился с трудностями.

Мій в 15 виїхав, після 9 класів поїхав навчатися в Польщу. Закінчив там старшу школу, в універ не захотів. Працює, сам себе повністю забезпечує. Чекає карту резидента.

Мій син четвертий рік живе в UK, сам.
Перші два роки ми сплачували за навчання та проживання, потім пішов працювати - вже сам все оплачує.
Знайшов друзів і гарний колектив, загалом задоволений. Ми у нього ніколи не були, бо візи немає, тож, все-все сам. Восени приїжджав до нас, коли зʼявилась можливість хлопцям до 23 виїжджати. Найгірше там ситуація з медициною, особливо, коли звик, що до будь-якого лікаря і на аналізи хоч завтра. Тож, регулярно передаємо йому пакунки з ліками. І цукерками))))

Потому что он только при опекуне! Да, запрет шарахаться и искать на 5 точку приключений. С 18 иди куда хочешь.

мій син теж в старшій школі навчається...ось думає куди далі йому... навчання дорого((( а де працює ваш хлопець?

В Бедронці. Починав з каси, зараз заступник керовніка магазину.
І зовсім не шкодує, що не пішов в універ. Для нас це шок контент, бо в мене вища освіта на бюджеті в одному з найкращих вузів по моєму фаху, а в чоловіка дві вищі освіти.
Але от якось так.

А яку спеціальність обрав ваш син? де навчається?

отримує мінімалку без податків?

Я в 16, например, школу закончила. К чему ваши расчеты?!🫣

Хто буде опікуном для 16-річки за кордоном?

Мой друг учился в Польше с 15 лет, родители в Украине. Не было у него опекуна, как-то учился сам. Жили в общаге

А как он сдаст? о наивные. Язык же он выучил? А после 16 в Европе особо не поучишься, ну на завод чуть позже возьмут

Можливо ви не знаєте якісь деталі, без опікуна ніхто не надаватиме медичної допомоги (що саме критичне), навіть сімейний лікар, ні в банку ні в ужонді без дорослих ніхто не спілкуватиметься з неповнолітньою дитиною.

Мой друг учился в Польше с 15 лет, родители в Украине. Не было у него опекуна, как-то учился сам. Жили в общаге

Это невозможно
До 18 лет опекун обязательно

Может, у них воспитатели или кто-то из администрации был в роли опекуна. Но это не такая большая проблема, как тут пишут. Учатся дети в лицеях как-то