"Живем у меня, бюджет раздельный, на общие нужды и быт складываемся пополам"

Я не теоретик, но ситуация чуть другая. Сьемное жилье, за него всегда платила я. Если бы не тема я бы не вспомнила. Бюджет раздельный, но по категориям. Я платила за квартиру, он еду. Это как пример, категорий было больше.

А где его квартира? И в чем ваш профит от жить 50 на 50? Вы будете стирать убирать, готовить, а он вам будет давать половину денег на еду? Зачем это вам?

Пусть платит аренду.
Или кормит всех, или одевает.))

Может чтобы как раз бытовые вопросы переложить на мужчину?

Конечно, категорий больше. Вот я и интересуюсь. Я наломала дров в предыдуших отношениях. И хочу теоретически понимать, как другие пазпулили ситуацию.

Ми знімаємо - це як?

У нас є сімейний бюджет на квартиру, комуналку, їжу, бензин. Туди вкладаються обидва. Залишок грошей у кожного свій. Прибуток від здачі квартир кожному свій. Чоловік оплачує відпустку, ресторани, дорогі покупки особисто мені. Але ми обидва гарно заробляємо, тому мені здається нормальним, що я теж вкладаюся в родинний бюджет. І я не зовсім розумію формат, коли вона свої гроші никає, а витрачає лише його гроші. Але, наголошую ще раз, що ми уже одружені і є плани на життя разом. Якщо вам ’ просто попробувати’, то немає чого брати на себе лишні затрати і зобов´язання. Все- таки родина - це більше про любов і повагу. Якщо у вас так не шалене кохання+ є відчуття, що ваш вклад більше і це вас хвилює, то взагалі немає смислу жити разом. Там вилізе ще купа незадоволення один одним. Зустрічайтеся собі і все. В мене був формат, коли я вклалалася у відносини фінансово більше. Ну моя класна зп не на одну мене, а на нас двох + моя квартира виявилися уже не такими класними)) на тому кохання швидко закінчилося

Ось я вас дууже розумію. Якщо ваша ласка, поговоріть ше зі мною. Дуже відгукуються ваші думки та досвід.
Згодна, що з´їзжатися без відчуття ’шаленого кохання’ не слід. Але саме шалене кохання - то закоханність, гормони, викликані статевою тягою. Рожеві окуляри. І саме вони розбиваються побутовими неспівпадіннями. Тобто коло замикається: не спробуєш жити разом - не дізнаешся, який партнер в побуті та чи сумісні ви.
Поїздки на тмждень в готель точно не альо. І навіть 2 тижні в знятрму будиночку без покоївки та годування теж не те.
Я задумалася про ’не буду відучувати його чоловіком на своїй території’. Просто після свого негативного досвіду, якщо він буде робити ремонти, меблі і тп в моїй квартирі, де ми живемо і він за неї ні копійчини не платить, то при розставанні виходить, що ’ві мені зробив те-те, а я скористалася та виставила:(
Але в зйомній я жила 5 років на початку заміжжя. Там і поличку не можна прикріпити, де тобі щручно, і чоловіка не відчуєш, чи руки в нього з того місця та чи є бажання кріпити мені пооички та щось лагодити.
З приводу побуту: у вас з.п приблизно рівні і обидві немаленькі. Ви вкладаєтесь навпіл, я так розумію. Але ресторани, відпустку та що ще він вам сплачує. А чи якісно він миє унітаз та як часто? Видраюж фартух на кухні від жиру? Часте вологе прибирання підлоги? Пил на меблях? Готування їжі, щоб 2 людини поїли щодня 3 р на день? Завантаження машинки по кольорах, розвішування, розкладання сухого? Машини у обох і кожен заправляє собі на свої?

Я дуже згодна, що офіційно оформлена сім´я відрізняєтьчя від співмешкання. Але щоб захотіти сім´ю саме з цим чоловіком, ви ж якось оцінювали його внесок в побут (при чому без отих всіх ’одолженій, надутих губ чи поганого настрої та роздратування з його боку після вимушених прибиральних геройств:). Чи те, що у нинішнього зп не менша за вашу і ви не утримуєте чоловіка в вашій квартирі, було вирішальним? Я без наїзду. Я знаю, є жінки, яким природньо все робити по господарству і не допускати чоловіка на кухню чи к ганчіркам.

Я думаю, що ключове це ’ з чоловіком краще ніж без нього’. Це якщо раціонально і без особливих метеликів. Якби квартира була моя, то я б одразу озвучила напряму, що бачу оплату їжі та комуналки на ньому. Я б відверто сказала, що є негативний досвід і щоб поважати його як чоловіка, як головного в нашому партнерстві для мене це принципово. Якщо він готовий на таких умовах, то ок. Якщо ні, то саме вам навпіл, мені здається, смислу немає. Скоріше за все більша частина побуту на вас. Для вас роботи буле більше. Його життя залишиться таким же комфортним як було. Так, мій чоловік шикарно готує. Миє посуд, підлогу, вішає білизну, але все одно менше ніж я. Але так виходить, бо я працюю онлайн, а він ходить в офіс. Але нерівність в обов´язками він компенсує увагою і подарунками. Тобто, каву я собі сама не роблю, чай не готую, ліжко не застеляю, якщо він дома. Парфуми, дорогий одяг, взуття, ювелірка - це подарунки чоловіка. Але якщо є необхідність, то я можу і сама заплатити за нас двох. Я думаю, головне питання, чого ви чекаєте від цих стосунків. Виходячи із цього я б давала конкретний запрос чоловіку, що я бачу це так і так, тому що... Тебе це влаштовує? Все-таки стосунки - це теж про домовлятися і поважати вибір кожного. Просто брати кота в мішку я б не хотіла. Але в мене було багато стосунків, це другий шлюб і мені 37)) тобто, не зовсім вік рожевих поні

Дякую та посилаю промінчики добра