Пишу вірші, хотіла почути думки

Критичний аналіз поезії ’Якщо завтра скінчиться війна?’

Поезія, на перший погляд, відзначається певною меланхолією та ідеалізованим уявленням про майбутнє після війни. Однак при детальнішому розгляді вірша виявляється, що він є банальним, побудованим на поверхневих, тривіальних образах, які не додають до літературної традиції нічого нового чи цінного. Замість того, щоб заглиблюватися в складні й болючі аспекти війни, вірш замикається на абстрактних, вільних від реальності ідеалах, які не здатні втілити ані трагічність людського досвіду, ані глибину переживань.

Образи та символіка:

’Де «білий налив», де сонце встає’, — ці рядки здаються частиною стандартного ’пейзажного набору’, який можна знайти в будь-якому тексті про втечу від реальності. Використання такого тривіального символу, як сонце, яке ’встає’, — це не більше ніж спроба створити ефемерний, неіснуючий світ, де ’все буде добре’. Сонце тут не несе глибшого сенсу, воно є лише поверхневою метафорою, що має покрити пустоту, відсутність реальної боротьби чи рефлексії.

Використання ’білий налив’ як метафори натякає на наївний ідеалізм, проте не відкриває глибини цієї ідеї. Цей образ більше асоціюється з безтурботними мріями, ніж з реальним досвідом відновлення після війни.

Концептуальний брак глибини:

Поет не задає питання, які справді турбують суспільство після війни. Після війни не лише ’встає сонце’, але і з’являються нові, болючі питання: як будуть відбудовані міста? Яким буде спільне життя? Чи можна повернути те, що втрачено? Але поет замість того, щоб стикнутися з цими питаннями, вирішує закрити очі на реальність і малює картину безконфліктного існування, що видається абсолютно неадекватною і віддаленою від правди.

Форма та стиль:

Мовна структура поезії залишає бажати кращого: її ритм плоский, без глибини, без сплесків емоційної напруги. Вірш не має справжньої поетичної енергії, він лише поверхнево описує те, що має бути ідеальним, але не передає жодного відчуття боротьби, страждання чи навіть спроби подолати війну.

Крім того, поетичні засоби не підсилюють зміст. Повторення слів, таких як ’де’, ’сонце’, ’шумить море’, не лише не додають емоційного напруження, але й засвідчують брак творчої сміливості. Поет відмовляється від конкретики і глибоких образів, що створюють значення, замінюючи їх на поверхневі кліше.

Заключення:

’Якщо завтра скінчиться війна?’ — це текст, який намагається зображати мир як щось бажане, але без боротьби, без усвідомлення того, що цей мир потребує великих зусиль. Це беззмістовна втеча у фантазію, яка не має нічого спільного з реальністю. Вірш не вражає, а лише залишає враження поверхневого, цілком незрілого погляду на складну й трагічну тему. Поет так і не віднайшов відповіді на більші питання, тому цей твір є лише емоційно порожнім символом непорозуміння.

Відповідь на старпост стосовно війни .

Скоро кінець,
Просто вір в це.
Прийде творець,
Який знайде де
Відновлення
української економіки,
Створення
рівня педагогіки
Вище ніж зараз є.
Все буде добре.
Україна живе!
Буде краще ніж є!

Оу, дякую за ідею.
Закинула свій - кі похвалив))

На каву ти мене запроси
Вранці
Коли мокрі стільці від роси
Й пальці
Твої пальці мене голублять.
Вуста
Моїх торкаються й гублять.
Роса.
Кава вихолоне і цукор
На дні.
Неперевершеним рухом
В мені
Твоя природа
і суть.
***
Ви замовляли каву?
Несуть.

птица летела
упала в говно
жить без тебя
не могу все ровно