Федорино Горе• 23 мая в 14:26
Що вам дає життєві сили, щоб надалі жити в Україні?
Питання до тих,хто в Україні. Чим далі війна,тим більше немає ні на що ні сил,ні бажання,просто страшні думки. Як ви себе заспокоюєте, що дає сили?
показать весь текст
1
5
15
15
155
0
То ви так сильно хочете. Але я вам все одно бажаю, якщо ви насправді цього хочете. Але повірити думати про закордон і жити там, то дві великі різниці. Хіба що у вас просто купа грошей, і ви не середньостатистична людина, яка буде проходити звичайну адаптацію, вчити мову та шукати роботу.
2
я знаю що не все так прекрасно закордоном і є багато труднощів, але ти спокійно себе почуваєші не хвилюєшся що чоловіка загребуть в бус і можете все робити разом , а не так як зараз в Україні з чоловіком не можу нікуди вийти
3
«Ти неспокійно себе почуває» з багатьох багатьох інших причин і невідомо які емоції складніше пережити. Я ж вам кажу, вам треба спробувати.
3
Звісно є різні проблеми,тим більше чужа країна,мова,закони, але повторюсь: ти знаєш ,що будеш в безпеці і жити з чоловіком,а не без нього
2
1
ви зараз закордоном і з чоловіком? якщо так, хотілося би почути думку ,що дійсно дуже важко у житті закордоном з вашого особистого досвіду
У мого чоловіка під час війни різко відбувся кар´єрний зріст, буквально за останній рік. Є такі люди, які створені для екстремальних умов - вони можуть не спати ночами, працювати з перенавантаженням, в умовах значного стресу - і їм від цього тільки краще.
Я і не планувала виїжджати, але покращення фінансового стану додає крил. Ще мені подобається, що в Україні я на своєму місці - я люблю працювати з дітьми, люблю волонтерувати, люблю купувати настільні ігри і проводити з дітьми ігротеки, люблю книжки і бібліотеки. Все те, що я можу робити вдома, не буде нікому не цікаво там. Там я максимум прибиральниця чи працівник на заводі, тут - який-ніякий фахівець
Я і не планувала виїжджати, але покращення фінансового стану додає крил. Ще мені подобається, що в Україні я на своєму місці - я люблю працювати з дітьми, люблю волонтерувати, люблю купувати настільні ігри і проводити з дітьми ігротеки, люблю книжки і бібліотеки. Все те, що я можу робити вдома, не буде нікому не цікаво там. Там я максимум прибиральниця чи працівник на заводі, тут - який-ніякий фахівець
5
1
Чітке розуміння того, що ніде в іншому місці я жити не зможу. Я дуже важка на підйом, дуже привʼязана до свого міста, будинку, кожного кущика умовно.
Не вмію і не люблю «крутитися»
Одного разу (ще до війни) посеред Лондона зловила в один момент панічну атаку, настільки навколо все чуже, мова, люди, наче на іншій планеті(
Я точно не «людина світу»(
Не вмію і не люблю «крутитися»
Одного разу (ще до війни) посеред Лондона зловила в один момент панічну атаку, настільки навколо все чуже, мова, люди, наче на іншій планеті(
Я точно не «людина світу»(
4
Він не має, бо він уже бере участь у бойових діях - має епізодичні вильоти раз на тиждень, в інші дні працює в Києві та на базі під Києвом. Він потрапив у систему МВС (у них теж є штаб ССО і штурмові бригади) - сам відбирав місце, де хотів би працювати. Якщо людина приймає рішення самостійно, то є шанс вибрати найкращі умови. У нього були варіанти з 4 чи 5 місць, якісь військові частини, СБУ.
Загалом саме для мого чоловіка це ідеальний варіант (особливо з огляду на рівень зп та умови праці), звісно, це високі ризики, але в нього справді звіряча інтуїція - за рік у нього жодної втрати підлеглого в групі під час вильотів і жодного серйозного поранення у нього самого.
Загалом саме для мого чоловіка це ідеальний варіант (особливо з огляду на рівень зп та умови праці), звісно, це високі ризики, але в нього справді звіряча інтуїція - за рік у нього жодної втрати підлеглого в групі під час вильотів і жодного серйозного поранення у нього самого.
4
Родину люблю. Страну свою люблю. Люблю свой город. Много раз задолго до войны была возможность уехать за границу, в другой город, но я поняла, что мне это не подходит. Ощущение, что просто умираю, когда задумываюсь об отъезде
А антидепрессант мой сейчас- цветы. Выращиваю. Сколько раз такое было, стаю раком на огороде- слышу бахи и все равно продолжаю
А антидепрессант мой сейчас- цветы. Выращиваю. Сколько раз такое было, стаю раком на огороде- слышу бахи и все равно продолжаю
3
Теоретически да, но пока зп более менее нормальная (не по меркам советчиц конечно), тут буду сидеть, если будет хуже, сначала заставлю выехать всех своих пенсионеров, собаку вывезу, потом буду думать. Нам пока можно не дергаться.
Мій дім тут в Черкасах і моя земля тут в Україні. Мій чоловік в ЗСУ, маленька донька , яка папає кожен день. Коти. Є робота і своє житло, батьки чоловіка і моя мама. Та і самій вже 47 років , не хочу нікуди зриватися зі своїми болячками. Там де я живу хоть тривоги і шахеди над головою літають , та такого трешу як на сході і півдні немає.
3
Я помню вой свекрови перед выездом «кому вы там нужны….», а оказалось что в чужой стране лучше отношение, чем в своей…
1
На початку березня їхала на польській кордон, щоб передати свою дитину і повернутися в центр України. Тут ще цілком лазили орки, фронт гупав за 15 км від будинку. Чоловік вже був поранений в боях за Київ.
Бачила біля кордону стаї диких пташок, вони поверталися додому. Хотілося плакати, ну куди ж ви, там війна...
Там дім.
От і все.
Не думаю про виїзд.
Бачила біля кордону стаї диких пташок, вони поверталися додому. Хотілося плакати, ну куди ж ви, там війна...
Там дім.
От і все.
Не думаю про виїзд.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу