Детство 90-х было лучше, чем сейчас? Или это миф?

Миф. Помню, как было вечно холодно в квартире, спала в носках с горчицей и куртке. Мама вечно на работе, я ее не вижу. Одевались в секонде. Игрушки крайне редко. Начала смотреть покемонов - наклейки и игрушки не купить. Сейлор Мун - тоже
А сейчас малому своему что угодно могу купить. Нет - заказать из-за границы. Плюс детские комнаты доступнее стали, вкусняшек много разных и они не разъедают желудок. Свет есть, вода есть. Классно же

У кого? У меня да. У одной части моих знакомых тоже да, у другой нет. Это смотря в какой группе вы проводите опрос))

Батьки не звертали на нас уваги.
Елементарна їжа, мінімальний одяг.
Тато, взагалі, абʼюзер.
Проблем зі мною не було. Гарно навчалась, сама вступила на бюджет.
Зате я знала, що в цьому житті можу покладатися лише на себе.

А что такого было, что б бегать по психологам?

А зараз ніхто не товаришує, ходять мовчки, Господи, ну яка маячня. От би гаражами тертися і ходити серед однокласниць, що за зразком героїнь расєйських фільмів 90-х мріють стати повіями Кожна друга з пузом у 16, кожен перший палить з 13 років А батькам з/п виплачують (якщо взагалі платять) мішками з гречкою
От би повернути ізоляцію від цивілізованого світу, прання руками, голод і розруху! На РАБсєю!

А це дивлячись де живете. В мегаполісах так, таскають лише по гурткам, спілкування тільки в школі. Ми живемо в приватному секторі не в центрі міста. У дітей і футбол на вулиці, і ігри, і компанії з гітарою, все як і колись. В сучасних дітей самі батьки себе самі заганяють в цей день сурка по добуванню грошей і дітей також тягують типу для розвитку. А дитинства немає. Але зараз фанати гуртків почнуть з піною доводити, що у дітей і спілкування є, і ігри, просто щоб виправдати цей цирк. В мене син ходив на шахи і на боротьбу, просто для задоволення і навчання базовим навикам. Перехотів - і не ходив. Ніхто його із садочку не таскав. А мене колись батьки

З точки зору війни і безпеки - таки краще було в 90ті.
Але ж все суб´єктивно, так само через 20 років хтось ділитиметься своїм найщасливішим дитинством під час війни, а хтось ділитиметься жахіттями війни.
Я взагалі думаю, як ми в 90ті вижили фізично, бо небезпек було багато.
Пам´ятаю голодних однолітків - в школу бутерброд просто з маслом. У двір діти виходили з бутербродом масло+помідор або просто хліб з цукром. Бутерброд з ковбасою у дворі могли просто відібрати трохи старші хлопці. В 5му класі батьки нам організували дискотеку в школі і солодкий стіл, то були однокласники, яких тільки солодкий стіл і цікавив. І діти між собою роз´яснювали, що батькам не виплачують заплату.
В мене вдома з їжею були ’качелі’ - іноді не вистачало навіть на хліб, іноді тато навіть шоколадні батончики і нутеллу з Польщі привозив. М´ясо було рідко. Мама страждала від анемії і мріяла про м´ясо, але все краще віддавала мені. І ще мама розповіла, як заздрила коту на роботі, бо бездітна колега-бригадир кота сосискам годувала, а мама про сосиски могла тільки мріяти.
А в сім´ї двоюрідних сестер з їжею була ще гірша ситуація.
Про одяг, іграшки мовчу, щось перепадало на день народження чи Миколая. Мріяла про нові книги і звичайнісінький кольоровий папір. Навіть фарбою розфарбовувала звичайні білі аркуші паперу, щоб самій зробити цей кольоровий папір.
Але так, багато було хорошого і батьки таки намагалися зробити дитинство щасливим.
І згадую бабусю і дідуся - вони теж розповідали, що в дитинстві тільки мріяти могли про те, що було в мого покоління.

У меня было прекрасное детство, я 83г.р, но это благодаря моему окружению- семья, замечательные бабушка с дедушкой, друзья, кружки, музыкальная школа. Но в Харькове в начале девяностых реально было тяжело простым рабочим да и с продуктами была бедулька
Но детство своей дочки я считаю тяжелее, она застала и увидела войну, нет нормальной учебы, начиная с ковида(

Лучше. Не было войны и телефонов

У нас хлопці постійно на вулиці в футбол на штучних полях грають, як тільки снігу немає.
Їздять на турніри в Україні, на турніри в місті, тренування.
Можуть просто по вулиці іноді погуляти.
Цілодобово в ґаджетах не сидять.
Гарне, щасливе, активне дитинство.

Якщо рослина гарна, то дитинство завжди краще, ніж доросле життя) Прекрасне в мене було дитинство, і юність нічого собі. Але навряд чи я б хотіла такого своїм дітям

Та всім тим самим. Чоловік побив на Різдво ’посилки від звірят’. Запаковані і обклеєні ящики, на подарунки кріпилась листівка зі звірятком і завданням, що треба зробити. Завдання в подарунки були для всіх, в тому числі дорослим (подарунки, звісно, теж). Діти пищали від захвату. А подарунків були якась фігня типу шоколадного батончика, брилка, носків чи якоїсь ароматичної свічки. Діти як діти.

Міф. Ми не мали нормальних іграшок, одягу, їжі. . Вчилися по 6 днів на тиждень , куча домашнього.
В селах діти о 4ранку ще ішли допомагати батькам на ферму, перед школою, бо вимикали світло
Та то жах, а не дитинство було

І зараз активні і не вічно в гаджетах. Діти мають вибір і нормальне життя.А колись його не було

А когда вместо трусиков прикрывались листиками.... Через 30,40,50 лет тоже все будет не так, как сейчас. И что?

І 30+ соток городу обробляти, починаючи із семирічного віку. Ото розвага і безтурботність Радію, що сучасні діти у переважній більшості мають дуже смутне уявлення про такі реалії.

Так це у вас такі батьки. І 90-ті в цьому не винні.

В мене були одні парадні труси - це коли ти одягала їх ,наприклад, в школу. Додому приходила- скидали і клала в шафу. Ніхто не прав їх щодня нам.
Я кажу про інше, що дивують ті, хто каже, що колись було краще дитинство. Ніж зараз діти мають. Чим краще?

Не було часу на то. Пахали батьки. З світанку до ночі. І нас примушували. І добряче лупцювали, коли щось не встиг зробити або довше побрався на вулиці

Оно было другим. Моё детство не хуже, чем детство моего ребенка (небыло много того, что есть сейчас, но оно не хуже). Зелёные абрикосы, прыгали в резинки, картошка в костре, с утра до позднего вечера игры на улице. Хотите обесценить свое детство, прожитое время, пожалуйста

У всіх пахали батьки. У мене також. Але у нас були і є чудові відносини

Так можна і середньовіччя згадати. Там діти не тільки працювали змалечку, а ще й у школу не ходили.