Намазюкана нішою• сегодня в 00:05
У кого діти зараз самі за кордоном
Хочу відправити свого 16-річного сина за кордон. Поділіться, будь ласка, досвідом: у кого діти вже живуть або навчалися за кордоном — як у них склалося життя, з якими труднощами стикалися?
Можливо, у когось діти перебувають у статусі біженця — у якій саме країні?
Можливо, у когось діти перебувають у статусі біженця — у якій саме країні?
11
2
1
63
47
Склалося життя? 10 лет прошло или 20? Вы уже не знаете как дневную норму тролльный тем выполнить.
14
3
Дети разные. Мой со мной, сам непонятно чем бы занимался
А есть самостоятельные, целеустремленные
А есть самостоятельные, целеустремленные
8
З 18 років (з початку повномасштабної війни) син сам в іншій країні. Але він самостійно і в Україні жив до війни.
В Німеччині поселяють в таборі, знаходять опікуна, живе в гуртожитку, вчиться в школі чи гімназії.
3
2
1
Що вам дасть чужий досвід?
Донька сама закордоном з 22-го року.
Живе, вчиться, працює.
Звісно, важко, але кому зараз легко?
Донька сама закордоном з 22-го року.
Живе, вчиться, працює.
Звісно, важко, але кому зараз легко?
Даже не вздумайте в 16 лет выпихивать ребёнка заграницу. Потерянный будет. Смотрю за друзьями сына, здесь с 16, это ужас, как так родители могли их бросить на произвол
7
4
Ответы поражают, у людей или дети отмороженные или они сами дикие. Нормально дети сами живут и участится, сего знаю таких, мой в том числе
12
4
От ребенка зависит . Я взрослая и сама бы не жила за границей .
Мой сын с 14 в Германии со мной , сам вряд ли смог .
Мой сын с 14 в Германии со мной , сам вряд ли смог .
5
Я бы своего ребёнка точно не отправила самого за границу в 16 лет. Это ещё несовершеннолетний ребёнок. У меня запасных детей нет.
6
Я зі своїми дітьми виїхала в Німеччину на початку 2025, влітку мій брат молодший приїхав до нас, йому 16. Я його опікун.
Діти до 18 років, якщо їдуть самі - їх у табір не приймають, тут інша процедура. Якщо вам такий шлях актуальний - опишу детальніше.
Щодо труднощів - найбільше - це сумує за батьками. Він добре знає англійську, тому адаптація проходить більш менш нормально. Для мене, яко опікуна - багато клопоту з документами, але воно того вартує.
Діти до 18 років, якщо їдуть самі - їх у табір не приймають, тут інша процедура. Якщо вам такий шлях актуальний - опишу детальніше.
Щодо труднощів - найбільше - це сумує за батьками. Він добре знає англійську, тому адаптація проходить більш менш нормально. Для мене, яко опікуна - багато клопоту з документами, але воно того вартує.
2
Мой а Праге.16 лет.Учиться в Гимназии.В общаге их 4.Все 16 летких.У всех опекун один.Но он не с ними.Тяжело.Быкует,типо уже капец самостоятельный.Питание,это отдельная боль.Как то так
3
2
Мой сын после 11 класса поступил в университет в Польше
Живет в общежитии
Уже появились друзья
По дому скучает ,конечно
Вот сейчас каникулы перед 2 семестром ,то приехал к нам .
Автор ,все зависит от ребенка
Есть те ,кто только бухает ,гуляет
Живет в общежитии
Уже появились друзья
По дому скучает ,конечно
Вот сейчас каникулы перед 2 семестром ,то приехал к нам .
Автор ,все зависит от ребенка
Есть те ,кто только бухает ,гуляет
3
Син поїхав в 22 в 17 років в Польщу. Були проблеми з перетином кордону. Довелось забирати знайомим. Жив у них поки виповнилось 18 (це пару тижнів) і як раз щ´шукав житло.
Потім сам.
Важко було адаптуватись до нової країни домашньому хлопцю. До нової мови. Вирішувати самому всі питання і побутові, і з житлом, курсами, то клопи завелись, то ще щось трапилось. Навчався онлайн в нашому ВНЗ.
Через рік вступив в університет там, і ще через півроку наш ВНЗ покинув, бо важко було обидва.
Зараз студент там. Навчання не дуже подобається, але подобається спеціальність. Чекає коли довчитися - ще цей рік і наступний.
Вже звик. Але країна не дуже подобається.
На початку було важко, бо окрім перших тижнів допомоги не було. Але були весь час на зв´язку і постійно підтримувала, допомагала порадою.
Потім сам.
Важко було адаптуватись до нової країни домашньому хлопцю. До нової мови. Вирішувати самому всі питання і побутові, і з житлом, курсами, то клопи завелись, то ще щось трапилось. Навчався онлайн в нашому ВНЗ.
Через рік вступив в університет там, і ще через півроку наш ВНЗ покинув, бо важко було обидва.
Зараз студент там. Навчання не дуже подобається, але подобається спеціальність. Чекає коли довчитися - ще цей рік і наступний.
Вже звик. Але країна не дуже подобається.
На початку було важко, бо окрім перших тижнів допомоги не було. Але були весь час на зв´язку і постійно підтримувала, допомагала порадою.
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу