Всюди влазю• 14 октября 2024
Діти та батьки, відносини між матерями, доньками та онуками
Доброго дня.
Мені 24 роки. Маю донечку (3 роки), чоловіка (військовослужбовця), квартиру (купили декілька місяців тому, за містом), роботу (фельдшер ШД).
Я виросла в селі, жили бідно. Коли мені було 6 років, в мене зявилася сестра, мама мала домашнє господарство, тато мав шиномонтаж, займався грузоперевозками, тобто, почали жити добре.
З моєї памяті, мама завжди поралася по госпоарству, ніколи не гуляла, не пила, постійно знаходилася вдома. Тато любив вийти в люди, мама завжди відмовлялася йти з ним, будь то свято чи ще щось (до його рідних). Коли мені виповнилося 12 років, тато вирішив піти з сімї до іншої жінки. Жили ми в будинку моєї бабуся, бабуся також з нами (мама моєї мами), але мама моя завжди вважала, що це її особистий дім, тато дуже багато всього там набудував (гараж, залив двір цементом, 3 кімнати, кухня), до цього дім складався з 2 кімнат та веранди, тобто, повноцінної кухні не було. Усе покоління мами (десь, з пра пра бабусі) не мали чоловіків, тобто,то на війні пропав, то пили, то ще щось. Ось, я 5 покоління, але чоловік є (тьфу тьфу тьфу)).
Після того, як пішов батько, мати пересиала готувати, вічно сльози, розповіді про те, що батько поганий, що кинув нас, що живе своїм життям. Господарство так і тримала, отримувала аліменти, пенсію бабусі, усім розпоряджалася сама. Тато спілкувався з нами, але іноді я не спілкувалася через те, що мамі не подобалося наше з ним спілкування, зривалася на мені через наше спілкування.
Я дуже добре вчилася, але почалися інші турботи, мамі було важко, я 9 клас закінчила в іншому селі, жила рік у тітки з 14 років, приїзджала додому на вихідні. Мама не давала тітці гроші, тобто, тітка, маючи своїх 2 дітей, годувала ще й мене.
Потім пішла я вчитися, у матері зявився чоловік, коли працював, коли ні, був одружений, але обіцяв розлучитися. Жив в будинку моєї мами. Мама просила мене не приїздити додому, залишатися в гуртожитку. Мені було 17, в мене зявився хлопець. Прийшлося багато пережити (сімя в нього не благополучна, часті сварки, побиття). Потім я влаштувалася на роботу, та й до цього офіціанткою працювала, ніколи не приїзжала з пустими руками додому, сестрі теж намагалас щось з одягу купляти, різниця в 6 років у нас.
Потім я зустріла свого чоловіка. Швидко завагітніла, вийшла заміж *по зальоту*, як то кажуть. Але я хотіла дитину, з минулим хлопцем не виходило завагітніти, це був один з поводів для скандалів та рукоприкладства(коли пив, тверезий носив мене на руках,як мені здавалося). Я була готова, як мені здавалося, ростити дитину одна, але чоловік теж був радий дитині. Його батькам я подобалася, але потім щось пішло не так, чоловік поїхав на заробітки в іншу країну, посварилися зі свекрухою по його приїзду, вперше.
Потім народила дитину. Жили окремо, я зняла квартиру, пологи, все оплатила сама. Чоловік працював на малооплачуваній робоі, а гроші по приїзду з закордону віддав матері своїй. Були думки навіщо я виходила заміж. Потім ще й почалися дуже сильні пьянки, війна...
Я теж в/с, саме в лютому пішла в декрет, на початку.
Були збереження, робота онлайн підвернулася (типу, піраміди).
Так і жила. У мами. З початком війни поїхали до моєї мами. Чоловік витримав там 3 дн і поїхав до своїх батьків. Дитині було 3 місяці.
Мати почала казати, що я теж без чоловіка, невдаха.
Я дуже важко це все переживала, а ще й дитинка на руках.
Колишній приходив миритися, але я не бачила сенсу, потім помирилися з чоловіком.
Жили окремо, в пгт на квартирі.
Чоловік пішов служити. Я не витримувала вдома одна, тим паче, мріяла про свій будинок, треба було заробляти, та й не люблю я не мати навіть гривні своєї.
Про будинок мріяла, тому що втомилася жити на зйомних квартирах, хотілося мати своє, аби ніколи не прибігати за допомогою ні до кого...
Вийшла на роботу, на силу залишила доньку з мамою та сестрою. Я забезпечувала і їх, і її, значну частку грошів віддавала їх,а інше відкладала, не дозволяючи собі купувати щось *зайве*, лише найнеобхідніше.
Постійно на роботі, підвищення,іноді,могли кудись вийти з чоловіком ,але в вільний час я їздила до дитини з чоловіком разом, звонила по відеозвязку, чула що я погана мати, картала себе. Тому швидко звільнилася з роботи (через рік).
Купили квартиру, забрала дитину, влаштувалася на звичайно добову роботу.
Сестра поїхала від нас.
Чоловік кинув пити, але зрадив, тому що через усі нерви мої,я почала говорити за розвод, мамі чоловік не подобається мій. Гроші всі в сімю ніс і несе.
Але так... Служба... Я разом з дитиною, благоустрій квартири, робота, бо треба багато що купувати дитині, в квартиру, собі, також, стаж йде, я працюю 1/2,1/3,1/4, як коли... Але 1/2 мінімум.
За допомогою звернутися можу лише до матері.
Але мати часто каже звільнитися, сидіти вдома, я розумію, що не той час, щоб сидіти бтрішки без роботи, чоловік розчаровував, тому не можу показувати свою слабкість,хоч зараз усе й нормально, наче.
Я все мовчки стерпіла. Мати вважає, що я маю бути щаслива, що маю чоловіка і він повинен гроші мені давати, а я сидіти вдома лише з дитиною.
До садочку дитина ходе. Але садочок до 12.00, як мінімум, поки.
В селі няню не знайдеш.
Відчуваю себе егоїсткою, але з іншого боку за мною дивилася бабуся і її ніхто не питав хоче вона цього чи ні. Тато 12 років був поруч з мамою. Навіть, більше. Тобто, мама не знає що таке бути одній з дитиною 3 років.
Їй допомагали бабуся, тато, тітка (старша сестра).
А мені вона *не обязана*.
Так то воно так,але щойно у мами якісь проблеми - вона біжить до мене, за ті гроші, що я платила, щоб вона дивилася за дитиною вона купила багато техніки, шафи, ліжка додому... А зараз я нічого не даю, ну, по мєлочам лише...
Але вона була ініціатором мого звільнення з тієї роботи, на якій я могла забезпечувати всіх, я сумувала за дитиною, прививали почуття провини ще й...
А зараз я отримую сама ті гроші,які давала матері щомісяця...
Мати каже *ну в тебе ж чоловік заробляє*
Типу, я повинна з його грошей їй давати.
І що няні в місто коштують дорого, а я їй в місяць давала 10 тісяч і це було мало. При тому що вона з маленького господарства навіть 10 тісяч не має в місяць.
Тобто, я давала більшу суму, ніж вона заробляла, та щей дитину й себе окремо забезпечувала, відкладали, купила квартиру...
Не знаю що робити. Чоловіка нема поруч, підтримки нема від матері, якщо я звільнюся з роботи, то впаду в депресію, тому що без роботи сидіти не вмію...
Що б Ви порадили?
Мені 24 роки. Маю донечку (3 роки), чоловіка (військовослужбовця), квартиру (купили декілька місяців тому, за містом), роботу (фельдшер ШД).
Я виросла в селі, жили бідно. Коли мені було 6 років, в мене зявилася сестра, мама мала домашнє господарство, тато мав шиномонтаж, займався грузоперевозками, тобто, почали жити добре.
З моєї памяті, мама завжди поралася по госпоарству, ніколи не гуляла, не пила, постійно знаходилася вдома. Тато любив вийти в люди, мама завжди відмовлялася йти з ним, будь то свято чи ще щось (до його рідних). Коли мені виповнилося 12 років, тато вирішив піти з сімї до іншої жінки. Жили ми в будинку моєї бабуся, бабуся також з нами (мама моєї мами), але мама моя завжди вважала, що це її особистий дім, тато дуже багато всього там набудував (гараж, залив двір цементом, 3 кімнати, кухня), до цього дім складався з 2 кімнат та веранди, тобто, повноцінної кухні не було. Усе покоління мами (десь, з пра пра бабусі) не мали чоловіків, тобто,то на війні пропав, то пили, то ще щось. Ось, я 5 покоління, але чоловік є (тьфу тьфу тьфу)).
Після того, як пішов батько, мати пересиала готувати, вічно сльози, розповіді про те, що батько поганий, що кинув нас, що живе своїм життям. Господарство так і тримала, отримувала аліменти, пенсію бабусі, усім розпоряджалася сама. Тато спілкувався з нами, але іноді я не спілкувалася через те, що мамі не подобалося наше з ним спілкування, зривалася на мені через наше спілкування.
Я дуже добре вчилася, але почалися інші турботи, мамі було важко, я 9 клас закінчила в іншому селі, жила рік у тітки з 14 років, приїзджала додому на вихідні. Мама не давала тітці гроші, тобто, тітка, маючи своїх 2 дітей, годувала ще й мене.
Потім пішла я вчитися, у матері зявився чоловік, коли працював, коли ні, був одружений, але обіцяв розлучитися. Жив в будинку моєї мами. Мама просила мене не приїздити додому, залишатися в гуртожитку. Мені було 17, в мене зявився хлопець. Прийшлося багато пережити (сімя в нього не благополучна, часті сварки, побиття). Потім я влаштувалася на роботу, та й до цього офіціанткою працювала, ніколи не приїзжала з пустими руками додому, сестрі теж намагалас щось з одягу купляти, різниця в 6 років у нас.
Потім я зустріла свого чоловіка. Швидко завагітніла, вийшла заміж *по зальоту*, як то кажуть. Але я хотіла дитину, з минулим хлопцем не виходило завагітніти, це був один з поводів для скандалів та рукоприкладства(коли пив, тверезий носив мене на руках,як мені здавалося). Я була готова, як мені здавалося, ростити дитину одна, але чоловік теж був радий дитині. Його батькам я подобалася, але потім щось пішло не так, чоловік поїхав на заробітки в іншу країну, посварилися зі свекрухою по його приїзду, вперше.
Потім народила дитину. Жили окремо, я зняла квартиру, пологи, все оплатила сама. Чоловік працював на малооплачуваній робоі, а гроші по приїзду з закордону віддав матері своїй. Були думки навіщо я виходила заміж. Потім ще й почалися дуже сильні пьянки, війна...
Я теж в/с, саме в лютому пішла в декрет, на початку.
Були збереження, робота онлайн підвернулася (типу, піраміди).
Так і жила. У мами. З початком війни поїхали до моєї мами. Чоловік витримав там 3 дн і поїхав до своїх батьків. Дитині було 3 місяці.
Мати почала казати, що я теж без чоловіка, невдаха.
Я дуже важко це все переживала, а ще й дитинка на руках.
Колишній приходив миритися, але я не бачила сенсу, потім помирилися з чоловіком.
Жили окремо, в пгт на квартирі.
Чоловік пішов служити. Я не витримувала вдома одна, тим паче, мріяла про свій будинок, треба було заробляти, та й не люблю я не мати навіть гривні своєї.
Про будинок мріяла, тому що втомилася жити на зйомних квартирах, хотілося мати своє, аби ніколи не прибігати за допомогою ні до кого...
Вийшла на роботу, на силу залишила доньку з мамою та сестрою. Я забезпечувала і їх, і її, значну частку грошів віддавала їх,а інше відкладала, не дозволяючи собі купувати щось *зайве*, лише найнеобхідніше.
Постійно на роботі, підвищення,іноді,могли кудись вийти з чоловіком ,але в вільний час я їздила до дитини з чоловіком разом, звонила по відеозвязку, чула що я погана мати, картала себе. Тому швидко звільнилася з роботи (через рік).
Купили квартиру, забрала дитину, влаштувалася на звичайно добову роботу.
Сестра поїхала від нас.
Чоловік кинув пити, але зрадив, тому що через усі нерви мої,я почала говорити за розвод, мамі чоловік не подобається мій. Гроші всі в сімю ніс і несе.
Але так... Служба... Я разом з дитиною, благоустрій квартири, робота, бо треба багато що купувати дитині, в квартиру, собі, також, стаж йде, я працюю 1/2,1/3,1/4, як коли... Але 1/2 мінімум.
За допомогою звернутися можу лише до матері.
Але мати часто каже звільнитися, сидіти вдома, я розумію, що не той час, щоб сидіти бтрішки без роботи, чоловік розчаровував, тому не можу показувати свою слабкість,хоч зараз усе й нормально, наче.
Я все мовчки стерпіла. Мати вважає, що я маю бути щаслива, що маю чоловіка і він повинен гроші мені давати, а я сидіти вдома лише з дитиною.
До садочку дитина ходе. Але садочок до 12.00, як мінімум, поки.
В селі няню не знайдеш.
Відчуваю себе егоїсткою, але з іншого боку за мною дивилася бабуся і її ніхто не питав хоче вона цього чи ні. Тато 12 років був поруч з мамою. Навіть, більше. Тобто, мама не знає що таке бути одній з дитиною 3 років.
Їй допомагали бабуся, тато, тітка (старша сестра).
А мені вона *не обязана*.
Так то воно так,але щойно у мами якісь проблеми - вона біжить до мене, за ті гроші, що я платила, щоб вона дивилася за дитиною вона купила багато техніки, шафи, ліжка додому... А зараз я нічого не даю, ну, по мєлочам лише...
Але вона була ініціатором мого звільнення з тієї роботи, на якій я могла забезпечувати всіх, я сумувала за дитиною, прививали почуття провини ще й...
А зараз я отримую сама ті гроші,які давала матері щомісяця...
Мати каже *ну в тебе ж чоловік заробляє*
Типу, я повинна з його грошей їй давати.
І що няні в місто коштують дорого, а я їй в місяць давала 10 тісяч і це було мало. При тому що вона з маленького господарства навіть 10 тісяч не має в місяць.
Тобто, я давала більшу суму, ніж вона заробляла, та щей дитину й себе окремо забезпечувала, відкладали, купила квартиру...
Не знаю що робити. Чоловіка нема поруч, підтримки нема від матері, якщо я звільнюся з роботи, то впаду в депресію, тому що без роботи сидіти не вмію...
Що б Ви порадили?
показать весь текст
1
4
90
0
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу