Питання про початок 80 років. Є тут дорослі жіночки?

тільки членам кпрс

Проблема не в грошах була, проблема перетнути кордон

Никак. Особенно если из закрытого города. Загранпаспорта были только у дипломатов и внешторга
По соцлагерю можно было, но только очень ровным гражданам.

Це було майже не можливо. І справа була не в грошах.
Треба було отримати виїздну візу.
Тоб то - подавши заявку на турпоїздку (подавались через робочих підприємства, райкоми Комсомолу чи партії) пройти кучу перевірок КГБ.

Мій батько був записан в турпоїздку в Югославію. Рік чекав дозвіл.

В складі якоїсь делегації. У відрядження. Мабуть, ще був варіант типу випробування нового судна (якщо морем), але такі вояжі були точно тільки для високопосадовців та їхніх сімей.

Папе из-за поездки в Болгарию пришлось расписаться с мамой, ибо это было неподобство, что у мужчины есть двое детей без штампа в паспорте (мне было 3 года, сестре год) :)))

артисты ездили везде и коллективами и по одному, например Высоцкий ездил и в Европу и в Америку, Хазанов рассказывал как то по ТВ что ездил и ему давали список что купить и привезти оттуда

Я в 1986 була в Чехословаччині по обміну студентами, таке практикувалося кожен рік. До поїздки готувалися декілька місяців.

Мій тато в Болгарію їздив і в східну Німеччину. Якось через роботу путівку порішав. Я питала маму чому вона з ним не їздила, вона не знає чи не пам´ятає. Думаю, це нереально було

У отца был тур по скандинавским странам за трудовые заслуги от кпсс

до развала союза было нереально обычным гражданам - своих здравниц было валом в Грузию летали в Баку в Анапу и Сочи

может в Европу и нереально для рядового гражданина, хотя артисты и спортсмены ездили, а вот в условно дружественные страны можно было по работе - инженером или врачом и т.д. (Индия, Куба, Африканские страны, Страны Ближнего Востока)

Ну это реально было именно по работе, на долгий срок, а не просто путешествовать. Родственники так на Кубе жили.

по работе конечно, зато туризм был развит внутри СССР и даже всякие круизы на кораблях были, можно было и в среднеазиатские республики поехать и в Прибалтику например

Мало реально, скажемо так. Дипломати, артисти, спортсмени.

По блату,
Ударникам соціалістичної праці,
Активістам партії і комсомолу.
Для обміну досвідом

Можна було, якщо були зв´язки або посада. Хрещена мого брата працювала в одній з організацій, і могла дістати будь який білет-концерт, театр, вистава, выставка і т ін. Знала багатьох людей.В кінці 70-х була в Єгипті(піраміди, Каір, бо іншого там не було), у Фінляндії, і в круїзі кругом Європи. Від Швеції до Греції. Так, вона була членом КПРС.
Батько в мене був ведучим спеціалістом. Багато хто з його цеху їздили по капіталістичних країнам. Зазвичай на рік по контракту. Вони обслуговували техніку, яку СРСР продавав за кордон. Але батько був антикомуністом, і відмовився вступити в партію. Тому так і не поїхав.
Сама я декілька разів була за кордоном, в складі дитячого колективу. Треба було мати гарну характеристику, щоб тебе обрали на зборах колективу. Потім інструктаж в будівлі де зараз МЗС(тоді там комсомольці сиділи), і в групу обов´язково ставили двох додаткових керівників-насправді це були працівники КГБ. Вони все організовували і за всім слідкували. Розмовляти з іноземцями забороняли, йти на контакт без дозволу також. Все що нам дарували, повині були показати. Фотографії лише групові, своїх фотоапаратів не дозволяли брати. В багатьох тоді були ’Смены’

В капстраны никак.
Только в соц страны Варшавского договора
Югославия считалась верхом возможностей - полукапиталистическая страна

Зато?) Так себе компенсация железного занавеса, непреодолимого для большинства населения. Вы ещё скажите ’зато с палатками можно было всю страну объехать’. Тоже правда. Моя тётя с мужем так на великах ездили по стране. Завтрак туриста в рюкзаке - и поехали в тур.

По Союзу були дуже популярні турпоїзди.
На тиждень,на 10 днів.
По Прибалтиці,Кавказу.
Я їздила часто,бо тато працював головою профсоюзу

Мне было 4 года и мне было пофиг, как и в последующие годы.)

хоча не тільки кпрс...моя тітка їздила в Фінляндію, напевно десь 81-82 рік, вона була безпартєйна, але ударниця комуністичної праці.

в страны соцлагеря можно было на работу поехать, если повезет.
В Италию после проверки и политически надежные ездили, если по турпутевкам, Недорого были путевки, но рублей с собой меняли не много .
И действительно много было турпутевок и туристических лагерей по Союзу с очень интересными маршрутами. Ездить и ездить, не обьездить.

А тогда тоже война была в стране? Кто напал, напомните. Я кроме пугало на политинформациях что-то ничего такого не помню.

я в 9 років потрапила в Ригу, там вже залізничний вокзал справив на мене таке враження, ніби я в ’закордоні’.

До речі не знаю як у дорослих, а ми їздили безкоштовно. На кожного виділялася певна сума, за неї розписували в отриманні. Але в руках її ніколи не тримали.
Так само потім ми здавали зароблені гроші. Але це все на папері. Ніяких грошей на руки нам ніхто не давав. Просто підписували, що зароблені гроші перераховуємо або у фонд Миру, або ще кудись.

Моя тетя в 85-м ездила по путевке в Болгарию и Румынию. Работала в строительном управление, в партии не состояла )) Но помню, что ездили они только группой, не по одиночки.
Помню, несколько интересных вещей и обувь тогда нам с сестрами привезла. Импортное )))

Мій дідусь був комунякою, тому йому дозволяли в країни Балтії їздити. Їздив в Ригу і привозив дочкам ( моїй мамі і тітці) шмоття і взуття звідти. Мама каже, що це фурор був в порівнянні з тим одягом, що продавався у нас