Рассказы свекрови

Это ж надо так вдохновенно сочинять, я прям зачиталась! А память какая! В деталях помнить себя в год, свою детскую коляску и ассортимент в советском гастрономе, в который родители заезжали ежедневно за сливочным маслом и прочими советскими деликатесами

Зачекайте, ми про 1917 рік чи все ж про ’семидесяті’ говоримо? Тепер я розумію чому тут ставлять питання ’міряти від 0 чи 1’...
Спеціально для вас : з 1969 року декрет був ОДИН рік.

С 1 января 1969 года женщинам, имеющим грудных детей, по их просьбе, кроме отпуска по беременности и родам, был предоставлен дополнительный отпуск без сохранения заработной платы до достижения ребёнком возраста 1 года[12].

Перші мої спогади якраз в колясці, як батьки везуть на дачу. Мені був десь рік якраз...
Але коляску я свою пам´ятаю не з цих спогадів, звичайно. Батьки її віддали значно пізніше, вона тривалий час стояла без діла, ’чекала’ народження дитини у дядька :)
Гастроном я реально пам´ятаю, бо спочатку їздила, а потім ходила до нього після садочка аж до 6 років) Пам´ятаю, що дуже любила сік березовий на розрив, а батько брав виноградний. У магазині був відділ, де за копійки модна було купити стакан соку. Не одноразовий, а звичайний ’гранчак’. І я його обожнювала)
Ще пам´ятаю як цукерки купувала з батьками - роки 4 було. Батьки привчали спілкуватися з людьми, тому казали :’ хочеш цукерок? Треба замовить’. Спочатку у відділі треба було замовить продавчині назву цукерок і вагу, і лише потім оплатити на касі. А потім віддати чек продавчині і забрати цукерки :) Я соромилася, але цукерок хотілося, продавчині мені підігрували. Класно було. Так, я багато що пам´ятаю з дитинства.

Нинішній молоді важко це уявити. Вони жили але при іншому укладі.
Я сину коли розповідаю, він до сих пір дивується. Говорив, що спочатку не вірив, думав, що прибріхую і сильно перебільшую.

70 р.н. Київ, вуличний телефон-автомат існує. Я половину дитинства разом з мамою провела в тих чергах за тим вашим ’завались всього’. Крім вонючою варенки ’шахтарська’, ця да, валялась. В мене з 11 років лежали в кишені гроші на покупки, бо в мене була друга зміна в школі. Ваші спогади скоріш за все містять походи по ветерансько-партійно-комсомольским спемагазам, куди простих смертних і на поріг не пускали.

Говорили, что утром кормили, а потом приходил его дед с работы в 16.00 и кормил

И как она вас двоих держала на руках и делала покупки?

Ну ви хоч закони старі знайдіть в гуглі. Воно ж все в мережі є.

Когда, по-вашему, появились детские коляски? 😂

Когда, по-вашему, появились детские коляски? 😂

А еще в каждой советской семье была стиральная машина и Жигули. Все ездили в Крым и на курорты краснодарского края на своих Жигулях, а зимой - на Кавказ, на Байкал и на Камчатку смотреть вулканы. В любой момент любой советский человек мог поехать в Болгарию, Польшу или Югославию. А особо заслуженный - даже в капиталистическую страну или в круиз. В магазинах продавалась вкуснейшая колбаса, потрясающая молочка и самое вкусное в мире мороженое. Детей в удобных колясках по улицам катали счастливые всем обеспеченные советские женщины, пока их советские мужья зарабатывали по 800 рублей в месяц. На лавках грелись на солнышке и играли в шахматы счастливые советские пенсионеры, которые круглый год катались по бесплатным санаториям. Именно потому, в ссср средняя продолжительность жизни была 95 лет.

Мою сестру с 3 лет оставляли. Пока мама уходила, а папа с ночной еще не пришёл. Ставили пластинки и главное снять тапочки , они сидела в кресле и слушала сказки) но она очень спокойная была . А меня нельзя было на пол часа в комнате оставить , пока мама на кухне. Я все разносила )

ТОлку з тої пральної машинки, як біля неї треба бігати було - наливати зливати воду. перекручувати через каток. Стірка на вихідні. півдня. Куртки у ванній стірала щіткою. Чоловік був військовий, бушлат у ванній - ото треш. Підворотнічкі, все інше. А пришивати. А воротнічкі до форми. І не було усе на початку 80-х. Я 73 року прекрасно знала що таке черги, івасі у банках, дефіцит масла, мясного, цукерок (батончики і ластівка по 7 руб я промовчу.) Памятаю як викинули пельмені по 70 коп, мені 8 років, я дзвоню мамі додому, що біля клуба. в якому я на музику ходила пельмені викинули. Так що все ми прекрасно пам’ятаємо. Місто не Київ - невеликий 100 тис райцентр.

Мои свекры спокойно рассказывают, как оставляли сына (моего мужа) одного с утра до 16 часов ежедневно. Ему было меньше года, 7-8 месяцев, когда так начали делать. Тогда это не было редкостью. У меня сейчас двое детей и я считаю это дикостью - подумать только, сколько раз бедный ребёнок за это время скричался, описался, обкакался и в этом всем после криков уснул

Вот это и есть трагедия, трагедия тратить свою жизнь на чергы которые ’двигались быстро’, трагедия приучать своего младенца к тому, что так будет всегда, трагедия, что свою ущербность дети проносят и культивируют годами, вырастая и старясь совкодрочерами. Трагедия в вечной лжи совка, где с плакатов призывали и агитировали рожать, рожать, рожать...и как товарищь сталин, брежнев и т.д. и вся коммунистическая партия ’обожает’ вашего ребёнка и как советский союз заботится о нём, а по факту декрет 2 месяца, казённые молочные кухни, няньки-унтер-зольдатен в яслях, училки в классах по 40 человек бесконечно втирающих про любофф к родине, брежневу, ленину - а по сути просто обрабатывающие мозг ребенка пропагандою совка. И в этом они безусловно преуспели, глядя на эту нескончаемую массу совкодрочеров.

Заехать в магазин коляской, стало возможным в конце 90-х

А ещё у моей тети на работе были бутерброды с красной и черной икрой по 5 копеек, точно помню. Она работала в горисполкоме. Начальник отдела образования. Я у нее иногда на работе сидела. И в магазин мы с ней ходили и там гречку покупали, сосиски, сливочное масло в пачках. И очереди не было 😂

А за чим ви стояли в магазині у1978 році?))) Напишіть приклад.

Да вы что))) мне 39, и в моем детстве было возможно заехать коляской в магазин. А ещё, помню, нам с сестрой в детстве отдали играться старую коляску моего двоюродного брата, который лет на 20 меня старше. Нормально её везде можно было завезти

На вокзалі вони коштували більше карбованця точно) і це було дорого. Але там все з націнкою було.

кстати, Югославия приравнивалась к капиталистической стране и меняли на капстрану 50 долларов.

Не видумуйте ви. Я 73 року, з двох місяців на бабушкіному утриманні була. Якраз мама після 1 вересня вийшла з декрету, бо я липнева.

Якщо ви 1960 року народження і ’пробігала перед школою’ - то очевидно, що ви пишете про 60- ті роки. Правда, не вписується ’дзвонила самі’ - телефони були у одиниць, всі користувалися платним автоматом на вулиці)))
Наприкінці 1970- початку 1980-х у магазинах дійсно все було. Крім ’дефіциту’ - майонезу, горошку, вівсяного печива... І хліб, і молоко, і масло, і м´ясо, і овочі фрукти купувалися вільно. Так, в Києві продавалися апельсини, у провінції це був ’дефіцит’, але мандарин грузинських було завались.

Спросите свою маму.

О чем? Ездила ли я с ней в магазин на коляске? Так я и сама помню, что ездила. Оставляли ли меня одну дома, когда была малышом? Нет.

Слухайте, до чого тут совок до черг у магазині? Я зараз після роботи заходжу в магазин і так само собою в черзі і не роблю з цього трагедії.
У совку у довгих чергах стояли за дефіцитом, за буденними товарами черги були як і зараз, плюс мінус.
П.С. у срср не хочу за жодних обставин і не ностальгую. Вважаю той час страшним, але не через магазини чи дефіцит. Просто поділилася тими спогадами, що пам´ятаю сама.

А ви знаєте що таке в союзі було жити лише на одну зарплату? Всі прям могли плюнути і не отримувати а жити лише за чоловічу? У мене мама все життя набагато більше батька заробляла.

Попросите ее рассказать, как она заезжала коляской в магазин