Перловая Кашка• 02 февраля в 12:51
У вас был страх онко? Как побороть?
Инста подкинула несколько историй, прочла и загрузилась. Мысль, что да, никто не застрахован, но я ж как-то дотопала до своего возраста в 30+ и жива, не помогает
57
0
Я не автор, але відповім. Тому що рак дуже довго себе може не проявляти та виявити вже коли буде пізно щось робити. Судинні захворювання і деменція тут і рядом не стояли
6
В мене інша фобія. Мене жахають історії коли у жінки народжується дитина невиліковний інвалід який потребуватимиме довічного догляду.
Оце дійсно пекло на землі, особливо коли психологічна інвалідність
Оце дійсно пекло на землі, особливо коли психологічна інвалідність
3
4
Потому что деменция намного менее вероятна до старческого возраста. Мне так-то пофиг, От чего я умру в 70+, лишь бы в 70+
2
Да, периодически есть этот страх. Пару недель назад умерла знакомая, 33 года. Теперь обратно появилось это
Судинні захворювання це інсульти інфаркти, це болісно, це призводить до смерті або інвалідності.
І вони є лідерами по причинам смертності
І вони є лідерами по причинам смертності
А что провоцирует его возвращение и «затихание»? Может мне поможет😅 а рак чего был у вашей знакомой?
Від цього ніхто не застрахований. Більше лякає коли жінка знає що вагітність с патологією і вона народить інваліда і все одно народжує на довічне страждання дитину.
1
1
Был. После начало войны уменьшился. После статистики онко и инсультов, а от вторых умирают чаще. Занимаюсь плотно кардиологом и контролем давления.
А навіщо вам 70 ,+, що такого ви хочете робити в проміжку від 50 до + ++
Ваше тіло старішає, сил все менше, зуби випадають, волосся сивіє.
Ваше тіло старішає, сил все менше, зуби випадають, волосся сивіє.
2
1
Ну от инсультов маловероятно умереть лет до 60-70. Прям очень маловероятно. У меня все прабабушки-прадедушки умерли от инсультов, и минимум был 68 лет, максимум - 83
Так. Тому що я розумію, що рак це така штука що хоть слідуй за здоров’ям, але часто дуже складно виявити до останньої стадії. Я працювала в інституті рака раніше
1
Тут іноді такі жінки жаліються під анонімом, як же їм тяжко і вони заморились.
Але вони навіть вмерти не мають права, бо від них залежить життя, дитини
Але вони навіть вмерти не мають права, бо від них залежить життя, дитини
У мене теж не було. Навіть не думала про це. Коли захворіла мамина сестра, теж не хвилювало, бо було все одно осторонь.
А потім я спочатку з дитиною, а потім з мамою потрапила в онко. І побачила все ’зсередини’ + тепер генетичний фактор може бути присутнім.
І так, тепер така фобія є. Не те, щоб прям весь час про це думаю, але коли щось незвичне твориться з організмом моїм, чи дітей - паніка присутня.
А потім я спочатку з дитиною, а потім з мамою потрапила в онко. І побачила все ’зсередини’ + тепер генетичний фактор може бути присутнім.
І так, тепер така фобія є. Не те, щоб прям весь час про це думаю, але коли щось незвичне твориться з організмом моїм, чи дітей - паніка присутня.
Наслаждаться стабильной карьерой, путешествовать, ой да мало ли дел) у меня свекровь и мама в 50+ очень активные были
1
Это правда, что статистически молодых меньше 40 мало больных?
Вам мешает жить этот страх? Как боретесь?
Вам мешает жить этот страх? Как боретесь?
Не в цьому справа. В мене невиліковно хворий син. Боятись треба реальних речей, які відбуваються тут і зараз. Невроз завжди знайде привід для страхів. Але в мене було занадто непросте життя в минулому, щоб боятись можливих хвороб. Шансів 50/50.
1
в Украине мало живут в среднем, но есть бабки которые живут по 100 и больше лет и это несправедливо как то на фоне общей смертности
5
Был страх сильный,но и онкология была параллельно,потом депрессия на 2 года.Мне психотерапевт помог справиться.Таблетки не назначал в моем случае.Бояться это нормально,но в разумных пределах.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу