Якщо чоловік як тато ніякий. Діти не люблять.

Діти вже давно просять піти від нього. Що без нього буде краще. Що вони його не то що не люблять а ненавидять.
І що вони хочуть жити без нього а якщо мені буде погано, то щоб я знайшла собі нового чоловіка. Який буде з ними проводити весело час, чомусь їх навчати. А не "оцей" який постійно кричить і матюкається.
Тепер розкажу про сім´ю.
Разом майже 19 років.
Старшому 13, меншому 7.
Він дуже дуже рідко може з ними про щось поговорити. Коли їм було років по 4-5 мін пару разів поскладати лего.
Але в основному він на них кричить, (возмущается), це все з матами, які я забороняю, але він говорить що по іншому не може. Коли при своїй мамі, він ніколи таких слів не говорить. Значить може.
Таке враження що діти його бісять. Наче вони не його.
Багато разів з ним про це говорила і по доброму і з криками. Що з дітьми так не говорять, особливо батьки не повинні. Що ми їм приклад. Особливо тато для хлопчиків.
А він гне своє, що якщо з ними так не говорити то вони сядуть на голову.
Сказала що він їх не любить, він сказав що любить. Ніколи з собою не бере нікуди, каже вони не схочуть і поїхав.
Жодного разу він не робив з ними уроків, жодного. Коли мені потрібно було ухзати на пару днів, а діти повинні були ходити в школу, він відвіз їх до своєї мами в село. Бо їм же ж готувати треба і уроки вчити. І взагалі він на роботі, немає коли. Хоча школа від нас 400 метрів. І вони самі ходять.
З хорошого це те що він заробляє гроші і приносить додому. Завжди вдома, тобто з друзями пиво пити не ходе і тп. Коли він вихідний то він в телефоні, спить,або дивиться фільми. По дому абсолютно нічого не робить, бо він працює. І це вдома повинна бути тиша. Коли діти сміються між собою в іншій кімнаті, кричить (дереться) з матами, щоб закрили роти.
До мене добре ставиться. Коли я з ним говорю щодо дітей,він говорить От я такий і нічого зробити не можу.
Діти вже не перший рік, просять вигнати його, що без нього буде спокійно, що нам не потрібен тато, що вони не хочуть чути крики,мати. Вже розповіли моїм батькам який в них тато. І я вислухала свого тата, який мені подзвонив і сказав Він що взагалі "дебіл" ? Що це за відношення у вас там?!.

Дякую хто прочитав до кінця.
Немає з ким поділитися.
Напишіть свою думку зі сторони.

Я часто задумуюся махнути рукою і сказати Не хочемо з тобою жити. Залиш нас.
Але страхи що не потягну двох дітей, але і їх розумію. Бо сказали: навіщо ти обрала нам такого тата? І мені в душі так тяжко від цього всього що відбувається.
Діти так хочуть щоб він пішов на війну чи куди небудь. Так і кажуть що його ненавидять.