Ненормотипові діти і «сліпі» батьки.

Хватит уже на учителей наваливать. Вот когда пациент приходит к врачу. Врач ему выписывает рецепт, даёт рекомендации. А пациент этого ничего не выполняет и лекарства принимает. Кто тогда виноват, что здоровье не улучшается?
Учителя знания дают, но их ещё нужно хотеть брать

Я ещё хочу, чтобы каждому чиновнику, голосовавшему за инклюзию, посадили рядом за рабочий стол минимум по одному ’особенному’ . Неважно ребенка или взрослого. Для создания атмосферы. И пусть социализируют за свой счёт аж до ус₽ачки

А вони намагались встановити діагноз? Ходили до невролога?
Бабуся заспокійливі дає сама чи за призначенням лікаря?

У сестри чоловіка двійня таких діток, тому я в темі. Сестра кинулась по лікарям рано, дівчунку майже ’витягли’, вона навчається у звичайній школі, але з інклюзією (є помічник вчителя).

Я теж така мати. Я не буду псувати долю дитині. Розвивається. Нічого, якось буде. Аутизм до речі - закриті двері до деяких інтелегентних професій

За гроші дають. Іноді.

Чето вспомнилось про не лезть не в свое дело. Был юбилей у маминого брата, лет 25 назад, и была родня со стороны его жены. И там мальчик маленький, года 2,5 с родителями и бабушкой, и бабушка всем рассказывала, какой мерзкий характер у мальчика, весь в зятя, пока не заорешь и не налупишь не слушается никого, мама ребенка вроде адекватная, но видно, что у бабушки в кулаке. Моя мама смотрела за малым, потом начала пытаться общаться, коммуницировать, поняла что происходит. И сказала этой бабушке и родителям, что ребенок их практически глухой, он их не слышит почти. Какой был срач, там та бабушка на говно изошлась. Как только без драки обошлось. :))))
Но у истории есть хеппи-энд, папа с мамой оказались действительно адекватными и пошли по врачам, выяснять про слух. В общем у ребенка действительно была проблема, родился он с нормальным или относительно нормальным слухом, но к тому моменту действительно был почти глухой. То ли после болезни слух стал падать то ли еще какие причины. В общем сделали операцию, поставили кохлеарный имплант (так вроде?) потом еще много чего было, главное что сейчас с парнем все нормально, без каких-то ограничений и проблем.
Я понимаю, что они со временем должны были и сами понять, что происходит, но дело в том, что чем раньше начать что-то делать с проблемой, тем больше шансов.

А без діагнозу (та без реабілітації) Вашу дитину відразу візьмуть у ці ’інтелегентні професії’?

Ага, не можна бути депутатом, суддею, поліцейським і сбушником. Не можна мати доступ до державної таємниці

І взагалі чого вся родина повинна на святі плясать навколо однієї дитини. Я б на місці сестри, знаючи ці всі нюанси, не їхала б

Да, я зла і погана.
В мене хлопці погодки і був період, коли з нимибуло важко всім. Я нікуди з ними не ходила в гості, щоб нікому не діять на нерви. Це було близько року. Зараз все ок

То ви їй сказали чи це мають зробити совєтчіци? Саме тому ви тут?

Дивно, що директор заводу таке робить.

Є такі батьки, ’страуси ’
У колеги чоловіка дитина 3 роки тільки лепече по своєму, але батьки стверджують, що дитина розмовляє на іноземній мові , суміш англійської з італійським, бо дивиться різні іноземні мультики.
В сім´ї всі розмовляють російською, дитина в садок не ходить.
Не всі батьки готові прийняти, що в дитини проблеми.

Автор не в близьких відносинах з матір´ю дитини, а чи бігає вона по спеціалістам вона не знає. Можливо в дитини є офіційний діагноз, але автору про це невідомо.

Автор, а якщо мама та все знає і розуміє , і до лікарів ходить, але просто не захотіла про це розповідати? Має право?

Школа не будет ничего решать, просто исключат или доведут, что сами уйдут. Школа не соц. служба. У сына такой одноклассник, у племяшки- одноклассница. Не знаю откуда в вас такая наивность. Школу здоровье детей не волнует. Разве что с переломом придет. Их волнует безопасность основной массы детей в школе.

Ваша сестра має на це гроші?
Чи ви будете в якості мецената?

Це не зміниться навіть , якщо буде кореція

Слушайте ну может там и мама ненормотипичная (просто не так заметно как у детей) и отставание у обоих детей не на пустом месте взялось.

Она со своими тараканами, мы по этой причине не общаемся 10 лет. При этом отцы детей разные, так что возможно

Ви пишете, що всім дітям було 7-10 років. Якщо Ваша дитина у такому віці залазить Вам на коліна, бо сильно лякається, коли інша дитина плаче - це теж щось не зовсім нормальне, якщо чесно...

Так вона розуміє, просто не приймає. Дитина велика, вона вчиться в школі, за ці роки були різні лікарі, дит.садок і т.п. Описаний Вами стан не легкий, щоб не помітити, Ви думаєте з мамою ніхто досі не говорив? Думаєте, вчителька дитини сліпа? Вони повідомляють про таких дітей шкільному психологу, директору, а ті в свою чергу розмовляють з батьками.

Давясь слезами, читаю ваш ответ... это моя история, я 5 лет билась головой об стену, врачи, обследования, и изматывающие всех терапии. И вот такой вердикт. Как жить не знаю, и реально, друзья родственники, никто не понимает .. а мы с мужем седые и плачем по ночам... корректно спросить, все ли ок, нужна ли помощь, это здорово. Зыркать взглядом и шептаться за спиной, ну..

Автор, якщо вам дійсно шкода ту дитину, то візьміть на себе відповідальність, і скажіть оце все тій мамі, правда великі шанси бути посланою, стати поганою, і з вами перестануть спілкуватися, але якщо є хоч маленький шанс достукатися до батьків....
У нас у попередній школі був такий хлопчик - це теж була його 3 чи 4 школа, з попередніх його попросили. Так він був моментами агресивний, і просто калічив інших дітей - умовно хтось там його задирає, він падає в нерви, і отримують всі без розбору - ногою в голову, в живіт, уявіть це у важких черевиках, чи хтось ручкою в спину отримав, дякувати Богу не в око. Моя дитина один раз в живіт ногою отримала, інший раз їй телефон з рук так вибивав (Джекі Чан на мінімалках), що та потім кілька днів пальчиком не могла порухати. Я особисто спілкувалася з мамою - робіть щось, це не нормально. У відповідь - зрозумійте, я його сама виховую, до нього треба шукати підхід. І умотала в Польщу, залишивши сина на бабусю-інваліда.
Ну ок, а моя і інші діти - чого вони мають страждати? Коротше, ми написали колективне звернення, і дитину перевели на домашнє навчання.
Що по факту - майже вирок, бо дитина в цілому як дитина, але ці спалахи неконтрольованої агресії, коли його боялися і вчителі, і діти, і він був реально небезпечний для оточуючих.
Можливо, якісь елементарні заняття з психологом, якісь мінімальні рухи в цьому напрямку - і вчитель делікатно, і батьки неделікатно - у відповідь глуха стіна від мами ’до дитини треба шукати підхід’.
В результаті -маємо що маємо, дитина сидить вдома, про які покращення може бути мова, а він колись виросте і вийде в люди, і заріже когось не дай Боже, коли йому в тролейбусі на ногу наступлять.
Інший приклад - зараз в класі є хлопчик, з діагнозом, щоб ви зрозуміли - щоб навчити читати і писати хоч якось його, мінімально себе обслуговувати- це велике досягнення вчителів, батьків і тьютора, що постійно з ним поруч. І теж всяке буває, і агресивний буває - але поряд з ним є спеціальна людина, яка за ним дивиться, є батьки, які ідуть на контакт - і звичайно, така дитина не зручна, і не всім подобається - але нічого, всі мусили змиритися, і так і живемо)

вот и не знаешь кому больше повезло
ребенок без медикаментов хотя бы имеет возможность на процессы интеграции своих эмоций, а тут задавили - и опа, удобный
аутизм никуда не уходит, с ним нужно научиться жить, а не давить таблетками
так что может в итоге и та девочка будет более зрелой во взрослом возрасте, чем ребенок на медикаментах или натасканый на АВА-терапии

Вот и не пхайте.

Да реакция у неё такая защитная. Может поговорите с нею наедине? Предложите помощь?

Вы ошиблись окошком. Напишите это автору.

Теж різануло. Явно психологічні проблеми у дитини автора