РДУГ і школа. Які перспективи.

да, во дела. вчера ксатти затмение было

В нас у старшого СДУГ, але легка форма і високий інтелект, гарна памʼять. Нас рятувало лише те, що перша вчителька була мега крутий педагог і був маленький клас 22-23 дитини. Вона завжди мала в запасі для нього окремі додаткові завдання, поки він був зайнятий чимось складним, він не заважав.
Все його дитинство ми з чоловіком працювали на Лего, жартую звісно, але це єдине з чим він сидів і мовчав. Розумієте 1-3 години дитина не бігає по стелі та мовчить? Ми постійно купували лего, чим більше та складніше набір тим більше шансів нам хоч один вечір відпочити. І ще нам допомагало те, що на 1 дитину було додатково 2 пари бабусів-дідусів, інакше ми рехнулись би. Зараз він вже дорослий, періодично з ним стає не те що важко, а дуже важко.

Я обрали Індивідуальну форму навчання для свого сина. Вчився добре і з задоволенням, але заважав іншим дітям, вів себе так, нібито він один з вчителем, тягнув на себе увагу, перебивав, вигукував, міг встати і підійти до вчителя. Частково відвідував уроки у класі, на більш складні предмети забирали на Індивідуальні , ми так домовилися.
Була і медікаметозна корекція і заняття з психологом. З 8 класу навчався у класі, але були конфлікти з однокласниками через його нестриманість. У 10-11 класі вже все було добре.

Ці діти і онлайн не мовчать. В класі доньки є такий хлопчик.

У Вас такий досвід ?

Це не для мовчання. В колективі симптоми будуть загострюватись.

У сина діагностований РДУГ зафіксований? . У нас при огляді діагнозу офіційно такого немає. Є опозиц виклична поведінка на сьогодні.

Ребенку нужна социализация, общение. Хотя СДВГшки в коллективе уживаются довольно тяжело в силу своих особенностей.

Удобство ценой угнетения психики ребенка? Зачем? Эти препараты не решают проблему, не лечат. Действительно, только делают детей удобными. Но почитайте побочку, вплоть до дипрессии и самоубийств.

В мене дитина навчається дистанційно. Колектив занадто збуджує її, симптоми загострюються.

То явно хтось написав сильно далекій від теми. Дистант у принципі підходить 1% дітей .

Дитина зможе мовчати і сидіти на одному місці 35 хвилин? Виконує команди на загал?

Дякую, хоч би кукуха моя дотрималась стільки ))

Команди і я не виконую )
Я ж її не в армію відправляю

Дитина зможе мовчати і сидіти на одному місці 35 хвилин? Виконує команди на загал?

Ми і зараз в колективі. Без колективу ніколи не були .

Автор, у меня уже взрослый сын. У него сдвг как побочка других проблем, но в общем все детство и даже сейчас это выглядит как сдвг. Что вам сказать: в школе это была жесть. Особенно в младших классах. Тогда про сдвг только начинала появляться информация , естественно учителя про это ничего не знали и не стремились.
Все кто пишут: таблетки, чтобы сделать ребенка удобным. И это плохо, просто не понимают последствий:
Учитель сложно, он не понимает нафига ему эти проблемы и начинает вымещать на ребенке злость. Ненамеренно настраивать класс против такого ребенка. Наверняка, есть и какие-то супер понимающие, но их наверняка единицы. Потому что нам и самим сложно с такими детьми, а чужим людям? И в итоге, ребенок даже при поддержки в семье и все такое, растет неуверенным в себе (это притом проявляется и в таких глубинных моментах, потому что внешне они же выглядят супер уверенными и раскованными). Если что: друзья были, интеллект более чем сохранен.
Так вот: таблетки делают вашего ребенка не просто удобным, они помогают ему быть не таким заметным, не привлекать весь огонь на себя. Т.е. в итоге быть более счастливым! Поэтому, я за таблетки.
Ну и, я смотрела несколько подкастов уже взрослых сдвгшников, которые стали пить таблы уже во взрослом возрасте (естественно не сами диагноз придумали, а психиатр ставил) и как они описывали насколько их жизнь становилась легче, комфортнее, счастливее.
Вы же, если у вас голова болит или живот, таблетку принимаете, чтобы вернуться в нормальное состояние (а там тоже возможна побочка). Почему вы ради своих страхов, хотите мучать ребенка, чтобы он с этой внутренней болью и внешним осуждением жил?!

Це не для мовчання. В колективі симптоми будуть загострюватись.

В школі , яку розглядаю немає регламенту з сидінням 35 хв. Класи інтерактивні з зонами відпочинку . Шкода напівприватна

Дякую за розгорнуту відповідь . 🌷

Ми не маємо дідусів і бабусь )
Полегшує ситуацію , що я сама працюю в сфері психіатрії (дорослої) і не запускаю себе до патового стану

У сенсі? А як ви себе уявляєте? У класі 24 дитини. Дзвоник продзвонив - всі сіли. Відкрили зошити і пишемо букву А. Ну якщо вона мовчки писати не буде то й ладно, а якщо вона розмовляти почне, чипати одноклассників, чи піде по класу, тоді... погано. Ніхто не бігати не вмовляти не буде. Їх 24 у класі. Тому так... команда на загал.

Соціалізація і спілкування є на гуртках і прогулянках.

Ну ви ж пишете, що симптоми загострюються. Це через колектив. Таким дітям потрібно максимально спокійне середовище навколо, до тих пір, поки нервова система хоча б трохи не дозріє. Тоді вже буде легше. Це повністю не лікується, на жаль. Але пом´якшити симптоми можна.

Дякую за кейс. Де Ви побачили, що хочу мучати дитину ?
У РДУГ є різні ступені, і не всім показана медикаментозна терапія. Я спираюсь на аргументи лікаря в першу чергу.

Автор, у меня уже взрослый сын. У него сдвг как побочка других проблем, но в общем все детство и даже сейчас это выглядит как сдвг. Что вам сказать: в школе это была жесть. Особенно в младших классах. Тогда про сдвг только начинала появляться информация , естественно учителя про это ничего не знали и не стремились.
Все кто пишут: таблетки, чтобы сделать ребенка удобным. И это плохо, просто не понимают последствий:
Учитель сложно, он не понимает нафига ему эти проблемы и начинает вымещать на ребенке злость. Ненамеренно настраивать класс против такого ребенка. Наверняка, есть и какие-то супер понимающие, но их наверняка единицы. Потому что нам и самим сложно с такими детьми, а чужим людям? И в итоге, ребенок даже при поддержки в семье и все такое, растет неуверенным в себе (это притом проявляется и в таких глубинных моментах, потому что внешне они же выглядят супер уверенными и раскованными). Если что: друзья были, интеллект более чем сохранен.
Так вот: таблетки делают вашего ребенка не просто удобным, они помогают ему быть не таким заметным, не привлекать весь огонь на себя. Т.е. в итоге быть более счастливым! Поэтому, я за таблетки.
Ну и, я смотрела несколько подкастов уже взрослых сдвгшников, которые стали пить таблы уже во взрослом возрасте (естественно не сами диагноз придумали, а психиатр ставил) и как они описывали насколько их жизнь становилась легче, комфортнее, счастливее.
Вы же, если у вас голова болит или живот, таблетку принимаете, чтобы вернуться в нормальное состояние (а там тоже возможна побочка). Почему вы ради своих страхов, хотите мучать ребенка, чтобы он с этой внутренней болью и внешним осуждением жил?!