За що ви злі на своїх батьків?

Я переконалася неодноразово, що якщо тут, в Україні, люди особливо нічого не досягли, вірогідність нажити щось за кордоном мізерна. Скільки талановитих, заможних громадян виїхало, і скільки змогло закріпитися і мати гідне життя? Одиниці. Можливо, вашим батькам не було сенсу їхати, щоб потім не жалкувати втраченого часу

Дитинство згадую як страшний сон. Мати абьюзер, махрова жлобіха і енергетичний вампір. І батька у молодому віці довела до могили. Пішла з дому у 17 років і це було найкраще рішення у моєму житті. Сестрі вона життя також перекреслила-трохи пізніше хватило розуму почати все з 0. Мама дуже дуже дивна і специфічна людина. Думаю щось у неї з психікою, але мені зараз вже байдуже. Останній раз при зустрічі побажала мені щоб я на колінах стояла і землю гризла. якось так на жаль....

Дякую, я в курсі. Як це змінює те, що я написала?

Так может это 90-е были? Вы не знаете что в стране было?

за те що не займалась мною в плані навчання, вчилась собі як вчилась , пішла сама собі записалася в 2 класі на худ. гурток, всіх інших записували і водили батьки, коротше що не змушувала і не мотивувала вчитись особливо англ. мову
10-11 клас я весь прогуляла майже(

Хочется, если честно, всех девочек в этой теме обнять❤️. Раньше было много обид на родителей. С возрастом отпустило. Времена были дикие, мы очень скромно жили.
За материальное не обижаюсь уже. Выросла - накупила себе всего и свозила себя, куда могла.
Мама меня родила в 24, была еще по сути сама ребенком. Чего можно было ожидать.
Единственная обида, которая осталась - очень много агрессии в мой адрес. Не умела справляться со своими эмоциями, куча гнева, колкостей, обвинений, критики. Да и била меня частой.
Как-то сказала мне, что ее собственная мама не разу в жизни ей не сказала, что любит своего ребенка. В этом, наверное, и есть весь ужас. Это травма поколений.
Психологи советуют стать себе самой тем самым любящим родителем. Беречь своего внутреннего ребенка, работать над самооценкой.
Если злость подкатывает, напишите маме письмо, вылейте эмоции на бумагу (только не отправляйте), становится немного легче.
Я надеюсь в новом году вернуться в терапию.

Своих детей можете часто возить.

Были детьми возила. Сейчас они внуков возят. Но ваш вопрос не по теме.

В нас родина була бідна, навіть злиденна один час. Але хоч раз в рік відпочивати їздили(крім найбільш злиденних років тоді не до того було, є річка за городом і добре). Але тут ще входили в Чорнобильську зону і мали право на деякі пільги(мати хворіла онко потім померла). Тож раз в рік безкоштовно їздили. Але не тому що пільговики а тому що був родич в тому відділі де давали путівки. Не знаю як батькові вдавалось його впросити(рідня з боку покійної матері) але все було нормально. Так що не судіть батьків. Не всім той відпочинок десь потрібен.Або грошей не мали. Або простіше всього на дачі або вдома на дивані відпочивати. Якщо приміром у батьків важка робота була що фізично працюєш то ї відпочити у відпустці на дивані вже за щастя.

Тато пиячив і вмер коли мені було 13. Не можу його за це пробачити. Був закодований, після народження молодшої сестри через деякій час зірвався , це 90ті були, як мама нас підняла на ноги не знаю ( ні на що на неї не в образі , велика вдячність

Нема на що злитися. Шкодуючи лише, що померли. Дуже їх не вистачає...

Что в младенчестве не одели стремена. Теперь у меня сколиоз и проблемы с тазобедренным суставом

О, я думала лише моя. На нашій останній зустрічі вона мені заявила: нащо тобі чоловік, дитина, ти маєш СЛУЖИТИ мені!
моя старша сестра їй досі служить, жити їй моя матір так і не дала...

За то, что они тупили, жили не хватаясь за шансы, ппрсто плыли по течению и в результате не достигли ничего и просрали то, что было.И мне надо рвать задницу, а хотелось бы жить себе спокойно.

Я вдячна своїм за все!
У мене прекрасні батьки❤️

А звинувачувати батьків через море - це капець… інфантильна ви, автор.
Ми також не їздили.
Дві подружки їздили.
Одна до дідуся в Крим, а друга з іншого містечка, і якраз на канікули приїзджала сюди до бабусі, після Артеку і привозила мені ракушки і морські камінці)
Не приходило в голову навіть заздрити їм.
Одна до дідуся, інша по путівці, яку батькові давали на роботі. У мене були інші обставини. Море побачила вперше в 25.
І не жалію ні про що.
Дивно, що я малою все розуміла, а ви доросла жінка - ні.

Ого! А коли ви це виявили?

І з тих пір, як навчились говорити, ви з ними не спілкувались?

Я очень зла на своих родителей, за то, что имея кучу денег, они не поставили мне брекеты. Во взрослом возрасте проблема усугубилась на столько, что теперь только операция.
А благодарна за то, что вырастили меня в Ялте. Это была фантастически весёлое и интересное детство.

Автор, а вы своих детей возите за границу, на море? Как часто? Какие айфоны у ваших детей? В каких брендах ходят? Какая у вас квартира? Автомобиль?
Не переживайте, ваши дети тоже будут на вас злые!

Жесть... В мене прекрасні батьки , ми були на морі один раз коли мені було 4 роки. Наступного разу моє море було в 29 з чоловіком в дітьми.
За все вдячна, мене любили і жаліли. Все б проміняла якби моя мамочка була жива.

Та я розумію що так- але можна мислити інакше...Я часто вчила уроки після 21.00-22.00 бо до того часу було багато фізичної роботи! Я до того, що завжди можна знайти в чому звинувачувати батьків!

Уже давно ни на шо не злюсь.
Все перемололось.
Очень рада что они у меня есть.
Пусть проживут подольше.
Во время войны помирилась с отцом. С которым не общалась десятки лет.
Так же нашла нормальный стиль общения с его женой.
Вот когда я приняла родителей как они есть, то моя личная жизнь гармонизировалась.
В общем, все эти моря и прочее материальное- это хорошо, приятно и надо.
Но абсолютно не главное!

Мої любили малювати але зараз інколи згадують, що стільки ходили в художню, що часом я їх змушувала ходити туди...Знаєте підіть зараз малювати- дозвольте це собі дорослій!

Мене не возили на море. У 21 рік я заробила гроші і повезла маму на море в тоді ще мирний Крим. Тож зараз можете звозити своїх батьків, які як і Ви не бачили моря.

Невже тільки за море, і немає більше за що прискіпатися? Пошукайте ретельніше, бо аж не цікаво, тема лише на 5стор.

За все благодарна. Они доя,нас все делали, что могли.

Лучше перечислить людей, которые злятся на вас.

Автор, Но ви ж показуєте дітям як потрібно, правда? І на моря тричі на рік вивезли. І до діда бабою в гості привозите, показуючи і навчаючи шо таке сім’я і рідні? Причому і до свекрухи також? І подарунки батькам даруєте на кожні свята?
Чи так, попіз%ти тему створили? В чергове гівном батьків облити, за те що бідосю на моря не возили і закордон 🤦🏻‍♀️

Клас. Поки мама погоджувалась дітей глядіти вам норм було. А як не захотіла то все, погана стала? 🤦🏻‍♀️
Налагоджувати стосунки, це не використовувати маму як безкоштовну няньку. Почніть з осмислювання цієї думки.