Центральна Україна, життя мого міста стало в страшному очікуванні ночі. Тобто в день ,ми щось робимо, а на вечір всі ніби розуміють що почнеться зараз нічка, ну як і сьогодні почалась. Раніше моє місто було більш менш тихим, а зараз щоночі вибухи десь близько, ще й такі що бігли світ очі вночі зі страху. Така була минула ніч, декілька разів , це відбуваєся щоночі з вересня. Невже більше ми не житимемо більш менш спокійно, я не розумію як ви справляєтесь, я їду головою, не спати ночами,працювати по 14 годин, і від вибухів думаю від страху стане серце. Очікувала що це завершиться ,хочаб буде передих,а ні... Як ви справляєтесь? Про прифронтові міста не пишіть, я без того знаю що там.
показать весь текст
10
47
2
26
140
0
Ну правда, у вас вообще похоже попытки внутретренней саморегуляции отсутствуют, ведь можно как-то самостоятельно стабилизировать свое состояние, сравнивая, анализируя ситуацию
2
1
В Киевской области когда объявляют тревогу, ещё голос такой по громкоговлрителю, непривычно было
1
Чернигов, каждую ночь жужжат. Прога орет Підвищений рівень небезпеки через каждые 10-15 минут, тревоги очень длинные. Катаюсь к маме в Житомир раз в 3 месяца, то там на релаксе, намного спокойнее чем у нас, конечно.
1
1
Я сто раз прошу прощения , но просто вспомнилось. Львовянка жаловалась, что когда премьер Словакии приезжал в Киев, то потом сказал: в Украине войны нет, ну или как-то так. Она мне и говорит: он бы во Львове приехал гад, посмотрел бы как нас тут каждый день бомбят. А вы туда отдохнуть ездите, а Харьковчане к вам едут отдохнуть. Так вот как-то так получается
Знаете, я во Львове больше тревогу ощущаю, чем в Чернигове например. И люди серьёзней к ней относятся. Но это только моё субъективное мнение.
2
Ідіть вже щось з телеграм каналів притягніть для нової теми, займіть себе. Досить вже висміювати людей за те, що вони відчувають страх і втому.
1
1
5
Днём правило двух стен, ночью просыпаюсь только если громко и слышу взрывы. Посижу в коридоре минут 10 и спать
Та не смішно. Просто кожен особисто війну відчув в різні проміжки часу. І повірте, Вам прикордонні області тут точно не поспівчувають, бо живуть так 3 роки, а Ви тільки відчули. Я тут теж в істериці билась з кінця літа, бо в нас не дивлячись, що 40 км від кордону, теж було більш менш. А потім почалось... Нам по підстанціях гатили майже щотижня, періодично сиділи по добі без світла, купа розбитих будинків і заводів, за ці кілька місяців більше, ніж с початку війни. І нікому не було до того діла. Дивно це писати, але й до цього звикли. Хто не звик - виїхав.
3
Я пью Мелатонин плюс Гипнос, сегодня еле проснулась, вот думаю, они на мозг и память могут влиять, многое не помню
1
То розкажіть ще, що загинули люди, які захрвалися..
Як це сталося? Звичайно якщо він на даху взривається, чи в вікно не дай бог, і люди сплять в квартирі - це одне. Якщо люди в коридорі чи біля ліфтів, це інше.
Я не підтримую що коли шахедна навіть атака, а ти в місті , де збивають через раз при підльоті до міста, то це треба ігнорить…Треба вставать і йти в коридор як мінімум
Як це сталося? Звичайно якщо він на даху взривається, чи в вікно не дай бог, і люди сплять в квартирі - це одне. Якщо люди в коридорі чи біля ліфтів, це інше.
Я не підтримую що коли шахедна навіть атака, а ти в місті , де збивають через раз при підльоті до міста, то це треба ігнорить…Треба вставать і йти в коридор як мінімум
Ви звикнете, нажаль...а ще зміните своє ставлення. Якщо ні- шукати більш тихе місце для життя або виїздити
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу