Добрый вечер! Создала тему, может у кого то была похожая проблема. Уже месяц не общаюсь с мамой. Пару недель назад у меня случилась мерцательная аритмия ( фибрилляция предсердий), в больнице снимали приступ, случилось это на фоне сильного стресса. Свекровь и моя бабушка постоянно мне звонили, так как волновались, мама моя не звонила и не интересовалась, хотя бабушка ей рассказала все. Но ещё стоит квартирный вопрос из за которого я себе места не нахожу и при этом нельзя нервничать. Квартира, которую купил мой дедушка, когда ещё жил, записали ее на меня .Ее сдаём под аренду. С этих денег я обычно маме отсылала на проживание. Но моя бабушка требует чтобы я маме ничего не отсылала и чтоб собирала на обследование и лечение, та как вообще может потребуется небольшая операция чтобы не повторялись приступы с сердцем. Спустя пару недель мама все же решила позвонить мне, сказала что ее вообще не волнуют мои проблемы с сердцем и что на деньги с квартиры я должна все давать ей и ее жениху, они оба не работают, им 52 года и 60 год. Он ещё не и бьёт. Бабушка мне запретила отправлять что-то , иначе не будет разговаривать со мной. Подскажите пожалуйста, как мне поступать в этом случае? Буду благодарна за ответы!
2
3
6
57
0
Конечно вашей мамаше плевать на ваше сердце. Если вы умрете она унаследует вашу квартиру. Это же очевидно.
2
1
13
К большому сожалению, это так и есть. Она с рождения меня бросала, всегда было ей важно мужчины, но не я. А у меня почему всегда ощущение что я все для нее должна. Когда мне уже делали абляцию на сердце 3 года назад, она так и говорила, чтоб выслала ей деньги, вдруг что случится и не смогу.
1
1
4
Странный вопрос да еще и после ситуации с больницей.Пусть говорит,что хочет Ваша мама,Вам вовсе не обязательно ее слушать
1
Спасибо большое! Значит, все же буду больше прислушиваться к бабушке. Просто никогда не думала, что так сложится ситуация, когда не будет общения с мамой
2
1
3
Спасибо! Просто у меня почему то заложено, что я должна ей помогать, она это ещё летом говорила, что я не должна ее бросать, но как заболела я, сразу ей стало все равно на меня, от этого и обидно.
1
1
В це важко повірити, але дійсно мамам буває пофіг на дітей, які хворіють, причому хворіють не грипом. В мене сама така. Їй її гордість дорожча за стосунки. Вам буде нелегко, причому, думаю, що хворієте ви теж багато в чому через горювання з приводу маминого відношення. В мене теж проблеми із серцем, і теж нещодавно був напад, викликала швидку. І от що я зрозуміла. Ваше життя і здоровʼя не варте того, щоб віддавати його через нелюбов якоїсь недолугої жінки. Подивіться навколо, там повно жінок 50-55 років, які теж чиїсь мами. Чи складають вони у вас враження хороших людей? Те, що ця жінка - ваша мама, не робить її автоматично хорошою людиною. Піклуйтесь про себе. Бабушка ваша права.
10
Так о чем вы еще думаете? Зачем вы занимаетесь жертвоприношением? Живите свою жизнь, берегите здоровье и забудьте про это существо.
2
Дякую Вам привелике! Дуже вдячна, що Ви мене зрозуміли. Я вже місяць думала, що я роблю не так, що не можу ніяк скласти нормальні стосунки з мамою. Ще в такий період до мене віднестися з ухмилкою, що я так попала в лікарню з приступом, ще вона зна, що мені тепер треба збирати гроші щоб щось зробити, аби не було цих приступів, їх у мене вже було 5 штук. Це в мене приступи за те, що я часто маю переживання. З самого народження в мене була вже розбита психіка нажаль. Дякую Вам дуже! Бажаю Вам міцного здоров´я і щоб не було більше нападів серця!
1
2
Спасибо! Да, так и было, бабушка и дедушка вырос или меня, выучили, лечили в детстве только они. Мама даже не знает что у меня миндалины удалены и прочие проблемы.
1
Я б сказала мамі- зможу давати тобі (умовно) тисячу, все інше збиратиму собі на лікування, вибач.
берегите бабушку, она видимо у вас единственный человек которому на вас не пофиг.
принять тот момент, что родной крови (маме) на вас все равно. вот просто не искать никаких оправданий ей, не думать об этом и неперебирать в голове, а как было бы, если бы....нет! принять тот момент, что так бывает...вот просто бывает. прорыдаться, себя пожалеть, себя мысленно обнять, вспомнить ту маленькую девочку из детства и защищать её и не давать в обиду. сказать себе: да, так бывает, да маме на меня все равно..ну и хер с ней. зато есть бабушка, и есть остатки здоровья...и закрыть мысленно этот портал кровных связей с мамой.
и заняться СВОИМ здоровьем и СВОЕЙ жизнью.
удачи вам автор
принять тот момент, что родной крови (маме) на вас все равно. вот просто не искать никаких оправданий ей, не думать об этом и неперебирать в голове, а как было бы, если бы....нет! принять тот момент, что так бывает...вот просто бывает. прорыдаться, себя пожалеть, себя мысленно обнять, вспомнить ту маленькую девочку из детства и защищать её и не давать в обиду. сказать себе: да, так бывает, да маме на меня все равно..ну и хер с ней. зато есть бабушка, и есть остатки здоровья...и закрыть мысленно этот портал кровных связей с мамой.
и заняться СВОИМ здоровьем и СВОЕЙ жизнью.
удачи вам автор
5
Дякую! Але вона навіть не дзвонить до мене, не хоче розмовляти зі мною. Тільки бабушка до неї дзвонить, але вона каже на бабушку погані слова, ніхто не потрібний їй, а я як ненормальна весь час думаю, що я роблю не так, що все рівно погана дочь, тому що прихворіла так
1
4
Сворачивайте лавочку с чувством вины. Учитесь ставить в таких ситуации СЕБЯ на первое место. Для собственного комфорта можете временно заблокировать маму. Сначала здоровье, потом всё остальное.
Книга ’Токсичные родители’ Сьюзен Форвард вам в помощь.
Книга ’Токсичные родители’ Сьюзен Форвард вам в помощь.
2
Вона що, інвалід? Нехай йдуть зі своїм ’нареченим’ працювати.
Я ненабагато молодша, наші з чоловіком батьки навідріз відмовляються приймати нашу допомогу. Мій тато до останнього ходив на роботу - не тому, що пенсії на життя не вистачало, просто вважав, що коли ляже на диван, то вже не встане.
Я ненабагато молодша, наші з чоловіком батьки навідріз відмовляються приймати нашу допомогу. Мій тато до останнього ходив на роботу - не тому, що пенсії на життя не вистачало, просто вважав, що коли ляже на диван, то вже не встане.
2
І вам здоровʼя! Від себе додам, що було б дуже добре піти до психотерапевта, який підбере вам підходящий препарат, щоб полегшити ваш стан. А потім, з часом, треба проходити сепарацію від мами. Це не просто про те, щоб жити окремо і не залежати фінансово, це і про те, щоб не чекати від мами емпатії і співчуття. Я сама така дурна, бувало, станеться щось хрінове, і мені хочеться звернутися до мами за підтримкою, а натомість чую від неї в кращому випадку щось типу «иди к врачу», або «выздоравливай»…Як хворіла ковідом (важко хворіла), мама з мене сміялась, що я симулянтка і панікерша, а я там ледь не вмерла…Мами бувають різні, нам з вами просто не пощастило.
1
Спасибо Вам огромное за такой ответ! С рождения меня воспитывали бабушка и дедушка, но он уже умер к сожалению. Мама моя сама даже рассказывала, как принесла с роддома и чтоб не слышать мой крик, что я хочу кушать или на руки, включала на всю музыку. Моим здоровьем, учебой и жизнью в детстве занимались только бабушка и дедушка. Мама все время гуляла. Но вот когда маме исполнилось 52 года, она сказала чтобы я ей помогала и обязательно следила за ее здоровьем, если что то ей нужно будет. Работать она не хочет, а бабушка хочет чтобы она на пенсию хотя бы поработала на стаж. А у меня обида, что маме плевать на мое здоровье и что хотя бы просто получить поддержку моральную. Спасибо большое Вам! Буду теперь работать, чтоб как то искоренить эту обиду и это ощущение, что я что то ей должна. Здоровья Вам!
1
1
Так, їй вже багато років казала і я і бабуся, щоб вона заробила собі стає, щоб була пенсія, а мама мені казала, що я буду її забезпечувати пенсією, а як я попала в лікарню з нападом, так я стала врагом для неї чомусь.
1
1
У вас є реальна мама - бабуся, яка вас виростила. Біологічна не хоче розмовляти - то її проблеми, вашої вини в тому нема, просто так буває...
2
Спасибо Вам огромное! Да, так и буду теперь делать! Спасибо большое чату, до меня дошло, что я не должна так убиваться, ещё из за того в чем я вообще не виновата. Здоровья Вам!
1
3
Автор, візьміть консультацію психолога і пропрацюйте цю травму. Припиніть витрачати свій ресурс на людину, якій ви не потрібна. Подумайте над тим, чому дідусь лишив житло вам, а не вашій мамі, припиніть їй віддавати ці кошти, у вас є ви, у вас є бабуся, закривайте ваші потреби цими грошима, а не потреби вашої мами. Людина в 52 роки не має качати чи вимагати, чи випрошувати з дітей гроші, тим більше, якщо сама нічого їм не дала.
5
Вони з женихом здоровіші в 52 і 60 років, аніж я в свої 34 роки, пережила вже 5 нападів серця та абляцію на серці, та ще нервова система та психіка розшатана ще з народження, дякувати бабусі та дідусю що мені виростили. Так і бабуся, коли їй відправляла, щоб купила собі якісь продукти, кричала на мене, щоб нічого їй не відправляла, щоб за собою дивилася.
1
2
Мене також бабуся з дідусем ростили, і я щаслива, що так сталося, бо з батьками виросла би психопатом, хоча моїй мамі до вашої далеко, звичайно. Колись по молодості також сильно переймалася, поки один священик не сказав, що за батьків я не відповідаю, можу хіба подивитися на них і зробити висновок, як до дітей ставитись не треба.
Дякую Вам величезне!я також як на операцію їхала, в мене була паніка, чи переживу цю операцію, а вона тільки насміхалася і казала щоб я навіть їй не жалувалася, що їй це не цікаво. Та і с ковідом як і у Вас, вдома лікувалася, чужа людина меня піднімала на ноги, я навіть ходити не могла перші дні. Нажаль, у нас дуже схожі мами, треба це прийняти, а я чомусь як маленька дитина стала обіжена, буду це убирати. Щастя Вам!
2
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу