Про залишившихся та виїхавших

Знаєте, що мене більше за все бентежить у цих всіх срачах залишившихся-виїхавших??? Так це безкінечні аргументи залишившихся у вигляді лозунгів і штампів та наївні спроби розділити увесь світ на хороших залишившихся та поганців виїхавших. Чому наївні? Бо тільки діти можуть собі дозволити ігнорувати 50 відтінків сірого в реальному та жити в чорно-білому казковому світі. У підлітковому віці цей казковий світ припиняє своє існування та стає набагато складнішим та яскравішим, у ньому з’являється дуже багато барв та нюансів, і 50 відтінків сірого також. І все менше однозначних «правильних» відповідей. Це у нормі, якщо шо.

Знаєте, що я вам скажу…

Не існує хороших і поганих українців, правильних або неправильних, є одна потреба на всіх – у БЕЗПЕЦІ. І в тих, хто залишився, і в тих, хто виїхав. Просто кожен вирішує її по-своєму та своїм чином. Хтось по принципу «вдома й стіни допомагають» обирає залишитися під обстрілами, сподіваючись, що омине й не прилетить, але спиратися на свій дім, своє майно та свої стіни і так влаштувати собі безпеку. А хтось вирішив кинути все, обнулитися й почати все заново на новому місці, прекрасно розуміючи, що ти ніколи не станеш своїм на цьому новому місці, але в тебе над головою не будуть літати ракети. Принаймні. Мабуть.

Різниця в підходах та шляхах вирішення одної й тої ж проблеми.

Чи можна сказати, що щось легше, краще, простіше??? Ні. Складно і перше, і друге. Бо під час війни не буває простих рішень. Всі вимушені. І будь-яке рішення важке і складне. Просто ці складнощі різні. Але кожен відповідальний за СВОЄ рішення й стикнеться з наслідками СВОГО вибору. Інакше не буде. Це тільки в примарному світі у сусіда кава солодша, насправді ні.

І так, більшість виїхавших не повернуться. Не тому, що вони менш українці, чи боягузи, чи зрадники, чи не хочуть перемоги або не вболівають за Україну. Просто вони зробили інакший вибір інакшим чином піклуватися про свою безпеку. І де б ти не опинився – в пустелі, на екваторі, північному або південному полюсі – будь де ти починаєш пускати коріння, бо життя неможливо зупинити. Воно продовжує свій крок. І ще раз обнулитися, зірватися з місця, рвати по живому й починати все заново просто немає сил. Виїхавші вже спробували це на смак та точно знають вартість цього вибору. На щастя чи на жаль, хто знає? Але як є.