Ну шо не так?• Изменено 01 января в 13:03
Як почати залишати дитину з чоловіком?
Дівчата, до Вас питання. Я тут підняла тему і мені купа людей відписало, що я сама винна, все тягну сама, чоловіка відсторонила, тому він і самоусунувся, в хаті як гість, лежить перед ТВ, дитина на мені.
Але почуйте, будь ласка, я не відсторонювала нікого. Я просто втомилась просити і гавкати.
Ситуації для розуміння:
Попросила наглянути за дитиною, щоб я пішла вибачте в туалет. Чую звідти ор. Виходжу, дитина злетіла з дивана на підлогу, чоловік пішов в іншу кімнату по телефону говорити. Шишака на півлоба.
Ще ситуація - прошу подивитись, поки приготую нам вечерю (у нас вік, коли шило страшне і всюди лізе), готую, в хаті тихо, я спокійна - іду по коридору, дитина сидить в бодіку на килимку біля вхідних дверей і гризе брудний кросівок. Чоловік в телефоні на дивані. Я йому: попросила ж подивитися, чому вона там? - У відповідь наїзд, дивись сама, якщо я не так роблю і пішов на толчок перепрошую.
Третє - я не встигаю прибрати, зібратись по роботі (ще дистанційно працюю, веду по цого бізнесу всі документи і бухгалтерію) - прошу вийди з дитиною на годинку надвір будь ласка, щоб вона поспала. Повторюю раз 5. Дитина оре, капризує, починає вирубатичь, бо це прогулянка на сон. Він сидить в телефоні і його репліки: ага, зараз, пізніше. Згодом: а чого зараз треьа йти? А ти не ходила? І т д. Врешті просто вдягаю пальто і виходжу.
І таких ситуацій купа, у кого є ідеї, досвід, шо в цій ситуації можна вдіяти і як чоловіка долучати до дитини?
З такими історіями як в нас ви ж бачите, що якщо я просто лишу дитину і піду, щоб стресом цого вирівняти, (таке тут радили), то я не знаю, що з дитиною стане. Який тут вихід?
Але почуйте, будь ласка, я не відсторонювала нікого. Я просто втомилась просити і гавкати.
Ситуації для розуміння:
Попросила наглянути за дитиною, щоб я пішла вибачте в туалет. Чую звідти ор. Виходжу, дитина злетіла з дивана на підлогу, чоловік пішов в іншу кімнату по телефону говорити. Шишака на півлоба.
Ще ситуація - прошу подивитись, поки приготую нам вечерю (у нас вік, коли шило страшне і всюди лізе), готую, в хаті тихо, я спокійна - іду по коридору, дитина сидить в бодіку на килимку біля вхідних дверей і гризе брудний кросівок. Чоловік в телефоні на дивані. Я йому: попросила ж подивитися, чому вона там? - У відповідь наїзд, дивись сама, якщо я не так роблю і пішов на толчок перепрошую.
Третє - я не встигаю прибрати, зібратись по роботі (ще дистанційно працюю, веду по цого бізнесу всі документи і бухгалтерію) - прошу вийди з дитиною на годинку надвір будь ласка, щоб вона поспала. Повторюю раз 5. Дитина оре, капризує, починає вирубатичь, бо це прогулянка на сон. Він сидить в телефоні і його репліки: ага, зараз, пізніше. Згодом: а чого зараз треьа йти? А ти не ходила? І т д. Врешті просто вдягаю пальто і виходжу.
І таких ситуацій купа, у кого є ідеї, досвід, шо в цій ситуації можна вдіяти і як чоловіка долучати до дитини?
З такими історіями як в нас ви ж бачите, що якщо я просто лишу дитину і піду, щоб стресом цого вирівняти, (таке тут радили), то я не знаю, що з дитиною стане. Який тут вихід?
показать весь текст
11
1
8
Совбез• 01 января в 21:07
Второй мой коммент будет для Вас. Этот недоразвитый вытрепет Вам очень много нервов, прежде Вы решитесь на развод. У Вас просто не будет выхода, потому что с такими его законами систематическими Ваша нервная система будет шататься со временем на волоске. Такое поведение со стороны мужа вызывает очень большую тревогу и отнимает много нервов. Такое постоянное состояние (тревоги) очень выматывает. Вам выше верно написали - мужа и партнёра у Вас нет. Так же как и отца у Вашего ребенка. Представьте что у Вас двое грудничков. Это вместо мужа грудничок второй, я имею ввиду.
Но ребенка с ним боже упаси оставлять.
И если хотите сохранить себя, то думайте о разводе уже сейчас.
Но я Вам сочувствую. Есть такие люди. Они не меняются. Ни в 20, ни в 30, ни в 50 лет.
Они как правило живут инстинктами - пожрать, посрать, а остальные их не интересуют. И да, Вы будете у него всегда во всем виноваты.
Но ребенка с ним боже упаси оставлять.
И если хотите сохранить себя, то думайте о разводе уже сейчас.
Но я Вам сочувствую. Есть такие люди. Они не меняются. Ни в 20, ни в 30, ни в 50 лет.
Они как правило живут инстинктами - пожрать, посрать, а остальные их не интересуют. И да, Вы будете у него всегда во всем виноваты.
Саджу все зарання• 01 января в 22:10
Ответ дляНіколи не збрешу
Я бы оставила и ушла
мужа? я бы тоже
Саджу все зарання• 01 января в 22:11
Ответ дляНу шо не так?
Як залишити? Якщо дитина за 5 хвилин з ним впала головою з дивану бо він в телефоні?
забираєте телефон і залишаєте йому дитину
Саджу все зарання• 01 января в 22:12
Ответ дляНу шо не так?
Працюю. Спільний бізнес з ним, в якому така фаза зараз, що більше навантаження на мені якраз
вибачте але ви дура якась
Кавуся• 02 января в 03:17
Ответ дляНу шо не так?
Як залишити? Якщо дитина за 5 хвилин з ним впала головою з дивану бо він в телефоні?
В нас теж таке було перші місяці після народження дитини, ще й свекруха наспівувала, що раз працюєш, то дома відпочивай, їй же відпустку дали. Але я швидко вправила йому мізки. Видирала телефон, конфісковувала, мати гнула що розвалю йому голову тим телефоном. Якось пішла в туалет, а мала верещала, обригалась, то я на нього з кулаками накинулась. Сказала що знайду дитині іншого батька, якщо таке повториться. Слава Богу до нього дійшло за два три такі сварки епізоди.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу