Кидстаффовка• 04 мая 2025
Хто був на межі депресії? Як себе витягнули?
Не витримую. Хочу спробувати без антидепресантів.
Поговоріть, будь ласка, зі мною.
Поговоріть, будь ласка, зі мною.
1
2
8
35
0
І нікого немає поряд, щоб на них спертися, поки роботу шукатимете? А якщо стати на облік в центр занятості?
Перебиваюся підробітками. Знайшла напрямок, який би хотіла вивчати, але повна апатія.
Лякає цей стан.
Лякає цей стан.
мені нічого не допомогло, після багатьох років затяжної депресії почала приймати АД, тепер можна сказати що я щаслива.
Була на межі цих станів і не раз. Завжди витягувала робота. Офіс, люди, повна загрузка, якесь навчання і так день в день.
Я взагалі аж занадто чуттєва, творча і ці апатії, хандра, розчарування в житті, неврастенії ідуть поряд все моє життя, аж з дитинства.
В мене має бути ціль, обов´язково. Інакше пусте життя мене і доводить до цього.
Я взагалі аж занадто чуттєва, творча і ці апатії, хандра, розчарування в житті, неврастенії ідуть поряд все моє життя, аж з дитинства.
В мене має бути ціль, обов´язково. Інакше пусте життя мене і доводить до цього.
4
Тобто коли в людини є гроші, нерухомість, здоров´я менш більше, то це безцільне існування, те що нема зайнятості ніякої, це призводить до депресії.
Сейчас нахожусь в таком состоянии. За границей. 3 года ада. Чего уже только не принимала. Домой не вернешься, а здесь просто невыносимо.
1
Чуть не сошла с ума! Накрутила себя, что у меня болезнь, начала бегать по докторам, проверять все тело. Не помогло успокоится. Муж тогда первый раз поехал за границу, работать. Я на нервах за неделю похудела на 8 кг. Полная апатия, страх, тошнило от еды. Помню, я только спала и ничего не хотелось!
Пошла к психиатру, там сразу выписали нейролептик и ад. Но, я понимала, если сяду на эти таблетки- больше без них не смогу.
Вернулся муж, я как скилет, в прямом смысле🙄
Страшно вспоминать !
И как раз ему нужно было возвращаться на работу, я решила ехать с ним.
Там пошла работать, сначала было очень тяжело, но я понимала, что волшебной таблетки нет и нужно себя спасать.
Отвлеклась на работу, на встречи с друзьями, на походы по магазинам, и огромное спасибо моему мужу.
С тех пор прошло почти 10 лет, все ок.
Из успокоительное принимала Бифрены всякие, и Гидазепам 10 дей.
Пошла к психиатру, там сразу выписали нейролептик и ад. Но, я понимала, если сяду на эти таблетки- больше без них не смогу.
Вернулся муж, я как скилет, в прямом смысле🙄
Страшно вспоминать !
И как раз ему нужно было возвращаться на работу, я решила ехать с ним.
Там пошла работать, сначала было очень тяжело, но я понимала, что волшебной таблетки нет и нужно себя спасать.
Отвлеклась на работу, на встречи с друзьями, на походы по магазинам, и огромное спасибо моему мужу.
С тех пор прошло почти 10 лет, все ок.
Из успокоительное принимала Бифрены всякие, и Гидазепам 10 дей.
2
Автор, в мене було - війна, переїзд, чоловіка не випустили, я з 2 дітьми, невідома мені раніше країна і мова, весь час страх за близьких, які лишились, повне нерозуміння перспектив і подальших моїх дій взагалі…
Ну то я погорювала, подепресувала, наплакалась, були дні, що просто лежала і дивилась на стелю… потім вирішила це все кидати, бо діти, я відповідальна за них, кого вони в мені бачать, що це за приклад дорослого, мами… їм же теж складно це все.
То ми почали спочатку багато гуляти, досліджувати всі невідомі маршрути, потім їздити, куди тільки можна транспортом дістатись, додали спорт, бігали зранку, потім вдома робили розтяжку, то в мене такої фігури в житті не було!!!! Я почала сама собі подобатись!
Паралельно вчили нову мову самостійно, потім ще на раз переїжджали, сміливішали, адаптовувались, комунікували. Я знайшла роботу, діти влаштувались в школи, вільного часу стало в мене більше, я собі додала ще хобі. Не можу зараз сказати, що я на всі 100% щаслива і про таке я мріяла в 40 років…, але точно знаю, що треба ставити цілі, писати плани, списки, тримати себе в руках, в «дисципліні», мені допомогає тільки це і навіть вихідний - відпочинок систематизований! Звісно, можемо і заспати, і залипнути в серіал чи фільм, передачі, але не всі вихідні поспіль і щоразу. Найкращий відпочинок - активний, а ще кращий - змінити обстановку, після поїздки, чи активного дня на природі сил більше, ніж після лежання весь день перед телевізором чи з телефоном…
Автор, почніть покроково, почніть зі спорту, якщо немає змоги відвідувати зал чи групові заняття, находжуйте кроки, чи бігайте, чи робіть вдома комплекси вправ під відео з ютуб, можна ще собачку завести, якщо ви не проти, буде завжди мотивація і компанія для виходу на вулицю, ще й антистрес) ні в якому разі не уникайте спілкування, навіть будьте ініціатором, пишіть, зустрічайтесь зі старими друзями, заводьте нові знайомства. Запрошуйте гостей, це дуже мотивує гарненько прибратись вдома.
Введіть це все покроково в свій режим, спробуйте, дайте собі шанс на прожити своє єдине життя повноцінно, достойно, з радісними моментами, щиро бажаю удачі і натхнення
Ну то я погорювала, подепресувала, наплакалась, були дні, що просто лежала і дивилась на стелю… потім вирішила це все кидати, бо діти, я відповідальна за них, кого вони в мені бачать, що це за приклад дорослого, мами… їм же теж складно це все.
То ми почали спочатку багато гуляти, досліджувати всі невідомі маршрути, потім їздити, куди тільки можна транспортом дістатись, додали спорт, бігали зранку, потім вдома робили розтяжку, то в мене такої фігури в житті не було!!!! Я почала сама собі подобатись!
Паралельно вчили нову мову самостійно, потім ще на раз переїжджали, сміливішали, адаптовувались, комунікували. Я знайшла роботу, діти влаштувались в школи, вільного часу стало в мене більше, я собі додала ще хобі. Не можу зараз сказати, що я на всі 100% щаслива і про таке я мріяла в 40 років…, але точно знаю, що треба ставити цілі, писати плани, списки, тримати себе в руках, в «дисципліні», мені допомогає тільки це і навіть вихідний - відпочинок систематизований! Звісно, можемо і заспати, і залипнути в серіал чи фільм, передачі, але не всі вихідні поспіль і щоразу. Найкращий відпочинок - активний, а ще кращий - змінити обстановку, після поїздки, чи активного дня на природі сил більше, ніж після лежання весь день перед телевізором чи з телефоном…
Автор, почніть покроково, почніть зі спорту, якщо немає змоги відвідувати зал чи групові заняття, находжуйте кроки, чи бігайте, чи робіть вдома комплекси вправ під відео з ютуб, можна ще собачку завести, якщо ви не проти, буде завжди мотивація і компанія для виходу на вулицю, ще й антистрес) ні в якому разі не уникайте спілкування, навіть будьте ініціатором, пишіть, зустрічайтесь зі старими друзями, заводьте нові знайомства. Запрошуйте гостей, це дуже мотивує гарненько прибратись вдома.
Введіть це все покроково в свій режим, спробуйте, дайте собі шанс на прожити своє єдине життя повноцінно, достойно, з радісними моментами, щиро бажаю удачі і натхнення
4
В 2014 році коли залишились без будинків, бізнесу и рідного міста, я була в депресії майже рік з них бухала майже 5 місяців. Вийти с цього стану вийшло тоді, коли прийняла ситуацію. Нічого не приймала. Але досі ця тема в мене викликає сум та сльози.
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу