Пам’ятаєте перший день, коли тварина попала до вас додому?

Которая? Первая - уже и не помню, у меня сейчас 9 и 10я.

Безсонна ніч. Взяли 2 місячного чихуа за тиждень до війни 19 лютого. В мене було відчуття що в мене зʼявилася 2 дитина)

Пам´ятаю) весь день ходила за кошеням та висаджувала на лоточок, а вночі вона заблукала та покакала в середині дивану)

Помню последних.))

В нашого ні. Він побігав по стелям, награвся і ліг спати в обнімку з іграшками. Вранці прибігав цілуватись з першого дня. Заводчиця була в шоці. Сказала, що коти, зазвичай, навпаки шукають де забитись і там пересидіти.

Весной 2022 мне щенка привезли, мамка либо отказалась либо что то случилось с ней.Безсонная ночь, наблюдала как не мог сходить без неё в туалет((

Першим був папужка. Залетів у вікно на кухні. Ми малі були, зраділи, батьків вмовляти почали. Так і лишився в нас. Пару днів жив в картонному будиночку( ми як раз конструктор такий збирали), потім купили клітку, навчили його пісень різних. Довго він в нас жив.
А одного дня мама прийшла з роботи , ми в сумку «шокупила?» , а там чорний пухнастий комок 😊 Співробітниця взяла котеня, а чоловік сказав - ні, вона котеня на роботу принесла, а мама забрала. Так в нас з´явилась Чіта. Прожила 17 років.
Потім взяли з притулку , живе і досі.

Останній кіт,заїжджаю після роботи на подвірʼя,було після 23,сидить на порозі рижик,місяці 1,5-2.Забрала,помила,були краплі від бліх,то на наступний день блохи сипалися в миску з водою.Так і прижився,ще з старшим котом,дякувати Богу британець спокійний,як удав.

Тепер гуляють

а що за порода?

Ого, а він від британця не відстає😊

Была очень рада, это было 13 лет назад

Ходить за ним,як за матірʼю.2 хлопці,стерилізовані.Я думаю,рижику вже біля року,в березні стерилізувала.Британцю 4.Сплять,товаришують.

З останнім котом відчувала лише втому. Не збиралась нікого брати і ні до кого прив´язуватись. Брала його на пару місяців, але він залишився.
З попередніми також не пам´ятаю якихось емоцій, бо всіх брала до прилаштування, а в решті вони залишались.

Висловухий шотландець

Привезла донька коли виїзджала закордон на змагання. Кішка 2 доби сиділа під диваном і шипіла. Потім наступні рази приїзджала як до себе додому. Зараз донька на постійно закордоном. Кішка її не впізнає.

та да, дивно, моя була така, як вам и сказали..сама по собі, королева

Зараз і наш ПРИБЕРІТЬ від МЕНЕ руки😂

Мне было 12 лет. Нашли выброшенного котенка в траве, у него еще глаза были закрыты. Размером с ладошку котенок) Выкормили молоком с пипетки. Ночь была спокойная.
Кошка потом долго у нас прожила.

Помню, когда мне в 10 лет, родители купили щенка кавказскую овчарку, я с ней всю ночь сюсюкалась, а на утро, когда родители будили меня в школу, она спала со мной на кровати и защищала меня, рычала на них, не давала даже подойти. Прожила моя любимица 12 лет, всегда только меня понимала и защищала, хотя такие овчарки не все одинаковые.

Тривога. Що робити, якщо їй в нас не сподобається? Їй вже півроку було. Вже свій характер, свої звички. Перевчати важко. Перші ночі скавчала страшенно. Потім я почала спати з нею на підлозі на кухні. Пройшов час. Тепер вона з нами в ліжку, якщо хоче. Наш антистресик і маленький охоронець. Безмежно любимо

Не особо, позже было больше интересных моментов.
Первое слово, например.
Первая поездка в метро

А яка порода у вас? Теж плануємо брати цуценя місяців 6, хвилююся як воно буде в перші дні

помню
радость, да
бессонная ночь?
ну, они и сейчас нас будят в 4-30 утра всегда ))

Ми взяли ´´дворянку´´, яку мали викинути на дачах, бо дачний сезон закінчився і нею награлися. Була страшнюча шо капець. Зараз всі питають яка порода. Це пухнастий комочок радості, якій скрізь і до всіх потрібно. Але на свою територію чи в будинку чи в квартирі нікого чужого не пропустить.

Звісно.
З тих, хто живе зараз:
Руда лабрадорка - приїхала до нас після ночі в потязі. Ми довго дивувалися, що нам достався флегматичний лабрадор. А коли вона зжерла навушники і закусила вкраденою пачкою масла, ми зрозуміли, що сильно помилилися...

Другу лабрадорку забрали дорослою, після звільнення Київщини. Вона була хвора, тоща, перелякана, з посіченою мордою, піометра, клики сколоті. І повною байдужістю до того, що з нею відбувається. Я привезла її додому, на руках в машину, з машини, вона просто дивилася кудись вглиб себе. Я дуже хвилювалася, бо було неясно, оцей її стан - це взагалі мені по силах? А вона, коли побачила, що тут в домі є інша собака, миттєво розслабился, пограла, поїла жадібно і блаженно завалилася відпочивати... І я заплакала від полегшення. Все ми подолаємо... Ну так і вийшло.
Старшу кицьку в дім принесла донька. У нас тоді був зйомний будинок, і дві старших киці. Тому ми попросили знайти їй будинок. Але донька не здалася і таки принесла її знову. З кошенятки на ходу випадали глисти, це був ще той день. Мили, лікували. Зараз це найкраща киця на світі. Дуже добра, з великим серцем, всіх любить.
Молодша киця у нас з´явилась, як і було погоджено з всесвітом. Після смерті двох старших киць я вирішила не шукати кошеня, як треба буде - само з´явиться. Вийшла ввечері на ганок, почула плач з сусідської закинутої ділянки. І пішла забирати свою кицю. Точно знала, що то до мене. 725 грам з глистами, лікування, миття, вчила їсти і пити. Два тижні дитина сиділа в прямому сенсі у мене на шиї чи на руках. Виросла красуня. Виховували собаки і старша киця, тому вона знає команди, чудово полює, не дуже любить сидіти на руках, але постійно поруч намагається бути, як собаки.

Всі прийшли в різний спосіб. Але всі вчасно. Чудова зграя вийшла.

У січні минулого року було всього кілька днів сильних морозів і саме в цей день при -15 чи й нижче ми разом з дочкою поїхали поїздом у Харків забрати кошеня мейн-куна, на яке чекали 1,5 міс. Він сидів у переносці тихо як мишка і дрібно трусився від страху. Потім кілька годин у поїзді так само лежав закутаний у плед там ісвітив очима, а донька засунувши руку його гладила... Далі з поїзда бігом у таксі щоб не застудити дитину) В квартирі він ще кілька годин сидів у переносці, донька сиділа на полу поряд з переноскою і говорила з ним та періодично гладила... А коли вона відійшла нарешті - виліз і прийшов за нею у іншу кімнату і вона взяла його на руки, потім показала горщик... Виріс здоровий дядько, а той плед, у якому їхав, досі вважає своїм захистом і ніжно любить - мне лапами тільки його, хоч має три особисті пледи (через розміри лежанок ми йому не купували, просто у різних кінцях квартири лежать складені у кілька разів пледи)

Ще запам´яталося як зреагував чоловік на нашу попередню кицю, це було ще в 2014. У нас від тромбу померла кицька і місяці 4 не було нікого. Тут донька приходить зі школи і каже, що сусідка (18 років дівчина) питала її чи не хочемо ми взяти нову кицю, її подруга хоче свою прилаштувати... Бо у тій сім´ї приватний сектор, кілька собак в будинку і кілька котів, цю кицю ображають, відбирають у неї їжу і вона сильно сумує і депресує, бо дуже тактильна, їй потрібна не зграя, а людина, їй не приділяють уваги. Я була проти, а дочка дуже просилася поїхати подивитися на ту кицю... Ну дозволила, але тільки подивитися) Звичайно, вона її привезла, каже, мам, я як побачила її очі зрозуміла, що пропаде... Це було худе, з величезними очима, довжелезними вусами і вухами як у летючої миші метис екзота. І до цього у неї вже було кілька господарів, спочатку її купили як породисту маленьким кошеням для дитини, там 3 місяці погралися і віддали цим у собачу зграю. До нас вона потрапила у 10-11 міс. Сказали, що на натуралці. Я два дні підсовувала і м´ясо і сир, і яйця - нічого не їла тільки ходила по квартирі і страшно кричала... Голос у нї виявився дуже низький, грубий, як кажуть утробний, і дуже гучний))) Чоловік був у відрядженні і я йому нічого не сказала. А тут через два дні повертається додому вночі, вмикає у коридорі світло і з-за угла до нього вирулює це страшко і голосом собаки баскервілей з горящими очима каже ’Мааау’. Я прокинулася від голосного ’Йхх твою мать’ і далі кілька таких же... Потім казав, що ледь в штани не наклав від несподіванки. Вранці не витримав її криків, пішов купив корму, нагодував і наша зая нарешті наїлася і спала дві доби. От після цього вона стала наша-наша, це були найкращі роки, вона була щаслива цілодобово сидіти на руках, прймати у всьому активну участь, була надзвиайно розумною. Стала шикарною красунею 7 кг і чоловіковою улюбленицею.

Котов было много. Первый на втором курсе универа, с первого дня спал со мной, потому что орал.
На фото последняя троица. Ровно пять лет назад ветеринары угробили моего кота Макса, он умер в ночь с 31/1, а 03.06 было куплено то черно-белое чудо, чтобы остановить мои слезы. Смешное, блохастое. В тот день была гроза и мужик привез мне его за 450 грн с др конца города. Куплен на последние деньги, реально последние. До этого такой жопы не было никогда. Ковид, лечение и операции пред кота вытянули все. Сын дал с копилки 200 и 250 мои. Муж нашел кота, этот кот нас и помирил( мы мес жили раздельно уже). Приезжал типа кота нянчить, так и остался. Через год появилась черная кошечка, чтоб первый не скучал, а через пол года ото ушастое чудовище - надо было на двух котах и остановиться, бо третье чудо творит и вытворяет( забрала его у мальчика, который засунул кго в коробку и заклеил скотчем. Брала типа мать моя его себе оставит, а она его принесла мне обратно со словами - он слишком активный, а я слишком старая для этого. Так и стало трое

Так, пам´ятаю) Бігала за мною, я готувала і вона поруч ( побоювалась сама), я її перший час на руках носила)) . Хоча потім кицька осміліла, понеслась по кімнатам. Заморилась, заснула на голій долівці, просто рухнула, я їй одіяло підтягла, щоб пом´якше було. Потім вже освоїла кровать сина, з ним спала, тепер купа лежачків.