Почему в Украине считают, что если не устроена семейная жизнь до 32-33, то…

А что не так,оно вам надо в 40 лет пелёнки распашные,когда уже сма стара ключа,да ещё и мужика терпеть в таком то осозноном возрасте

А что в 40 уже старуха? А что тогда в 50?

По суті да, уже ближче до клімаксу. Втрачається естроген, м´язова тканина швидше, погіршується здоровя.

Вы так написали как будто все люди Украины так считаю 🤦

Это не так. Найдётся равное количество и тех кто так думает, и тех кто думает абсолютно иначе. И я не верю, что в современной жизни, тех кто так негативно думает, большинство. И где вы взяли именно такой ограниченный возраст 32-32 (это ваш возраст?). Почему не 30 или 35? Не 40?

Предположу, что вы попадаете в указанную категорию женщин, именно поэтому вас задевают комментарии тех кто пишет об ’просраной жизни’?

А що ще вважати людям в яких вона влаштована і просрата одночасно?

З Вас ейджизм просто фонтанує

В Італії в 40 тільки починається сімейне життя

Звичайно краще 30 років в сім´ї з естрогеном жити, ніж лише 10

То їхні проблеми. В них таке законодавство по розлученням, що краще нагуляьися і маммо слухати

Краще вискочити заміж в 20, жити в двушці в трьох поколіннях і розвестись в 26 з двома дітьми, їх тато знову вільний юнак, а жінка далі гарує пів життя. Ніяких проблем 🤷🏼‍♀️

Ну та й шо. У них законом прописано що батьки повинні утримувати дітей поки ті з ними живуть. Це взагалі не показник.

Нет, это не мой возраст, тут была в обсуждении другая тема, и там многие женщины акцентировали на этом возрастном диапазоне

А это как?

Ні, просто я начиталась порадниці вчора і тут превалюють такі думки

Є думка, що нормальних ще ’цуценятами розбирають’ (що чоловіків, що жінок)
Тому одинокі в 32-33 - це вже або по 2-3 колу одружуються (деколи вже маючи по декілька дітей), або такий/така класна, що нікому не потрібні (зазвичай - таргани в голові розміром зі слона)

Для життя ні, для народження дітей так. Якщо ви їх не плануєте народжувати і виховувати хоч в 60 плануйте взаміж.

Краще заміж виходити свідомо, як і народжувати дітей, а від розлучення ніхто не застрахований, ні в якому віці.

Давайте ссылку на тему.

Вот поэтому, автор, так и считают. Что, как этот комментатор выше, записывают женщин после 40 в старухи, которым надо только на завалинке сидеть, и при этом продолжают молиться на штаны в доме, хоть на диване, лишь бы мужик: ’мужика терпеть’ - это же не про любовь и брак, понимаете? У нас принято ’терпеть’, и в 40 лет считать, что уже старость, хотя во всём цивилизованном мире у образованных современных людей в 40 лет - самый расцвет, и детей многие вообще в 30-35 лет только рожают, и брак у таких людей для жизни и для души, а не чтоб ’терпеть’, лишь бы мужик был, а то как же без мужа-то, хоть плохонький, но зато есть!

Хаха.... мне мама дала совет - оставь ребенка б ывшей свекрови и тоже будь девочкой.

Погано влаштована

І як? Вийшло?

Розумно

Що я сама своїй дитині гарна мама. Сама выховувала. Бо мій колишній чоловік схожий на мою маму.
Є жінки які кідають на бабусь і гуляють далі - моя мати сканадали влаштовувала що б з нами свекруха та бабуся сіділи постійно.

Господи ну і фігню ви пишете. Я себе в 42 краще відчуваю ніж в молодості

Для рождения первого ребенка-да. И это не в Украине,это как бы медицинский факт и реальность.
Ну и есть еще психология. В 20 гораздо проще ужиться с кем-то чем в 40.

У нас одружувались в 20 бо більше робити нічого було. Безгрошів´я породжувало нуду. Що робити, як не грати в родину та дітей. Закордоном молода людина будувала кар´єру подорожувала світом, жила в задоволення і тільки після 30 брала шлюб. І це правильно.

Поговоримо після 45 років. В моменті може вам і краще, а що буде після клімаксу?

Та слухайте

Коли у жінок в Україні зявилася можливість так думати, як ви? Років 20 назад? З появою пральних машин і розвалом ссср?

Це тільки віднедавна стало можливим відтягнути час народження дитини, не покладатись на штани і бути фінансово незалежною, ще й дякуючи проривам у медицині. Кожному часу свої цінності.

В 20 мы молоды и глупы, можем выбирать партнера не тем местом, мы психологически незрелы, неопытны, еще не состоялись не в карьере, ни как личность - да у нас еще банально префронтальная кора головного мозга не сформировалась, та что отвечает за самоконтроль и критику.
Я как вспомню. с кем я в юном возрасте встречалась, ммм . Хорошо хоть ума не хватило в серьезные отношения влезть - с замужем там и вот это всё.
Другое дело - лет 30 или даже 40 - взрослый, разумный и зрелый человек, финансово и морально автономный (если нет, то вот тут уж точно все просрано). Да, уже не застит глаза ’великая любоффь’, выросшая из физического влечения да желания компенсировать свои дефициты, полноценной личности - полноценный партнер. С кем попало не уживешься, тут вы абсолютно правы. Но зато уже точно знаешь, чего и кого хочешь, каких отношений, одиночества особо не боишься - выбираешь не на основе отрицательной мотивации ’хоть бы не быть одной’, а выбираешь того, с кем лучше, чем одной.