щастя в парі залежить від жінок?

Вона вже мала досвід стосунків з ’не тим’ чоловіком - а вона не думала про те,що може в ній щось не те,якщо всі з ким вона спить - не ті?

Так-так) Это что-то новенькое)) Одинокий волк, дикий мустанг

Та на.уй нада ти чо .ля.Собі на голову такі проблеми.Іщі дураков...Я не умею брать ответственность.

Де ви побачили ’всі’?
Мова була про одного.
Зараз вона заміжня, все в неї гаразд.

Болеете, да... Тяжело, видимо, проходит, бидося..

Знайшла того самого який взяв за неї відповідальність.Ну і добре значіть.Що ж.Поздоровляю

Так, знайшла. Того, хто їй підходить, кого не треба міняти під свої вимоги.

Вже готовий продукт.отлично.Що ще додати.

Нічого. Люди або підходять одне одному, або ні. Сову на глобус напевно ще нікому не вдалося натягнути. Навіть якщо на початку здається, що вона натягнулась.

В паре отношения всегда зависят от обоих партнёров. А счастье может быть и без пары )

Люди або підходять одне одному, або ні - в цьому вашому твердженні,частково погоджуюся.Але часом спочатку відносин і десь до року вам може здаватися що знайшли саме ту людину яка вам потрібно і вам навіть здається що ви знаєте її.Але потім виявляється в один момент що людину ту ви не знаєте зовсім і що все зовсім не так як ви собі уявляли.Тому твердження що - до того, що - Люди або підходять одне одному, або ні, частково вірні а частково ні.Що б дізнатися чи підходите ви одне одному потрібно щось прожити разом - іто,це не дає вам ніяких гарантій.В людини взагалі в житті немає ніяких гарантій та опор.А якщо вона думає що є то це глибокі ілюзії.Які дуже сильно одного часу бють, а часом так,що людина може навіть не справитися з цим ударом.Тому ось такі висновки я вам вирішив написати.Подумайте про це.

оце останнє речення, що ви написали його вже в редакції посту - підтверджує ваші слова. бо на перший погляд ви мені підходите, а в один момент виявилось, що ні.

Тссс... тиха, вы шо не видите тут мы мешаем диалогу, почти на наших глазах сложилась пара...почти..

Кароче,нічого не поняв що ви мені хотіли сказати і про яке саме речення.Але хочу сказати ще одну свою думку,що можливо навіть немає ніяких людей,які нам призначені чи підходять чи не підходять.Є люди,які можуть підходити вам якийсь час,далі вони можуть вам перестати підходити.І тоді вже приходиться комусь уступити або просто розійтися йти своїми шляхами далі.Можливо твоя людина,це та людина,яка тобі уступить і буде тебе терпіти,любити.Це тяжкий хрест.

Прямо

Ну, поет красиво, мужик тоже теренькает неплохо) Но я таких персонажей оторванных побаиваюсь))

Це вже попахує сектанством ?

Ага, кришнаитами... харе кришна харя харя)

про останнє, яке ви дописали.
є люди, які підходять. не треба зазирати далеко.
банальна ситуація - жінка вступає в стосунки з чоловіком, в якому їй не подобається одне, друге, третє. але вона переконує себе, що ’закохалася до безтями і жити без нього не може’. а він, звісно, кожного дня проявляє в своїй поведінці це саме одне, друге, третє, що їй не подобається. є майбутнє в такої пари?

Happy wife- happy life

У всіх людей є свої прогріхи та заскоки,якщо в парі є двоє людей і ніхто не буде змирятися з прогріхами другого то в такої пари немає шансів на те,що б ці відносини тривали довго.Якщо мова йде про те,що б жити разом то це велика робота і великий хрест.Наші предки так жили і змирялися одне з одним і часом це був дуже тяжкий хрест.А зар люди не готові терпіти одне одного - коучі і блогери в інтернеті внушили людям, що жити потрібно для себе,кайфувати і вкладати тільки в себе.Так і живем,до чого призведе таке життя через два три покоління?Правильно до тотального скорочення популяції людей на планеті.

Гормональний угар закінчився,далі потрібно починати змирятися одне з одним або розходитися що б не травмувати одне одного.І добре,якщо такі не зрілі люди ще не наробили дітей,яким доведеться сильно постраждати.

звичайно, ідеальних нема
але якщо людина підходить, так скажемо технічно, по більшості принципових параметрів, то це нівелює непринципові, з якими можна миритись. і ніякий це не хрест. божезбав від такого. навіщо терпіти? заради чого?

Не знаю.А як раніше люди жили і ніхто не розводився і терпіли і змирялися одне з одним.Хтось в легшій мірі,хтось в більшій мірі.Такі Християнські цінності.В відносинах здебільшого виходить як,що хтось любить а хтось дозволяє любити.За рідким виключенням буває іділія (про іділію,я не знаю чи це не вигадка).

навіщо, я вас питаю? в чому цінність нещасливого життя? для кого це цінно?

Коли ви починаєте зустрічатися якщо це гормональний потяг він закінчується або через рік а в когось через 3 роки.Далі ви на тверезу голову починаєте бачити людину без гормонів.І вам вибирати чи приймати вам її плюси і мінуси і змирятися з ними і жити і в радості і в печалі чи сказути а ну його нафіг і кудись пропасти з життя тієї людини.Колись люди не одне покоління змирялись одне з одним.Зараз інших людей зробила пропоганда і сказала що смирятись ні з ким не потрібно.Так і живемо.Хіба ж це не зрозуміло.

а чому ви не відповіли на питання?

Чому ж воно не щасливе?Воно всяке буває коли ви змиряєтесь,колись більш щасливе,колись менш щасливе.То ж не може бути весь час щастя.Коли ви звикаєте одне до одного з часом.Вже є звичка.Такі Християнські цінності,сімейні цінності.Якщо ви живете в парі це не означає що вам завди зранку до вечору погано.

Це фантазії якісь що б весь час било щастя ключем.По всякому буває,день на день не приходится.Діти в вас появляться,з дітьми якісь заботи,так і життя іде.А воно це життя не дуже довге.

Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів´я́не та со́хне!

Страшная работа, психиатр. Не заметишь, как уподобишься своим пациентам. А докторская степень и звание профессора не гарантия адекватности. У меня соседка была, кандидат наук, лет после 50 долбанулась вкрай - соседскую девочку избила 12-ти летнюю, потому что решила ’повоспитывать чтоб с мальчиками не гуляла’, собак завела стаю - все как одна вонючие и больные, вечно с лысинами какими-то, весь подъезд офигевал, еще у нее муж-алкаш был, непонятно почему не выгоняла, квартира своя, не его, бегала за ним, то орала, то била, полицию вызывала к себе домой и на всех в подряд, на меня как-то вызвала - и сказала, что у меня гнездо наркоманов, только это были строители. Чудила она люто, и при этом продолжала работать, все больше и больше напоминая буйного пациента отделения, которым заведовала, диссертацию какую-то писала, хвасталась все. Коллеги ее нормальной считали кстати. Если бы ее на телевидение пригласили, было бы похлеще.