Поросенка• 23 сентября 2024
А ви памʼятаєте чим займалися 23.02.2022?
показать весь текст
9
2
421
0
Ух, памятаю як прокинулась від вибухів (а скільки в нас таких ночей вже було… не полічити). У чоловіка почалася паніка, а я кажу, ну то вони нас просто хочуть налякати. А потім залізла в новини, подивилася як по Україні, почала збирати той чемоданчик і в цю квартиру я з дітьми повернулися лише через пів року.
Працювала з дому, але ввечері вже о шостій довелося їхати на роботу і я страшно зла на це була, бо зібрала всі пробки. А мої колеги взагалі о першій ночі приїхали машиною з відрядження до Запоріжжя
1
Донька всі вуха прожужжала, що 16 почнеться війна. Кожного дня вона ввечері приходила до нас з чоловіком у ліжко і казала що війна буде. Я не вірила. 23 був звичайний день, 24 мали йти на роботу та святкувати ввечері День народження -(18 річчя) доньки. 25 планувалась поїздка доньки з друзями в Карпати
1
Вчили вірш в садочок на 8 березня. Дуже чекали на свято. Херсон
Більше ми не побачили свою групу жодного разу, і ніколи не побачимо, не простим ось зі своїм садочком так як це повинно було бути.
Якесь дивне відчуття, що нам не дали проститись на якомусь моменті... Зі школою, із садочком, з людьми, які все життя жили поруч. В один момент нам обірвали наше життя і нема вороття в той момент
Більше ми не побачили свою групу жодного разу, і ніколи не побачимо, не простим ось зі своїм садочком так як це повинно було бути.
Якесь дивне відчуття, що нам не дали проститись на якомусь моменті... Зі школою, із садочком, з людьми, які все життя жили поруч. В один момент нам обірвали наше життя і нема вороття в той момент
13
1
Обычный день был, продумывала маршруты и что посетить во Вроцлаве, куда мы должны были 25 февраля вылетать отметить мой день рождения, забронировала отель. К войне не готовились вообще, хоть и было нехорошее предчувствие.
21 на роботі була планьорка, хтось запитав що нам робити коли почнеться війна, чи йти на роботу чи ні. Я сказала що мабуть нам вже буде не до цього. 22 го насварила маму за те, що намагалася передати подарунок для чоловіка до 23 лютого. 23 го пішла з роботи раніше через те, що дехто в колективі захотів святкувати те 23, вдома приміряли костюм на сина, в садочку планували свято 8 березня. 24 почалася війна, а вже 25 чоловік долучився до лав ЗСУ.
4
Не по темі, але одне із самих страшних речей для мене це відчуття обірваності. Тобто немає місця вороття... Ми живемо життя і звикаємо до людей поряд, касирів в магазинах, знайомих облич на районі, знайомих з роботи, лікарні, вигулу собак .... і таких моментів тисячі за день. І ось у нас це забрали. Можна змінити місце життя(переселенцям), але оця ось бульбашка не наростає. Ми чужі в інших містах. Як чемодан без ручки. І це не просто коли свідомо виїхав і тобі є куди повернутись, наші міста розбиті, а люди свідома більшість загубилась в цьому всесвіті
А ще ми не готувались до цього. Ось обірвали якусь стежку в все
А ще ми не готувались до цього. Ось обірвали якусь стежку в все
19
2
В деталях дрібних не пам´ятаю, але неспокійно було, нас зчоловіком на роботі ще 20-го попередили бути цілодобово на зв´язку (держслужба), син вже з тиждень довбав забирати менших і виїхати до родини в Польщу (він атошник-доброволець), з хлопцями вже з місяць тренування проводили((((
Зате посекундно напевно пам´ятаю ранок((((
Зате посекундно напевно пам´ятаю ранок((((
Да, помню. Документы уничтожали, паковали,, вывозили на работе. Заправили машину, сняли наличных побольше, закончили складывать ’тревожный чемоданчик’
1
2
уже неделю была во Львове в посуточной квартире - выехали на всякий случай на пару недель, нервы уже сдали. Вечером смотрела ’Бесславные ублюдки’, потом собирали с сыном бутылки для коктейлей Молотова, если эти с..и до Львова бы дошли
5
От і у мене потім ’івипадіння’, все на автоматі: сходу, як в 3014-му, відновили волонтерку нашим хлопцям-добровольцям, почали дзвонити знайомі з Києва і інших областей відносно виїзду, дім став перевалочною базою, на роботі відразу робота з біженцями.... сама дивуюсь як все встигалось
У нас с коллегой совпали графики, мы решили выпить (25 лет работаем вместе). Выпили, я торопилась дочке на танцы гульку сделать, но она сама справилась, сын отвёл, по дороге мы зашли к смежникам, там мужики 60+ 23 февраля отмечали, ещё с ними посидели, позвонила мужу, пригласила в ресторан, чтобы ужин не готовить (около дома), там увидела одноклассника сына с семьёй, они обсуждали поездку на море за границу. Сын по дороге в зал забежал к нам в ресторан, перекусить. Мы с мужем пошли домой, зашли в Фору купили 5 кг яблок. Дома было шаром покати, потому что у меня 24-го был выходной, я собиралась закупиться и наготовить.... А, ещё оставила на работе работу, чтобы её доделать в пятницу.....
2
1
Конечно. Закупила продукты. Говорила родственникам что в ближайшие дни начнется война, а они пальцем у виска крутили и говорили что им не до моих бредней
2
У меня был просто супер до обеда я поработала на ленте новостей. Всю неделю переписывалась с красавчиком на 15 лет младше и он в тот день пришёл в гости. Очень стеснительный, с конфетами. Зато какой был секс ммммм, весь этаж слышал )))
В этот же день бывший гулял с ребёнком посое школы допоздна, мне было как-то неспокойно и я спросила, может он не поедет к себе, а заночует у нас на кухне. И в 5 утра мы вскочили от взрывов, не веря ушам.
Хотя мы постоянно писали новости о данных разведки и о том, что дипломаты уезжают срочно.
Но тот день я вспоминаю как последний классный секс в довоенное время, эх...
В этот же день бывший гулял с ребёнком посое школы допоздна, мне было как-то неспокойно и я спросила, может он не поедет к себе, а заночует у нас на кухне. И в 5 утра мы вскочили от взрывов, не веря ушам.
Хотя мы постоянно писали новости о данных разведки и о том, что дипломаты уезжают срочно.
Но тот день я вспоминаю как последний классный секс в довоенное время, эх...
11
9 лютого в сина був ДН, святкували в дитячому центрі, приїхала бабуся в гості до нас в Київ і залишилась гостити. Він ще не ходив в школу, тому просто сиділи вдома. 21 лютого я на роботі і розумію що треба щось робити. Телефоную чоловіку і кажу щоб бабуся і малий збирали речі і ми завтра їх веземо до бабусі і дідуся в Франківську область. 22 ми їх відвезли машиною, 23 з чоловіком приїхали назад. Закинули стірку, і лягли спати. Вночі прокинулись від вибухів і знову поїхали на захід
Водила ребенка на занятие по английскому. Пока занимался, пошоа в Сильпо, почти ничего не купила, о чем потом очень жалела, купила в кондитерском магазине большой пакет конфет арахис в шоколаде. Первое время и смотреть на них не могла, потом пошли в ход. Перед сном читала телеграм, проснулись от взрывов, полезла сразу сюда, потом то в туалет бегала, то к окну наблюдать, как народ валит. Грустно улыбнула заспанная мама с ребенком и рюкзаком, пошли они в школу, но быстро вернулись. Мигрень сильная, решила, что от стресса, потом оказалось ковид, переболели всей семьей. На улицах очереди во все аптеки, банкоматы, перед атб и плюнуть негде - очередь аж на улице. Я закупилась в магазине у дома, там нормально еще было. Собирали тревожные сумки, думали, что делать, но к вечеру все дружно слегли.
готовилась принимать извинения от всех кто невежливо сообщал мне с ноября 2023 что я параноик и путин просто блефует с учениями на нашей границе а не собирается серьезно воевать.
потом они же слушали арестовича про 2-3 недели а мои прогнозы про минимум 10 лет еще такой войны опять обсирали.
потом они же слушали арестовича про 2-3 недели а мои прогнозы про минимум 10 лет еще такой войны опять обсирали.
6
1
Я вот пост написала и тоже вспомнила,что именно с посольства начался сильный кипишь и уже все говорили, что что то будет, но не могли поверить, или не хотели верить.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу