Так точно!• 14 июня 2025
Дітки з вадами розвитку
У кого є такі дітки чи буває вам соромно коли ви в публічному місці чи ви своїх дітей ніколи не соромитесь? Коли вам кажуть ой мені тебе так жаль, що у тебе така дитинка і показують свою гарну дитинку вам болить чи ні? Коли постійно акцентують увагу на якихось недоліках... У мене подружка постійно відганяла свою дитину щоб ніхто на неї не дивився, їй було незручно коли дитина була поруч, а мені навпаки мою хочеться обняти, але з часом дитина починає акцентувати на собі увагу...
1
2
6
15
0
Авторе, ця робота горя, по проходженню всіх стадій прийняття ,займає час, іноді десятиріччя. А біль про те, що могло б бути,але не збулося-це одна із стадій
Не соромно. І вже майже не боляче. Роблю те, що можу і не картаюсь тим, чого змінити не можу. А головне, ненавиджу, коли мене жаліють. Себе пожалійте 🙃
7
Ну бывает иногда чудит и стыдно , но мне и за нормотипичных племянниках бывает стыдно .
А так ребенка своего не стесняюсь , везде с ней бываем , путешествуем по мере возможности , кино, кафе, парки , езжу с ней и по своим делам .
Это же мой ребенок .
А так ребенка своего не стесняюсь , везде с ней бываем , путешествуем по мере возможности , кино, кафе, парки , езжу с ней и по своим делам .
Это же мой ребенок .
3
6
Відповідайте їм якось так і припиняйте спілкування. Жалість - від слова жало, ніколи не є норма. Бажаю вам знайти гарних друзів!
1
1
Не люблю когда жалеют, не озвучиваю диагноз наперёд,только врачам,сыну 11, выглядит на 13,люди в недоумении если он не пропускает в дверях и ТП.я им ничего не говорю, а ему повторяю как он должен себя вести.у подруги такой же малой,одноклассники, он не ходит спокойно,он бежит машет руками,мой начинает повторять и она мне говорит тебе не пофиг,говорю нет пусть учится себя нормально вести, и ее малой может,просто она забила,типа диагноз же. И вчера мы сделали МРТ хребта без анестезии, горжусь своим ребенком
7
Ні, того що він інший не соромлюсь, але поведінка за яку може бути соромно може буде і в нормотипової дитини, особливо коли маленька
Але так, іноді бісить що можуть «жаліти» чи недооцінювати дивлячись на його вигляд, але блін я то знаю його і для мене найкращи
Але так, іноді бісить що можуть «жаліти» чи недооцінювати дивлячись на його вигляд, але блін я то знаю його і для мене найкращи
1
Я не соромлюся. Ми навіть з подругою і з дітьми були вчора були в ресторані на літній терасі. У моєї доньки розумова відсталість, а в подруги дитина з важкою формою ДЦП. Діти в нас соціалізовані і поводять себе пристойно.
5
Та всіляке було … колись . Я вже пройшла всі стадії прийняття і тепер, як камінь з плечей впав . Звісно інколи ще може накривати пічаль-пічалька , але то таке
2
Розумова відсталість не самого легкого ступеню + вади з рухами ,мовою , самообслуговуванням . Епілепсія фармрезистентна . Інвалідність підгрупа А
2
Моя дитина спостерігається у закордонних лікарів . Все ,що було в моїх силах зробити-я зробила . Ми просто живемо , та насолоджуємось життям . Кожним його днем . Ні я , ні хтось інший , ні лікарі найкращі, не можуть відновити пошкодження мозку . Якщо не можна нічого змінити - то і сенс вже про це перейматись . Треба жити і радіти тому , що є
2
Це мабуть найчастіша і найгірша фраза, яку можна почути . Звісно , що її говорять як задля підтримки , але її сприймають по-іншому . Ніколи нікому таке не кажіть . Люди з вадами потребують не співчуття , а розуміння та підтримки . Вибачте, якщо різко ,чи образила .
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу