У вас є думки про самогубство?

Посмотрите фильм про вуйчича, как вариант
Почитайте про Сельму блэр, Кристину эплгейт и др

Ну нийте далі)

Не мысль просто пойти и убиться, а с целью не мучить родных, если я слягу и стану овощем. Скорее всего я просто не смогу этого сделать вовремя.

Так, я лікувалася. І це вже був не один препарат.

Ви самі себе вилікували? Який у вас діагноз, як довго приймаєте ліки ?

Як прийняти свою хворобу , коли ти втрачаєш сили кожного дня? Коли я спостерігаю за собою не зовсім нормальну поведінку …

Колись давно сиділа на перилах балкону спустивши ноги на вулицю. Зупинило те,що подумала як це переживуть батьки. Рочків мені тоді було з 24-25 . Причина: зрада чоловіка .

А что принимали? Вес набирали?

Сама себе? Це як?) Перечитайте уважно. Йдеться про включеність в процес лікування, розуміння хвороби, пошук свого лікаря, а не просто приймати все, що пропонує рандомний лікар і чекати магічного результату.

Так лікуватись потрібно.

Так, я маю проблеми з вагою. Останній раз Продеп, Бупрінол, Карбамазепін, Кветіапвн

Я була не в одного лікаря за своє життя.

Я ще протрималась якраз , відмінивши препарати. Правда , з сильними болями в кінцівках

Вибір ліків не такий великий? Ви б приймали літій чи вальпроком. Роками пʼють ліки і не мають результату, набуваючи нових хвороб

Ви так і не відповіли , що у вас? Як повноцінно ви навчились жити і чи приймати терапію довготривало

Ну зрозуміло, і що далі? Вам це допомогло? Очевидно, що ні. Значить треба знов іти, говорити про свій стан, щось міняти. Просто цікаво - що ви хочете почути? Це як ангіна, ви можете пити антибіотик, який не діє і писати на форумі, що мені не допомогає лікування, як з цим жити, і питати, хто як живе з ангіною. А можете піти здати бакпосів і точно знати, який антибіотик вам допоможе. І тут по такому типу. Розумію ваш стан і зневіру, але допоможе лише лікування. Шукайте щось інше.

якщо винмкають такі думки треба БІГТИ до психіатра
і це не норма

А діагноз? Депресія?

Це особливості хвороби , на жаль. Суїцидні думки, так мені пояснювала психолог

Ні, це бар 2. Рік тому мені встановили. Найбільший відсоток суїцидів з цим діагнозом … Невже ніхто не лікувався 🫣😭

Я бачу що все таки Ви маєте надію на вилікуватися, це добрий знак. Ви маєте надію, це добре, бажаю Вам вилікуватися якомога скоріше ❤️❤️❤️

Розумію що Ви мали досвід з багатьма лікарями, але може шукати далі, бо лікарів від Бога одиниці.

Да, бывают. У меня тревожно-депрессивное расстройство, уже давно. Прохожу курс лечения, потом какое-то время живу нормально. Такие мысли - для меня чёткий знак, что пора снова к врачу и лечиться. И у меня это даже не мысли, а скорее чувство. Когда жить становится настолько больно, что легче было бы не. А именно умом я понимаю, что на самом деле это не я настоящая, и не так ужасна жизнь, просто болею.

Автор, если у вас это навязчивые мысли, реальные, а не ’вот умру, тогда пожалеете’, идите к врачу.

Вы же понимаете что вы не одна такая? Вы не уникальная? Полно людей с физической инвалидность, объективно некрасивых и тд. Или как вы пишите вам не нравится ваш вес, то женщин с большим весом очень много, в некоторых странах - это знак достатка и хорошего здоровья! Вы должны понять что вы сами себя загнали в эти рамки, у вас низкая самооценка благодаря вашим родителям/отсутствия одного из родителя/двух.
Проработайте это в себе, полюбите себя такую какая вы есть, цените себя и хвалите. Каждый день записывайте в дневник за что вы себя благодарите. Это может быть любая мелочь, начиная от ’спасибо тебе тело, что сегодня я проснулась без болей’ и так каждую мелочь научитесь в себе замечать, через 3 месяца вы заметите как вы измените свою жизнь на 360*.
Когда вы это поймете, то ваши переживания уйдут по поводу суицида и сможете жить со своими особенностями без отягощения, найдете и притянете мужчину! который будет идеальным для вас, а вы для него!
Еще раз вам советую книги Луизы Хей ’Исцели себя’, ’Как полюбить себя’.
Я вообще, например, жить не хотела (в том числе) из-за того что считала себя страшной, мне казалось все мои беды из-за внешности и фигуры страшной, на работе ничего не достигну, в жизни, я стыдилась выходить в люди, что заслуживаю самого худшего к себе отношения и парни такие были, альфонсы, которые изменяли и ноги вытирали, я получается покупала их расположение. Я подходила и через силу и слезы говорила себе в зеркало с отвращением ’я красивая’ как советовала Луиза Хей, и через месяц уже отвращения к себе не было. Работала над собой 2 года, сейчас я себя люблю, и мне все равно на то как я выгляжу сейчас, и вообще даже мыслей нет, что кто-то на меня косо смотрит и смеется про мой внешний вид и внешность

золотые слова, но автору, я так полагаю, нужен пинок. Когда она написала что проблемы с весом, я вспомнила все ее темы. Было бы желание, ищущий все осилит, нет нерешаемых проблем. Хотя есть, одна всего, когда уже лежишь в гробу.

Є, з´явились такі думки після народження дитини, але тоді взагалі був важкий стан, було просто тіло, а мене як не було в ньому, я себе не відчувала, і іноді від напруження мені здавалось що я покидаю тіло і дивлюсь на себе зі сторони. Або було що перед очима все ставало мутним і я не чула що кажуть люди, як вроді я була під водою.Думаю щось сталось із моєю психикою, ну типу зійшла з розуму. Хотілось вийти. Я нікому не казала про це. Завдяки подружці я не вийшла.
Зараз такого стану немає, але бажання вийти часто з´являється. З чим пов´язано не знаю.

Майже нічого не цікавить. Фігово на душі, часто плачу. Якось все не має сенсу. Не хочеться спілкуватись з людьми.
Хоча по міркам соціуму в мене нормальне життя і розумію що це тупо.

Не вважаю що такі думки внаслідок того що людям нічим зайнятись, в мене навпаки. Я багато працюю, намагаюсь займатись спортом, намагаюсь читати книжки. Намагаюсь -це значить не прям постійно.

Був короткий період коли попустило, коли був ковід, я сиділа вдома, не треба було нікуди ходити, ні з ким зустрічатись, спілкуватись, на роботу також не ходила. Просто була вдома, займалась спортом по 2-3 години вдень, займалась з дитиною, тоді мені стало краще.

Зараз, щоб не підти..планую якісь довгострокові справи. Зараз от брекети вирішила поставити...можливо це мене затримає. Намагаюсь знаходити час на відпочинок і не заганяти себе.

Думаю що я потенційний пацієнт психічної лікарні.
Намагалась пропрацьовувати ситуацію психологічним способом, я таке не вивезу ...

Да. Я каждый день прошу Бога забрать меня, но поставить точку своими силами не хватает духу.

Точно
Це реально інфоциганство
Люди, які мають суїцидальні думки - це хворі психічно люди. Чи то депресія чи то інші розлади
Ніякі книги не допоможуть це вилікувати
Це довга медикаментозна терапія, інколи пожиттєва
А книги то діло соте

Ну так в світі є купа невиліковних хвороб
Той же цукровий діабет наприклад
Штучний інсулін гробить всі системи і органи
Але ж люди живуть

Бувають такі думки час від часу. Але я занадто відповідальна, не змогла б. Тому так думками і залишається. Радість від життя вже років 5 не отримую, на терапію ходила, психіатра відвідую, ліки пʼю, але все допомагає тимчасово, бо життя стає гіршим обʼєктивно, а не тільки в моїй голові