Шотуткоїться?• 20 апреля 2025
Як повернути радість життя?
До 2 років дитини, до війни я була дуже щасливою людиною. Подивилась відео на комп’ютері якою я була 5 років тому і завмерла… я була така життєрадісна, активна, енергійна. Подивитись на мене зараз - зомбі😢 як повернути радість? Робота є, все добре, а життєвих сил немає.
1
1
5
33
0
Війна всіх нас назавжди зруйнувала, може колись нам стане трохи легше, але це горе в нас вже проросло корінням.
1
1
11
радость и желание и мотивация у нас внутри. просто почувствуйте себя, чего вы хотите, сделайте себя главной для себя. ваши желания, ваши эмоции, ваши потребности. радоваться солнцу, радоваться дождю, радоваться то что можешь просто пройтись и прогуляться..
это ощущение радости не зависит ни от кого и ни от чего. это сила внутри.
и если у вас никого нет, желаю влюбится и что бы это взаимно)
это ощущение радости не зависит ни от кого и ни от чего. это сила внутри.
и если у вас никого нет, желаю влюбится и что бы это взаимно)
1
3
Я тоже зомби, но я старше намного вас, и я точно знаю, что это депрессия, вам нужно найти хорошего психиатра, таблетки правильно призначенные вам помогут.
Помогают красивые и вкусные вещи. Новая одежда, красивая постель, вкусная еда. Вот сейчас запекаю канелони в духовке. Наша психика очень страдает когда мы все это каждый день через себя пропускаем и анализируем. Нужно отключать мозг. Фильмы..
3
1
Дуже розумію вас. З однієї сторони я дійсно навчилася радіти дрібницям і бути за них вдячною. Але ця радість не дорівнює тому всеохоплюючому почуттю щастя, яке я відчувала раніше. Зникла якась легкість. Не виходить бути до кінця щасливою, розуміючи, що хтось заплатив життям за мою можливість сьогодні прогулятись лісом і послухати спів птахів.
2
а що найбільше вас зараз турбує
вам треба з собою діалог провести - у кожного причини трохи індивідуальні
вам треба з собою діалог провести - у кожного причини трохи індивідуальні
Как написали выше, радость - это то, что внутри Вас. Нет какого-то универсального средства, которое вернет это чувство. Просто ставьте себя в приоритет. Если чего-то хочется- делайте это без всяких «но».
1
Ну если Вам очень хочется сидеть в стрессе и загонять себя каждый день, кто мешает? Война - хорошее оправдание что бы продолжать этим заниматься
5
Зверніться до психіатра. Він має вам назначити перевірку щитовидки, заліза і т.д. проконсультуйтесь і буде зрозуміло чи вам вистачить просто позитивних емоцій чи треба медикаментозна підтримка.
Да нет, загоняет не реальность, а Вы сами. В следующий раз, когда будете сидеть в стрессе, спросите себя, что в мире меняется от того, что Вы в стрессе. Если ответ - ничего, то какой смысл загоняться?
1
8
А депресія лише вибір, генералізований тривожний розлад це просто страх, а шизофренія видумка психіатрів, птср не існує, якого думати про ту кляту психіатрію, та її лічити? Як мені подобаються такі як ви...особливо коли бачу психіатричні лікарні забиті людьми.
2
2
- Как у тебя может быть депрессия? Жизнь ведь так прекрасна!
- Как у тебя может быть астма? Кругом ведь столько воздуха!
- почему люди бездомные? Купи дом - и все!
- Как ты можешь быть бедным? Ведь вокруг столько денег!
- Как ты можешь быть таким одиноким? Вокруг же столько людей!
- Как у тебя может быть астма? Кругом ведь столько воздуха!
- почему люди бездомные? Купи дом - и все!
- Как ты можешь быть бедным? Ведь вокруг столько денег!
- Как ты можешь быть таким одиноким? Вокруг же столько людей!
1
3
5
Автор, ми всі потребуємо допомоги. Хтось більше, хтось менше. Те що я переживаю зараз, не побажаю ворогу. Але тисячі людей зараз в полоні, під обстрілами, в лікарнях, інваліди, всі травмовані, скалічені і потрощені цією війною, подіями, переселенням, все травми. Багато травм. Але ми мусимо це пережити з вами, всі разом. І ті кому до лампочки і їх не зачіпає, і ті кому страшенно болить. В нас вибору немає, життя триває.
4
Ні не тільки в людині. Ще є хвороби, які людина не контролює, травмуючий досвід, події непідконтрольні, гени, гормони, ще купа всього, несвідомого.
Нет, Вы не поняли. Окружающие факторы у всех одни, но то, как реагирует на них человек- в этом проблема. Я не говорю, что нужно стать машиной, которой все по барабану - это не реально. Но нужно осознать свои эмоции и причину, по которой они возникают
І навіть усвідомлюючи все, це не дає рішення, не завжди одуження. Якщо мама втратила свою дитину, від обстрілів, то усвідомлювати тут немає що, горе буде вбивати. Немає вибору, страждати чи ні. Немає вибору як реагувати. Це я вже на пальцях пояснюю.
2
Ну при чем тут мать, потерявшая ребенка? Тема про отсутствие радости в обычной жизни.
А горе да, какое-то время боль будет невыносимой, но потихоньку и она пройдет и жизнь станет почти нормальной. То, что мы носим внутри, никуда не девается, но жизнь очень длинная и нужно ее прожить максимально счастливо, насколько это возможно
А горе да, какое-то время боль будет невыносимой, но потихоньку и она пройдет и жизнь станет почти нормальной. То, что мы носим внутри, никуда не девается, но жизнь очень длинная и нужно ее прожить максимально счастливо, насколько это возможно
При тому що мало хто може засунути голову в пісок і не помічати нічого. Якщо у вас є емпатія, вам буде боліти від безногих хлопців на вулиці, від горя що навколо коїться. А якщо у вас в родині є особисте горе тим більше. В подруги чоловік безвісти пропав, виходить на мітинги. Мене звичайно тішить, що я жива але я не залізна, як і автор.
1
1
Радість відновиться тоді, коли зникнуть фактори пекла, в якому ми існуємо четвертий рік. До того моменту просто існуйте, як вмієте - з радощами або без, і багато від себе не вимагайте.
4
Ваша емпатия, если не выливается в конкретные действия, никому не нужна и никому не помогает. Можете быть не железной и в вечном стрессе - выбор за Вами.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу