Редисочка• 14 ноября 2024
пора к психиатру? всё время паника
большую часть дня испытываю тревогу и панические атаки, просыпаюсь уже в подавленном настроении. во всём ищу подвох, где-то что-то хрустнет, и я уже гуглю, что это может быть. как выйти из этого состояния? панические атаки были и до этого, последние два месяца усугубились. может кто-то знает, какие витамины можно пропить? может это недостаток
3
28
0
Если б у вас были действительно панические атаки, вы уже посетили бы врача. Там такой дикий страх, в окно выйти хочется
терапевт выписывал мне гидазепам на экстренные случаи, страх смерти и потерять сознание всё ещё есть, но я научилась это проживать, мне страшно идти в больницу
В мене таке було. Був пульс +90 в спокійному стані і коли їду в автобусі. Дійшло до того, що в додатку кожні 5 хвилин вираховувала свій пульс 😄
Був постійний страх, тривога. Здавалося, помру. Було дуже страшно і важко.
Це все було місяці 3, почалося на фоні стресу.
Що мені допомогло?? По перше, я сходила до кардіолога і перевірила, що з серцем в мене все ок. А потім почалася пандемія ковід, ізоляція, і я кожен день почала ходити в походи у ліс по 5-6 км. Тижнів через 2-3 мій стан стабілізувався, вже років 4 не було панічних атак.
Але в березні цього року в мене почалися панічні атаки за кермом. Це ще гірше. А тригером послугувало те, що я випила 1 бокал шампанського (до цього алкоголь і кермо було табу) і розігналася до швидкості 140.
Різко накрив якийсь страх, панічна атака, було відчуття, що втрачу контроль за кермом.
Стала боятися їздити на авто. Раніше я спокійно могла сама 5 годин за кермом провести в довгій дорозі. Тут же я не витримувала і години.
І ці панічні атаки були в мене місяців 6, поки не стала активно займалися спортом в залі. Зараз, слава Богу, пройшло, і я знову за кермом кайфую від поїздки. Але алкоголь ні-ні.
Тобто мій дешевий і доступний рецепт, автор, це ходьба пішки (по 4 км мінімум) і спорт. Коротше, будь-який рух і двіж.
Таблетки я ніколи не приймала від панічних атак. Якось сама впоралася і вам бажаю.
Був постійний страх, тривога. Здавалося, помру. Було дуже страшно і важко.
Це все було місяці 3, почалося на фоні стресу.
Що мені допомогло?? По перше, я сходила до кардіолога і перевірила, що з серцем в мене все ок. А потім почалася пандемія ковід, ізоляція, і я кожен день почала ходити в походи у ліс по 5-6 км. Тижнів через 2-3 мій стан стабілізувався, вже років 4 не було панічних атак.
Але в березні цього року в мене почалися панічні атаки за кермом. Це ще гірше. А тригером послугувало те, що я випила 1 бокал шампанського (до цього алкоголь і кермо було табу) і розігналася до швидкості 140.
Різко накрив якийсь страх, панічна атака, було відчуття, що втрачу контроль за кермом.
Стала боятися їздити на авто. Раніше я спокійно могла сама 5 годин за кермом провести в довгій дорозі. Тут же я не витримувала і години.
І ці панічні атаки були в мене місяців 6, поки не стала активно займалися спортом в залі. Зараз, слава Богу, пройшло, і я знову за кермом кайфую від поїздки. Але алкоголь ні-ні.
Тобто мій дешевий і доступний рецепт, автор, це ходьба пішки (по 4 км мінімум) і спорт. Коротше, будь-який рух і двіж.
Таблетки я ніколи не приймала від панічних атак. Якось сама впоралася і вам бажаю.
2
спасибо! постараюсь чаще выходить на улицу( просто проблема в том, что 18 мне будет через год, и я даже врача найти не могу. варюсь в этом состоянии лет с четырнадцати, когда началась война всё стало хуже
В мене таке. Мені діагностували тривожно-депресивний розлад. Приймала АД. Наче стан налагодився, я перестала приймати ад. Але зараз, я відчуваю, що мене накриває знову. Завжди тривога, всього боюсь, лягаю спати пізно, наче відтягую цей момент сну. Завжди очікую чогось погано. Розумію, що знову треба йти до невролога, бо це не вихід так жити, але знову ж таки відтягую цей момент, бо не дуже хочу знову приймати ад
В крайньому випадку, якщо сильно накриває вдома, то починайте стрибати. Зробіть 100 стрибків.
Коли фізична активність є, то мозок відволікається від цієї думки «зараз втрачу свідомість та помру». Мені тільки це й допомагало.
Коли фізична активність є, то мозок відволікається від цієї думки «зараз втрачу свідомість та помру». Мені тільки це й допомагало.
Це норма. Це через війну та стрес через неї.
Ви така не одна. Це називається іпохондрія. У мене в 17 був страх раку на фоні складання ЗНО та іспитів. Коли я поступила на бюджет і переїхала в інше місто, ці фобії та страхи пройшли.
Зверніться до когось з дорослих, нехай вам зроблять чекап проблем, які ви думаєте, що у вас є. Коли вам скажуть, що немає проблем зі здоровʼям, то одразу легше стане.
Ви така не одна. Це називається іпохондрія. У мене в 17 був страх раку на фоні складання ЗНО та іспитів. Коли я поступила на бюджет і переїхала в інше місто, ці фобії та страхи пройшли.
Зверніться до когось з дорослих, нехай вам зроблять чекап проблем, які ви думаєте, що у вас є. Коли вам скажуть, що немає проблем зі здоровʼям, то одразу легше стане.
я вела аккаунт по своим интересам, стихи выкладывала туда, но я не могу ничем заниматься, меня уже ничего не отвлекает
надеюсь ваше состояние наладится! а у вас были проблемы с едой? у меня последнюю неделю то ли от стресса, то ли я не знаю от чего, но невозможность полноценно есть. начинает безумно тошнить
Почитайте про масло cbd, мені допомагає, приймаю рідко коли теж тривожність піднімається, а загалом слухайте краще свій організм, якщо відчуваєте що самі не впораєтесь краще зверніться до невропатолога, і додатково прогулянки на свіжому повітрі, стабільний сон, вітамінки обовʼязково і все буде топ
По вітамінам можу порадити комплекс групи б для нервової системи та вітамін д, + перевіритись на анемію та перевірити гормони щитовидної залози, я була раніше така ж як себе описуєте ви:)
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу