Роздратована шкіра• 01 февраля 2025
Як вернути таке щасливе життя, як колись?
Колись , відразу після весілля щось планували з чоловіком, складали на квартиру, і наскладали слава Богу. Діти є, двоє.
Раніше я планувала майбутнє, чимось цікавилась, мала друзів, ми сім´ями ходили в гості і до нас приходили.
А потім ковід. Вій..а. І вже нічого не плануєш, в гості рідко, хіба по святах, і до нас також.
От приходиш з роботи і якось так погано на душі..наче ще молода, а нічого не цікавить, не планую, нічого не приносить задоволення.
Постійно здається, що хтось захворіє чи ще щось страшне станеться, вже навіть дійшло до якогось маразму , я вже починаю вишукувати якісь болячки як не в чоловіка, то в себе , то в дітей. Кожен симптом то звичайно рак. Ніяк не інакше.
Хоча й розумію, що якщо не дай Боже , щось і має статись, то я цього не зміню ніяк..
Життя стало нудне і невеселе, в моєї баби в 85 певно цікавіше бо вона ще з подружками по центрі міста гуляє час від часу.
Коли кудись йду з друзями, здається що вдома з дітьми щось станеться без мене.
Колись не було такого. Я навіть у відрядження їздила на 2-3 дні, діти з чоловіком залишались, коли їм було 3-6 років, зараз майже підлітки і я не можу їх лишити.
От випю іноді бокал вина і наче починаю розуміти всю абсурдність своїх думок. Але постійно жити в такій напрузі я не можу.
Наприклад коли діти були менші, їдучи в Європу купляла їм одяг на рік наперед +-, а зараз боюсь, боюсь що щось куплю наперед і щось станеться.
Розумієте до чого то все дійшло.
Проходжу з донькою обстеження, сказали за місяць прийти з повторним обстеженням - я той місяць ледве пережила, тепер сказала лікар за три прийти, якщо нічого не зміниться, то буде маленька хірургічна операція і гістологія чи як то називається. Я не можу ці три місяці жити, не знаю як їх пережити , бо мені то сниться, або навпаки не дає спати. Живу наче в дурдомі.
Як вийти з цієї діри, без антидепресантів?
Раніше я планувала майбутнє, чимось цікавилась, мала друзів, ми сім´ями ходили в гості і до нас приходили.
А потім ковід. Вій..а. І вже нічого не плануєш, в гості рідко, хіба по святах, і до нас також.
От приходиш з роботи і якось так погано на душі..наче ще молода, а нічого не цікавить, не планую, нічого не приносить задоволення.
Постійно здається, що хтось захворіє чи ще щось страшне станеться, вже навіть дійшло до якогось маразму , я вже починаю вишукувати якісь болячки як не в чоловіка, то в себе , то в дітей. Кожен симптом то звичайно рак. Ніяк не інакше.
Хоча й розумію, що якщо не дай Боже , щось і має статись, то я цього не зміню ніяк..
Життя стало нудне і невеселе, в моєї баби в 85 певно цікавіше бо вона ще з подружками по центрі міста гуляє час від часу.
Коли кудись йду з друзями, здається що вдома з дітьми щось станеться без мене.
Колись не було такого. Я навіть у відрядження їздила на 2-3 дні, діти з чоловіком залишались, коли їм було 3-6 років, зараз майже підлітки і я не можу їх лишити.
От випю іноді бокал вина і наче починаю розуміти всю абсурдність своїх думок. Але постійно жити в такій напрузі я не можу.
Наприклад коли діти були менші, їдучи в Європу купляла їм одяг на рік наперед +-, а зараз боюсь, боюсь що щось куплю наперед і щось станеться.
Розумієте до чого то все дійшло.
Проходжу з донькою обстеження, сказали за місяць прийти з повторним обстеженням - я той місяць ледве пережила, тепер сказала лікар за три прийти, якщо нічого не зміниться, то буде маленька хірургічна операція і гістологія чи як то називається. Я не можу ці три місяці жити, не знаю як їх пережити , бо мені то сниться, або навпаки не дає спати. Живу наче в дурдомі.
Як вийти з цієї діри, без антидепресантів?
показать весь текст
6
2
Поддакиваю иногДА• 01 февраля 2025
Я сьогодні дивилась відео про жінку снайпера. Дома десятирічний син чекає, мама вбиває виродків. Не бачить себе в мирному житті і навіть не уявляє чим окрім війни може займатись. Для мене це трагедія нашого часу. Я не бачу об´єктивних підстав у вашому житті, для депресій. Страшно, неспокійно але ви доросла, маєте справлятись. ДлЯ цього потрібно лише бажання, лікар за потреби. Я жила на антидепресантах, транквілізаторах в свій час, нічого страшного зі мною від таблеток не сталось. Зараз справляюсь самостійно
1
Латексне альтер ЕГО• 02 февраля 2025
Ответ дляинтайм_не_предлагать
Мне не помогло, сейчас на атараксе. Ну таке. Автор, а что с дочкой?
Как Вам атаракс?
Сколько принимаете и при каких симптомах?
Спасибо!
Сколько принимаете и при каких симптомах?
Спасибо!
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу